Реферат на тему "Теоретичні основи інформатики та комп ютерної техніки"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Реферат на тему Теоретичні основи інформатики та комп ютерної техніки

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Реферат *
Размер: 32.34 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Алена
1 2 Следующая страница

добавить материал

План.
 
1.     Розвиток комп’ютерної техніки.
2.     Основи інформатики.
3.     Класифікація персональних комп’ютерів.
4.     Складові частини інформатики.
5.     Інформація, її види та властивості.
6.     Кодування інформації.
7.     Структурна схема комп’ютера.
8.     Системи числення.
9.     Позиційна система числення.
10.                       Алгоритми переведення чисел з однієї системи числення в іншу.
11.                       Приклади переведення чисел у двійкову, вісімкову та шістнадцяткову системи числення.
12.                       Приклади додавання чисел у двійковій системі числення.
13.                       Висновок.
14.                       Використана література.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Розвиток комп’ютерної техніки.
 
Першим комп’ютером були всім відомі механічні годинники. Це дійсно інструмент, який може рахувати без участі людини. Правда, годинник відраховує не числа, а час, але з точки зору механіки ніякої різниці не має. Уже всередині ХХ ст. були годинники, здатні не тільки рахувати хвилини і години, а й такі, що володіли можливістю програмування.  Перші ЕОМ з’явилися після ІІ світової війни, і вони були дуже далекі від сучасних комп’ютерів. Їх призначення було тільки утилітарним – розрахунок артилерійських таблиць.
До початку 60-х рр. у світі вже виробляли тисячі ЕОМ, але комп’ютерами в сучасному розумінні цього слова вони так і не були. Ці машини працювали за програмами, закладеними програмістами і по закінченні роботи не давали результатів.
У 30-40-х рр. ХХ ст. на основі попередніх дослідів вченого Бебіджа була створена обчислювальна машина, особливість якої  полягала в тому, що для виконання операцій їй була потрібна не людина, а набір інструкцій. Такі інструкції представляли собою визначений візерунок дірочок на картках-перфокартах. Також замість великої кількості механічних деталей, які потрібно було машині Бебіджа, в цей раз вчені змусили працювати в обчислювальних машинах електрику.
У перших ЕОМ основними робочими елементами були електричні лампи, або вакуумні електричні трубки. На зовнішній вигляд вони були схожі на електричні лампи. Вони включалися і виключалися під дією електричних сигналів, але при роботі сильно перегрівались і часто виходили з ладу.
Наступним кроком уперед в обчислювальній техніці стало створення у 1948 р. напівпровідникових транзисторів. Вони виконували такі ж функції, що і електронні лампи, але були значно менші за розміром (трохи більші за горошину), надійніші в експлуатації і більш стійкі. До того ж вони використовували набагато менше електроенергії і були дешевші у виробництві. Таким чином стало можливим створення ЕОМ. Менших розмірів і з більшими швидкодіями. В 60-ті рр. їх вже використовували в приватних компаніях і державних установах.
Поява інтегральних схем, або кремнієвих чіпів, в 70-ті рр. ХХ ст. означало ще один великий етап в розвитку ОТ. ЕОМ стали ще більш компактними і дешевими.
У 80-ті рр. Вчені розробили технологію НВІС (технологія створення над великих інтегральних схем). Одна така інтегральна схема включає в себе десятки тисяч транзисторів і всі вони розміщуються на кристалі кремнію, меншого за людський ніготь. Так був створений домашній комп’ютер.
Основи інформатики.
 
Інформатика - це комплексна, технічна наука, що систематизує прийоми створення, збереження, відтворення, обробки та передачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи функціонування цих засобів та методи керування ними. Термін "інформатика" походить від французького слова Informatique і утворене з двох слів: інформація та автоматика. Запроваджено цей термін у Франції в середині 60-х років XX ст., коли розпочалося широке використання обчислювальної техніки. Тоді в англомовних країнах увійшов до вжитку термін "Computer Science" для позначення науки про перетворення інформації, що грунтується на використанні обчислювальної техніки. Тепер ці терміни є синонімами.
Поява інформатики зумовлена виникненням і поширенням нової технології збирання, оброблення і передачі інформації, пов'язаної з фіксацією даних на машинних носіях.
Предмет інформатики складають такі поняття:
o   апаратне забезпечення засобів обчислювальної техніки;
o   програмне забезпечення засобів обчислювальної техніки;
o   засоби взаємодії апаратного та програмного забезпечення;
o   засоби взаємодії людини з апаратними та програмними засобами
Засоби взаємодії в інформатиці прийнято називати інтерфейсом. Тому засоби взаємодії апаратного та програмного забезпечення інколи називають також програмно-апаратним інтерфейсом, а засоби взаємодії людини з апаратними та програмними засобами - інтерфейсом користувача.
Основною задачею інформатики є систематизація прийомів та методів роботи з апаратними та програмними засобами обчислювальної техніки. Мета систематизації полягає у тому, щоб виділити, впровадити та розвинути передові, найбільш ефективні технології, в автоматизації етапів роботи з даними, а також методичному забезпеченні нових дослідження.
Інформатика - практична наука. Її досягнення повинні проходити перевірку на практиці і прийматися в тих випадках, коли вони відповідають критерію підвищення ефективності. У складі основного завдання інформатики сьогодні можна виділити такі основні напрямки:
o        архітектура обчислювальних систем (прийоми та методи побудови систем, призначених для автоматичної обробки даних);
o        інтерфейси обчислювальних систем (прийоми та методи керування апаратним та програмним забезпеченням);
o        програмування (прийоми, методи та засоби розробки комплексних задач);
o        перетворення даних (прийоми та методи перетворення структур даних);
o        захист інформації (узагальнення прийомів, розробка методів і засобів
захисту даних);
o        автоматизація (функціонування програмно-апаратних засобів без участі людини);
o        стандартизація (забезпечення сумісності між апаратними та програмними засобами, між форматами представлення даних, що відносяться до різних типів обчислювальних систем).
На всіх етапах технічного забезпечення інформаційних процесів для інформатики ключовим питанням є ефективність. Для апаратних засобів під ефективністю розуміють співвідношення продуктивності обладнання до його вартості. Для програмного забезпечення під ефективністю прийнято розуміти продуктивність користувачів, які з ним працюють. У програмуванні під ефективністю розуміють обсяг програмного коду, створеного програмістами за одиницю часу. В інформатиці все жорстко орієнтоване на ефективність. Питання як здійснити ту чи іншу операцію, для інформатики є важливим, але не основним. Основним є питання як здійснити дану операцію ефективно.
 
Класифікація персональних комп’ютерів.
 
Номенклатура видів комп'ютерів на сьогодні величезна: машини розрізняються за призначенням, потужністю, розмірами, елементною базою і т.д. Тому класифікують ЕОМ за різними ознаками. Слід зауважити, що будь-яка класифікація є певною мірою умовна, оскільки розвиток комп'ютерної науки і техніки настільки стрімкий, що, наприклад, сьогоднішня мікро-ЕОМ не поступається за потужністю міні-ЕОМ п'ятирічної давності і навіть суперкомп'ютерам далекого минулого. Крім того, зарахування комп'ютерів до певного класу досить умовне як через нечіткість розмежування груп, так і в наслідок впровадження в практику замовного складання комп'ютерів. Розглянемо найбільш поширені критерії класифікації комп'ютерів.

Класифікація за призначенням:

o   великі електронно-обчислювальні машини (ЕОМ);
o   міні ЕОМ;
o   мікро ЕОМ;
o   персональні комп'ютери.
Великі ЕОМ (Main Frame) застосовують для обслуговування великих галузей народного господарства. Домінуюче положення у випуску комп'ютерів такого класу займає фірма IBM (США). Найбільш відомими моделями супер-ЕОМ є: IBM 360, IBM 370, IBM ES/9000, Cray 3, Cray 4, VAX-100.
Міні ЕОМ подібна до великих ЕОМ, але менших розмірів. Використовують у великих підприємствах, наукових закладах і установах. Часто використовують для керування виробничими процесами. Для організації роботи з міні ЕОМ, потрібен обчислювальний центр, але менший ніж для великих ЕОМ.
Мікро ЕОМ доступні багатьом установам. Для обслуговування достатньо обчислювальної лабораторії у складі декількох чоловік, з наявністю прикладних
програмістів. Необхідні системні програми купуються разом з мікро ЕОМ, розробку прикладних програм замовляють у великих обчислювальних центрах або спеціалізованих організаціях.
Персональні комп'ютери набули бурхливого розвитку в останні 20 років. Персональний комп'ютер (ПК) призначений для обслуговування одного робочого місця і спроможний задовольнити потреби малих підприємств та окремих осіб. З появою Інтернету популярність зросла значно вище, оскільки за допомогою персонального комп'ютера можна користуватись науковою, довідковою, учбовою та розважальною інформацією.
Персональні комп'ютери умовно можна поділити на професійні та побутові, але в зв'язку із здешевленням апаратної частини, межі між нами розмиваються.

Класифікація по рівню спеціалізації:

o   універсальні;
o   спеціалізовані.
На базі універсальних ПК можна створити будь-яку конфігурацію для роботи з графікою, текстом, музикою, відео тощо. Спеціалізовані ПК створені для рішення конкретних задач, зокрема, бортові комп'ютери у літаках та автомобілях. Спеціалізовані міні ЕОМ для роботи з графікою (кіно відеофільми, реклама) називаються графічними станціями. Спеціалізовані комп'ютери, що об'єднують комп'ютери у єдину мережу, називаються файловими серверами. Комп'ютери, що забезпечують передачу інформації через Інтернет, називаються мережними серверами.
Класифікація за розміром:
o   настільні (desktop);
o   портативні (notebook);
o   кишенькові (palmtop).
 Класифікація за сумісністю:
o   апаратна сумісність (платформа IBM PC та Apple Macintosh)
o   сумісність на рівні операційної системи;
o   програмна сумісність;
o   сумісність на рівні даних.
Існує безліч видів і типів комп'ютерів, що збираються з деталей, які виготовлені різними виробниками. Важливим є сумісність забезпечення комп'ютера.
Складові частини інформатики.
 
Подальший розвиток інформатики визначався ступенем розвитку інженерно-технічних можливостей людства. Отже, інформатика розвивається паралельно з технікою зв`язку, технікою автоматичного регулювання й управління (механічною, електромеханічною, електронною), технікою запам`ятовування, зчитування і запису, реєстрації, перетворення, опрацювання й передачі інформації.
Перші ефективні результати застосування інформатики пов`язані з використанням ЕОМ для розрахунків з аеродинаміки, механіки, фізики. Із розвитком електронно-обчислювальної техніки інформатика почала застосовуватися в галузі економіки й управління виробництвом із метою пошуку оптимальних рішень.
Сучасна інформатика є результатом бурхливого розвитку науки й техніки за останні десятиліття, розвиваючись у двох напрямках: науковому і прикладному. Наукова інформатика вивчає структуру й загальні властивості наукової інформації, а також закономірності всіх процесів наукової комунікації.
 
 
Прикладна інформатика займається:
o                 вивченням законів, методів і способів накопичення, обробки та передачі інформації за допомогою ЕОМ та інших технічних засобів;
o                 різноманітними аспектами застосування і розробки ЕОМ, зокрема програмним забезпеченням ЕОМ, штучним інтелектом, архітектурою комп`ютерів та комп`ютерних мереж тощо.
Складовою частиною прикладної інформатики є економічна інформатика, яка займається питаннями збору, накопичення, опрацювання і передачі економічної інформації з використанням  різноманітних технічних засобів.
Інформація, її види та властивості.
В межах інформатики, як технічної науки можна сформулювати поняття інформації, інформаційної системи та інформаційної технології.
Інформація - це сукупність відомостей (даних), які сприймають із навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи.
Інформація існує у вигляді документів, креслень, малюнків, текстів, звукових та світлових сигналів, електричних та нервових імпульсів тощо. Саме слово ”інформатика” походить від латинського information, що означає виклад, роз'яснення факту, події.

Найбільш важливими властивостями інформації є:

o   об'єктивність та суб'єктивність;
o   повнота;
o   достовірність;
o   адекватність;
o   доступність;
o   актуальність.
Данні – це інформація, подана у формі, сприятливій для формальної обробки персональним комп’ютером або користувачем.
Дані є складовою частиною інформації, що являють собою зареєстровані сигнали. Під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою методів. Обробка даних містить в собі множину різних операцій. Основними операціями є:
o            збір даних - накопичення інформації з метою забезпечення достатньої повноти для прийняття рішення;
o            формалізація даних - приведення даних, що надходять із різних джерел до однакової форми;
o            фільтрація даних - усунення зайвих даних, які не потрібні для прийняття рішень;
o            сортування даних - впорядкування даних за заданою ознакою з метою зручності використання;
o            архівація даних - збереження даних у зручній та доступній формі;
o            захист даних - комплекс дій, що скеровані на запобігання втрат, відтворення та модифікації даних;
o            транспортування даних - прийом та передача даних між віддаленими користувачами інформаційного процесу. Джерело даних прийнято називати сервером, а споживача - клієнтом;
o            перетворення даних - перетворення даних з однієї форми в іншу, або з однієї структури в іншу, або зміна типу носія.
Кодування інформації.
Для автоматизації роботи з даними, що відносяться до різних типів, важливо уніфікувати їх форму представлення. Для цього, як правило, використовується прийом кодування, тобто представлення даних одного типу через дані іншого типу. Звичайні людські мови можна розглядати як системи кодування ідей та понять для вираження думок за допомогою мовлення. Іншим прикладом загальновживаних систем кодування може бути азбука, як система кодування компонентів мови за допомогою графічних символів. Універсальні засоби кодування успішно втілюються в різноманітних галузях техніки, науки та культури - математичні вирази, телеграфна азбука, морська азбука, азбука для сліпих тощо. Своя система кодування існує й в інформатиці, і називається вона двійковим кодом. Слід зауважити, що вся інформація, що зберігається та обробляється засобами обчислювальної техніки, незалежно від її типу (числа, текст, графіка, звук, відео), представлена у двійковому коді.
1 2 Следующая страница


Теоретичні основи інформатики та комп ютерної техніки

Скачать реферат бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/192



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com