Реферат на тему "Проблеми реалізації норм права"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Курсовая на тему Проблеми реалізації норм права

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Курсовая *
Размер: 45.16 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Джулия
1 2 3 4 Следующая страница

добавить материал

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ
К У Р С О В А   Р О Б О Т А
з курсу: “Теорія держави і права”
на тему: “Проблеми реалізації норм права”
 
 
 
 
 
 
 
 
                                                                 
 
                                                  Виконав: студент І курсу 3 групи
  юридичного факультету
  заочного відділення
  Корендюк Сергій Григорович
  залікова книжка № 037321 
 
КИЇВ

2004

 
ПЛАН:
         І. Вступ.
         ІІ. Процедура реалізації права:
1)               поняття реалізації права;
2)               основні проблеми реалізації права та шляхи їх вирішення;
3)               класифікація форм реалізації права;
4)               зміст та особливості реалізації права.
ІІІ. Правозастосування, як особлива форма реалізації права:
1)           поняття правозастосування і його ознаки;
2)           вимоги до правозастосовчої діяльності;
3)           стадії застосування права ;
4)           акти правозастосування: їх види та відмінність від нормативно-правових актів.
ІV. Висновки.
V. Список використаної літератури.
І. Вступ.
Проблеми реалізації права завжди були в центрі уваги юридичної науки, але це, нажаль, не призвело до їх остаточного вирішення. Навпаки, проникнення в даний процес, всебічний його аналіз ставили перед вченими все більш важкі задачі.
В період створення і перших кроків незалежної молодої держави, якою є Україна, однією з центральних проблем, з якою зіштовхнулося українське суспільство, став розвиток демократії в сполученні з дотриманням законності і дисципліни. Це значить, що скільки б не були радикальними міри в економічній, політичній, соціальній і іншій сферах, вони повинні здійснюватися, лише після схвалення обраної демократичним шляхом законодавчої влади в особі Верховної Ради України. Разом з тим, в даний час  правовій практиці властивий правовий нігілізм, декларативність багатьох законодавчих установлень. Без подолання зазначених недоліків побудова правової держави неможлива.
В правовому суспільстві народ, з одного боку, і держава - з іншого приймають на себе зобов'язання керуватися правом. Звідси проблема реалізації права має дві сторони і може бути розглянута по двох напрямках: керування правом з боку органів держави і посадових осіб, з одної сторони і здійснення права у вчинках громадян, у діяльності їх організацій і об'єднань, з іншої. Вихідною формою реалізації права державою є законотворчість. Прийняття правових законів, формулювання в законах правових розпоряджень – найважча і при цьому найблагородніша  справа законодавців. Тим самим вони реалізують в суспільних відносинах ті об'єктивні  обставини і природні вимоги часу, що випливають із самої природи речей.
Прийняття підзаконних актів - вже вторинний процес. Тут в основному в формі конкретизації реалізується право, виражене в законах. Хоча, звичайно ж, життя як і раніше дає нам приклади того, як у підзаконних актах формулюються вихідні, первинні норми права, що не мають своєї основи в законах. В принципі і в нормальних умовах така практика підлягає осуду, оскільки відшукати право і сформулювати його належним чином представляється можливим тільки в ході парламентської діяльності в рамках оптимально організованого законодавчого процесу. Через наявність багатьох пробілів в законах і відсутність норм у підзаконних актах, конкретизацією права займаються також вищі судові інстанції, а в країнах англосаксонської системи права - суди взагалі. Можна по-різному оцінювати форму реалізації права судами, але факт залишається фактом: у визначених ситуаціях судді черпають право безпосередньо в житті і навіть конкурують з законодавцем. За загальним правилом основною формою реалізації права суддями й іншими посадовими особами держави вважається застосування правових норм, що містяться в законах і підзаконних нормативних актах. Якщо дивитися на реалізацію права з боку громадян, то було б невірно не помітити їх участі у всіх відзначених формах і їх самостійного в ряді випадків (на своєму рівні) здійсненні права в області законотворчості, конкретизації і застосування права. Назвемо як  приклади:
1)      рішення якогось питання референдумом, коли народне волевиявлення закріплюється законом;
2)      конкретизацію в рамках закону умов договору між підприємцем і найманим робітником;
3)      порушення громадянином провадження в справі приватного обвинувачення.
Однак для громадян найбільш характерна все-таки реалізація законодавчих розпоряджень волі законодавця, вираженої в законах і підзаконних актах.
Актуальність теми "Проблеми реалізації норм права" полягає в тому, що вихідною формою реалізації права державою є законотворчість, поняття правових законів, формулювання в законах правових розпоряджень. У цивілізованому суспільстві приймаючи новий закон, законодавець зобов'язаний простежити його відповідність конституції й усім раніше прийнятим законам, більш того, законодавець повинний керуватися не тільки внутрішнім, але і федеральними законами, а так само законами усіх суб'єктів федерації. У всякому разі він реалізує їх у формі дотримання. Право здатне безпосередньо впливати на поведінку людей, але це буде ідейно-мотиваційний вплив. Реалізуюча дія права повною мірою  виявляється там, де право знайшло своє позитивне вираження.
Право створюється для того, щоб бути реалізованим у поведінці, діяльності людей, втілитися в життя. Без втілення правових розпоряджень у життя норми права мертві, інакше кажучи, вони втрачають своє соціальне призначення.
Застосування права як одна з форм його реалізації необхідна там, де правовідносини, з урахуванням їх складності і важливості при  вирішенні задач, що стоять перед владою, можуть і повинні бути створені лише за рішенням органа, що уособлює державну владу, чи де правова норма повинна пройти контроль з боку держави в особі її владних органів. Нагородження орденом, розірвання шлюбу, призначення на ту чи іншу посада можливе лише при наявності рішення компетентного органа. Без таких рішень неможливо зберігати правові норми від порушень, карати правопорушників і ліквідувати шкідливі наслідки правопорушень.
Особливо важливим стає застосування права в нашу складну епоху криз і реформ, тому що тільки держава в змозі забезпечити оптимальне й ефективне регулювання суспільних відносин.
Метою застосування права є задоволення потреб і інтересів усього суспільства. Оскільки потреби людей постійно міняються відповідно до  мінливих умов життя, то й органи і особи, що застосовують право повинні у своїй діяльності враховувати все те нове, що необхідно для результативного регулювання різних сфер громадського життя.
Формування правової держави означає насамперед повагу до закону, права, строге дотримання юридичних норм. У зв'язку з цим, теоретичні проблеми реалізації права здобувають особливу практичну значимість. Необхідний аналіз правореалізуючої діяльності в самих різних аспектах, тому що шлях від створення закону до втілення його розпоряджень у фактичну поведінку людей дуже складний та залежить від безлічі факторів.
Ці різні умови і фактори стали предметом даної  курсової роботи. При вивченні теми варто зрозуміти, що являють собою різні форми реалізації права.
Важливо вміти розкрити зміст таких форм реалізації юридичних норм, як використання, дотримання і виконання. Особливу увага варто звернути на таку форму, як застосування права.
Необхідно також знати, які основні вимоги забезпечують правильне застосування норм права, у чому виражається законність і обґрунтованість цього процесу, які його основні стадії. Варто розібратися в проблемі тлумачення законів і інших нормативних актів.
Даною курсовою роботою я постараюся дати відповідь на питання, що ж таке реалізація норм права і які її форми, розгляну стадії процесу застосування права, з'ясую, в чому саме полягають проблеми реалізації права в даний час, зупинюся на розгляді такого поняття як застосування норми права.
На підставі вищевикладеного, можна перейти до більш детального розгляду вищезгаданих питань даної курсової роботи.
ІІ. Процедура реалізації права.
Розвинуте, юридично завершене правове регулювання суспільних відносин виражається не тільки у визначенні для їх учасників суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, але й у встановленні порядку застосування їх в житті.
Зокрема, діяльність судів і інших юрисдикційних органів здійснюються в процесуальних формах тобто  матеріальне право має свої необхідні, властиві лише йому процесуальні форми, правові процедури, які  відмінні від тих, що називаються "юридичним процесом" і використовуються в інших областях юридично значимої діяльності. Інакше кажучи, в умовах режиму законності будь-яка діяльність по реалізації правових розпоряджень має потребу в юридичній регламентації та у відповідному процедурно-процесуальному оформленні.
Правова процедура – це законодавчо встановлені способи реалізації норм права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання в якій-небудь сфері суспільних відносин. Процедурно-процесуальні форми є правовими засобами переводу моделей, встановлених юридичними розпорядженнями суспільних відносин і визначає оптимальний порядок досягнення результатів "запрограмованих" у нормах матеріального права.  Правові розпорядження, що їх встановлюють (процедурно-процесуальні норми) регламентують способи реалізації громадянами й організаціями  своїх  прав і обов'язків, здійснення державними органами закріплених за ними повноважень, розгляду юридичних справ, виконання прийнятих рішень і тим самим забезпечують перетворення в життя норм матеріального права.
Правові норми, порядок реалізації яких юридично не регламентований, найчастіше виявляються мало ефективними та не вирішують покладених на них задач. Тому цілком закономірно, що в сучасних умовах, коли в нашій суспільній свідомості значно підвищується оцінка ролі права, важливість забезпечення норм права такими діючими юридичними механізмами, які гарантували б їхнє належне здійснення,  незмірно зросла. Велика увага приділяється саме процедурно-процесуальним формам. В першу чергу вимагають розробки і прийняття нормативні акти, що встановлюють порядок реалізації конституційних норм про політичні права і свободи громадян. Досить гостро стоїть і проблема процедурного забезпечення законодавчого процесу та взагалі всієї діяльності нових представницьких органів.
В тож же час, здійснюючи норми права не можна зводити юридичну процедуру лише до забезпечення його результативності.
Необхідно передбачати, що процедурно-процесуальна форма, будучи гарантією ефективної реалізації норм права, ще і забезпечує відповідність дій по їх здійсненню, принципам яких відповідає зміст реалізованих розпоряджень.
Юридична регламентація діяльності по введенню норм права в повсякденне життя повинна одушевляти її духом, що пронизує зміст цих норм. Вона виступає фактором, що попереджає від перекручень змісту правових розпоряджень у процесі їх реалізації, перешкоджає обмеженню прав і законних інтересів громадян і організацій, використанню суб'єктами своїх прав і свобод на шкоду правам і інтересам інших суб'єктів суспільства, зловживанню суб'єктивним правом і т.п.  Отже, юридична процедура існує не тільки для того, щоб якимось чином впорядкувати і організувати дії по реалізації норм права, але і для того, щоб гарантувати правовий характер самих цих дій для досягнення цілей правого регулювання.
 Прагнення осмислити правові форми юридично значимої діяльності, розкрити їх роль у правовому регулюванні, виявити тенденції розвитку, позначити шляхи їх вдосконалення знайшло відображення в обґрунтуванні широкої уваги юридичного процесу, що поширився останніми роками в нашій літературі. Під юридичним процесом стали розуміти не тільки традиційні процесуально-правові норми юрисдикційної діяльності, але і юридичні процедури, що використовуються в усіх інших областях правозастосування, а також процедури правотворчості.
З цього приводу зростає інтерес до розробленої в рамках теорії загального юридичного процесу конституції процесуальної форми. Вона є результатом синтезу тих найбільш важливих ознак, які виявляються при аналізі реально діючих правових форм і юридично значимої діяльності та покликана охопити всі їх сторони.
В конструкцію процесуальної форми входять три елементи: процесуальні провадження, процесуальні стадії, процесуальний режим. Поняття процесуального провадження розкриває особливості предмета відповідної юридично значимої діяльності, обумовлені особливостями самої цієї діяльності, а так само і її правових форм.
Істотне значення для дослідження правових форм юридично значимої діяльності має питання про їх класифікацію. Процедурно-процесуальні форми надзвичайно різноманітні, а тому міркування про правову процедуру взагалі здатні привести тільки до дуже абстрактних і далеких від практики висновків. В той же час, аналіз існуючих правових норм діяльності, що не спираються на узагальнюючі теоретичні положення про правові процедури, буде зведений до їхнього опису і залишить осторонь притаманні їм загальні властивості, що стосуються, наприклад, складу процедурно-процесуальної форми, юридичних гарантій, принципів регламентації юридично значимої діяльності.
От чому при дослідженні правової процедури не можна обійтися без розгляду її видів. Саме класифікація процедурно-процесуальних форм із наступним їхнім вивченням - необхідна передумова існування теорії юридичної процедури.
Оскільки перед класифікацією процедурно-процесуальних форм стоять  визначені задачі, її підстави також не можуть бути довільними.
Класифікація правових процедур припускає виділення видів юридичної значимої діяльності, що є предметом процедурно-процесуального опосередкування. У свою чергу при рішенні питання про критерії виділення цих видів потрібно виходити з тих ознак юридично значимої діяльності, що визначають існування особливих достатньо своєрідних процедур її реалізації.
Специфіка правотворчої діяльності залежить від того, хто є суб'єктом правотворчості і від юридичних особливостей розроблювальних і прийнятих нормативних актів. Тут виділяються правотворчість суспільних органів і правотворчість громадських організацій. Цю класифікацію можна продовжити з позицій міждержавних органів у державному апараті, розходжень і компетенції громадських організацій, юридичної чинності виданих правових актів.
Особливості правозастосування  також визначені суб'єктом відповідної діяльності (наділення суб'єктивним правом, його визнання чи формування установи, вибори чи призначення на посаду, дозвіл, суперечки про право і т.д.).
Своєрідність діяльності по реалізації права обумовлена специфікою реалізованих норм і залежить від того, регулятивні це норми чи охоронні. Важливе значення має і те, що реалізація права, тобто правових норм може бути і безпосереднім використанням приналежних суб'єкту прав, виконанням покладених на нього обов'язків, дотримання заборон, і їхнім використанням, виконанням і дотриманням, опосередкованими актами правозастосування. Причому в другому випадку владність і обов'язковість правових норм підкріплюється владністю й обов'язковістю виданих на їхній основі правозастосовчих актів, а реалізація права здобуває характер здійснення     індивідуальних розпоряджень, що містяться в цих актах.
Правова норма сама по собі тільки визначений текст із юридичним змістом. Головне  призначення норми перетворитися в суспільну практику. Тільки суспільна практика, конкретні відносини людей складають  реальне життя правових норм, що полягає в їхньому впливі на суспільні відносини. Якщо норма містить розпорядження чи дозвіл, то вони ще мають бути реалізовані в суспільних відносинах. Норма, що не впливає на суспільні відносини, безрезультатна, неефективна, вона не реалізована.  Реалізувати право можна, тільки застосовуючи його. Реалізація права - це процес, процедура перетворення правових норм у суспільну практику.
Шляхи, конкретні засоби реалізації права різні: вони залежать насамперед  від того, у якій саме області суспільних відносин застосовуються норми (предмет), від того, який характер регулювання (метод) і від того, хто застосовує норму (громадянин чи державні органи). Конкретні шляхи застосування права розглядаються в галузевих дисциплінах: реалізація кримінальних норм відрізняється від реалізації цивільних норм, а вони  - від реалізації норм процесуальних. На рівні загальної теорії реалізація норм повинна розглядатися насамперед  як поведінка людей.
1 2 3 4 Следующая страница


Проблеми реалізації норм права

Скачать курсовую работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/307



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com