Реферат на тему "Організація нормування та оплата праці на виробництві продукції сад"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Курсовая на тему Організація нормування та оплата праці на виробництві продукції сад

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Курсовая *
Размер: 26.32 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Ірина
1 2 Следующая страница

добавить материал

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Організація, нормування та оплат праці на виробництві продукції садівництва


Зміст

Вступ

1. Організаційно-економічна характеристика Агропромислової фірми “Таврія”

2. Організація праці в Агропромисловій фірмі “Таврія”

2.1 Трудові колективи та існуючі в них форми розподілу та кооперації праці

2.2 Організація, оснащення та обслуговування робочих місць

2.3 Обґрунтування раціональних режимів праці та відпочинку виконавців

3. Розроботка норм і нормативів праці

4. Оплата праці в рослинництві

Висновок

Список використаних літературних джерел


Вступ

Темою обраною для розгляду в даній роботі є організація, нормування та оплата праці на виробництві продукції садівництва. Концепція розвитку садівництва в Україні на 2005 р. (Андрієнко М.В., Васюта В.М. та ін., 1990) передбачає на перспективу забезпечити наступну породну структуру плодових і ягідних насаджень: плодові й горіхоплідні — 82,3%, ягідні — 17,7%; у тому числі зерняткові — 55,6% (із них 88,6 — яблуня, 10,7 — груша, 0,7 — айва), кісточкові — 24,5% (із них 28,1 — слива, 45,9 — вишня, 10,3 — черешня, 10,9 — абрикоса, 4,8 — персик), горіхоплідні — 2,2%, ягідники — 17,7% (із них суниця — 70,3, смородина й порічки — 16,5, аґрус — 7,2, малина — 7,2). Така породна структура садів і ягідників передбачає наступний стан обсягів виробленої продукції: 71,1% — плоди зерняткових, 19,6% — кісточкових, 4,2% — горіхоплідних і 5,1 — ягідних. В основу цього співвідношення покладено грунтово–кліматичні умови, економічні особливості окремих регіонів (близькість розміщення від великих міст, курортних місць, промислових центрів, плодопереробних заводів, цільове призначення продукції), наявність сортів конкретної культури, що представляють інтерес для широкого промислового вирощування.
Сприятливе поєднання кліматичних та ґрунтових факторів дозволяють успішно вирощувати в західному Лісостепу яблуню, грушу, сливу, вишню, волоський горіх, а в південній частині зони і черешню. Західний Лісостеп особливо придатний для вирощування ягідних культур. Останніми роками розпочато визначення регіонів України, в яких можлива найповніша реалізація біологічного потенціалу плодових порід.

1. Організаційно-економічна характеристика Агропромислової фірми “Таврія”

ВАТ АПФ "Таврія" - підприємство з більш ніж віковою історією, що бере свій початок ще у 1889 році. Перші об'єднання виноградарів з'явилися тут на початку 80-х років 19 століття. Це були винороби і виноградарі, вихідці з Франції, Швейцарії і Німеччині, що привнесли в ці землі старовинні традиції виноробства, що дбайливо зберігають тепер нащадки.
На сьогоднішній день АПФ "Таврія" займає лідируюче місце серед виробників престижних колекційних та марочних коньяків в Україні. Основні напрямки діяльності фірми: коньячне виробництво, виноробство, виноградарство та садівництво.
Продукція підприємства виробляється під торговельною маркою "Таврія":
- вина сухі, напівсухі, міцні;
- коньяки;
- соки натуральні.
«Агропромислова фірма«Таврія» — спеціалізоване господарство виноградарсько-виноробного напряму з давніми традиціями виробництва і випуску високоякісних вин, коньяків та міцних напоїв. Потужність підприємства — майже 250 тис. дал ординарних і марочних коньяків, 250 тис. дал вина виноградного столового і кріпленого, 50 тис. дал міцних напоїв і горілки щорічно. Вироби «Таврії» отримали 61 медаль, з них 11 бронзових, 29 срібних, 21 золоту.
Коньяки «Імперіал», «Херсон», «Дніпро», «Асканія» «Таврія», «Каховка», «Борисфен», «Оріана», вина сухі, напівсухі, міцні, напої, що їх виробляє відкрите акціонерне товариство «Агропромислова фірма «Таврія», добре відомі споживачеві не лише в Україні. За оцінками спеціалістів, продукцію «Таврії» вирізняє висока якість, неповторні смак і аромат. Підтвердження тому — багата колекція медалей престижних міжнародних конкурсів і виставок-дегустацій. З 1970 р. по 2000 р. вироби «Таврії» отримали 61 медаль, з них — 11 бронзових, 29 срібних, 21 золоту.
Можна сказати, що вишуканий смаковий букет продукції «Таврії» — результат співпраці двох талановитих творців — природи й людини. Ще у ХVІІІ ст. вихідці з Франції, Німеччини, Швейцарії заклали в благословенних для виноградарства і виноробства таврійських степах перші виноградники. Як не згадати, що на тій самій 46-й паралелі розташована не лише Нова Каховка, де знаходиться фірма, а й такі всесвітньо відомі постачальники міцних напоїв та вин міста Бордо та Коньяк (Шаранта). Тож тавричанам самою долею визначено рівнятися на уславлених французьких виробників.
Нині ВАТ «Агрофірма «Таврія», яке очолює голова правління Олександр Миколайович Сидоренко, одне з найбільших виноробних підприємств України з давніми традиціями. Основні галузі: виноградарство, садівництво, виноробство і коньячне виробництво. Це 11 видів коньяку й 18 — вин на будь-який смак. За рік 1326 працівників фірми (професіоналів високого ґатунку) виробляють: ординарних і марочних коньяків — 250 тис. дал.; вина виноградного столового й міцного — 250 тис. дал.; міцних напоїв та горілки — 50 тис. дал.
Піввікова історія підприємства — це шлях творчого опанування кращого вітчизняного і зарубіжного досвіду, постійного нарощування обсягів випуску, впровадження найсучасніших технологій. У центрі уваги працівників «Таврії» — висока якість і конкурентоспроможність продукції, розширення асортименту. Тут налагоджено найретельніший хімічний і мікробіологічний контроль якості отримуваних виноматеріалів і готової продукції. На всіх етапах виробничого процесу підтримується сталий режим температури обробки холодом і теплом. Триває пошук нових рішень.
Насолоджуючись коньяком чи вином з маркою «Таврії», переконаєтесь: в унікальному смаковому букеті продукції тавричан гармонійно поєдналися наполеглива праця людей, краса землі, на якій вони живуть і працюють, добірні виноградні грона, осяйність і тепло сонячних променів.

2. Організація праці в Агропромисловій фірмі “Таврія”

2.1 Трудові колективи та існуючі в них форми розподілу та кооперації праці

У процесі спільної праці, як правило, виокремлюються різні види діяльності, робіт або операцій, які доповнюють одна одну, тобто одним або групою працівників виконується певна частина загального обсягу роботи.
В економіці країни можна виділити такі форми поділу праці: між галузями економіки, всередині цих галузей, а також всередині підприємств. Поділ праці на підприємстві передбачає спеціалізацію окремих працівників на виконанні певної частини спільної роботи. Існують такі основні види поділу праці: технологічний, поопераційний, функціональний, професійний, кваліфікаційний.
Технологічний поділ праці передбачає поділ виробничого процесу за видами, фазами і циклами.
Поопераційний поділ праці означає закріплення за працівниками окремих операцій для скорочення виробничого циклу.
Функціональний поділ праці відбувається між різними категоріями працівників, які входять до складу персоналу (робітники, керівники, спеціалісти і службовці), а також між основними і допоміжними робітниками.
Основні робітники беруть безпосередню участь у зміні форми і стану предметів праці і виконують технологічні операції з виготовлення основної продукції. Допоміжні робітники створюють необхідні умови для безперебійної та ефективної роботи основних робітників. Вони зайняті на таких роботах: транспортуванні готових виробів, деталей, матеріалів; ремонті устаткування; виготовленні інструменту; технічному контролі якості продукції тощо.
Розвиток технічного прогресу, вдосконалення організації виробництва, спеціалізація і централізація ремонтних робіт, типізація і нормалізація інструменту й оснащення, що застосовуються у виробництві, постійне вдосконалення організації контролю якості продукції — фактори, що впливають на динаміку чисельності допоміжних робітників. В одних випадках названі фактори викликають збільшення кількості допоміжних робітників, в інших — її скорочення. Наприклад, у промисловості зростає частка робітників з налагодження і ремонту машин і механізмів, а також зайнятих виготовленням інструменту, технологічного оснащення. Проте збільшення кількості і частки робітників, зайнятих на вантажно-розвантажувальних, складських роботах свідчить про застосування важкої малопродуктивної праці.
Професійний поділ праці відбувається між групами робітників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт і залежить від знарядь і предметів праці, технологій виробництва. Під впливом розвитку цих чинників відбуваються зміни в професійному поділі праці, що характеризуються зростанням кількості професій механізованої праці, скороченням переліку вузьких професій і спеціальностей та збільшенням кількості професій широкого профілю. Так, часткова механізація супроводжується поопераційним поділом праці, вузькою спеціалізацією працівників. Комплексна механізація передбачає об'єднання вузьких спеціальностей робітників, розширення їх професійного профілю. В умовах підвищення рівня автоматизації виробництва, виявляється тенденція до поєднання функцій робітника-оператора з порівняно вузькою кваліфікацією і робітника-наладчика високої кваліфікації та широкого професійного профілю.
Кваліфікаційний поділ праці зумовлюється різним ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремленні складних робіт від простих. Водночас враховується технологічна складність виготовлення продукції, складність функцій з підготовки і здійснення трудових процесів, а також контролю за якістю продукції.
Ступінь складності робіт обумовлює кваліфікаційні відмінності між групами працівників, що їх виконують. Кваліфікація відбиває рівень знань, уміння працювати, виробничий досвід і є підставою для розподілу працівників за кваліфікаційними групами — розрядами, категоріями, класами тощо.
Поділ праці на виробництві нерозривно пов'язаний з її кооперацією, тобто встановленням певних співвідношень і взаємодії між видами праці. Без цього виробництво неможливе.
Кооперація — це організована виробнича взаємодія між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту.
Ефективність кооперації полягає в забезпеченні найраціональнішого використання робочої сили і засобів праці, безперервності виробничих процесів, ритмічного виконання робіт, підвищення продуктивності праці, а також у встановленні раціональних соціально-трудових взаємовідносин між учасниками виробництва та узгодженні їхніх інтересів і цілей виробництва.
Розрізняють такі взаємопов'язані форми кооперації:
-                   всередині суспільства, коли обмін діяльністю і продуктом праці здійснюється між галузями економіки;
-                   всередині галузі, що передбачає обмін продуктами праці або спільну участь низки підприємств у виробництві певної продукції;
-                   всередині підприємства. Здійснюється між цехами, дільницями, окремими виконавцями залежно від конкретних виробничих умов |тип виробництва, особливості техніки і технології та ін.).
На підприємстві кооперування праці може здійснюватися за умов індивідуального виконання роботи на окремих робочих місцях, багатоверстатної роботи або суміщення трудових функцій і спеціальностей під час колективної роботи. Серед колективних форм організації праці провідне місце посідають групові форми організації праці, зокрема, виробничі бригади.
Бригада — це організаційно-технологічне і соціально-економічне об'єднання працівників однакових або різних професій на базі відповідних виробництв, устаткування, інструменту, оснащення, сировини і матеріалів, для виконання виробничого завдання з випуску високоякісної продукції певної кількості з найменшими матеріальними і трудовими витратами на основі колективної матеріальної заінтересованості і відповідальності.
Створення бригад відбувається за наявності відповідних матеріально-технічних і організаційних передумов. Основні з них такі:
-                   неможливість розподілу загальної роботи між окремими виконавцями;
-                   необхідність забезпечення чіткої взаємодії між основними і допоміжними робітниками для досягнення вищого результату в праці;
-                   необхідність визначення обов'язків і обсягу робіт за відсутності постійних робочих місць;
-                   наявність спільної мети та зв'язків між робітниками в процесі праці;
-                   взаємозамінюваність і суміщення професій в окремих робочих групах;
-                   відповідний кількісний і професійно-кваліфікаційний склад робітників;
-                   можливість визначення норм і нормативів трудових і матеріальних затрат на кожну з операцій, або на кінцеву продукцію;
-                   можливість обліку трудових і матеріальних затрат по операціях і по кінцевій продукції;
-                   наявність системи планування й обліку операційної і кінцевої продукції та ін.
Процес формування бригад і організації праці всередині них передбачає: проведення попередніх розрахунків чисельності професійно-кваліфікаційного складу бригади; побудову графіків завантаження виконавців протягом робочого часу; встановлення бригадних норм виробітку, а також системи керівництва бригадою. Розробляються критерії оцінки праці, матеріального і морального стимулювання. Проектні розрахунки і рішення заносяться до паспорта бригади і враховуються під час атестації і раціоналізації робочих місць. Залежно від особливостей технології, організації виробництва і його технічного рівня розрізняють спеціалізовані і комплексні бригади.
Спеціалізовані бригади формуються із робітників однієї професії однакової або різної кваліфікації, зайнятих в однорідних технологічних процесах (механічне оброблення деталей, обслуговування потужного агрегату, конвеєрної і потокової лінії та ін.).
Комплексні бригади формуються з робітників різних професій (як основних, так і допоміжних), які виконують технологічно різнорідні, проте взаємопов'язані роботи, що охоплюють повний цикл виготовлення деталей, вузлів тощо. Створення таких бригад ефективніше на дільницях зі складним технологічним устаткуванням, в умовах поточно-конвеєрних, предметно (подетально) спеціалізованих виробництв із замкненим технологічним циклом.
Комплексні бригади можуть бути з повним поділом праці, частковим і без поділу праці.
У бригаді з повним поділом праці кожний робітник постійно виконує роботу однієї професії і кваліфікації, і ця робота є складовою частиною комплексного завдання бригади.
У бригаді з частковім поділом праці, зумовленим певною технологічною послідовністю виробництва, робітник поряд зі своєю певною операцією, в разі необхідності виконує операції зі споріднених спеціальностей.
Комплексній бригаді без поділу праці властиве широке суміщення професій і певна взаємозамінність робітників у процесі праці. Кожний робітник може виконувати всі операції, що входять у виробниче завдання бригади.
Залежно від режиму роботи комплексні і спеціалізовані бригади можуть бути змінними і наскрізними. До складу змінних бригад входять робітники лише однієї зміни, протягом якої виконується весь комплекс робіт. Наскрізні бригади створюються за таких виробничих умов, коли тривалість циклу оброблення виробів або час виконання певної роботи на дільниці перевищує тривалість зміни. До таких бригад входять робітники двох або трьох змін.
За кількісним складом бригади можуть бути нечисленні (5—10 осіб), середні (11—25), великі (25—50 осіб і більше).
Ефективність функціонування бригад залежить від рівня їх самостійності. Подальше запровадження бригадного госпрозрахунку, що передбачає організацію роботи на основі поєднання оперативно-виробничої самостійності і бізнес-плану, порівняння витрат і одержуваного ефекту, встановлення прямої залежності оплати праці від кінцевих результатів роботи, підвищення відповідальності бригади й адміністрації за виконання виробничих завдань.
1 2 Следующая страница


Організація нормування та оплата праці на виробництві продукції сад

Скачать курсовую работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/37537



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com