Реферат на тему "Реалії в сучасній англійскій мові та їх переклад на рідну мову"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Курсовая на тему Реалії в сучасній англійскій мові та їх переклад на рідну мову

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Курсовая *
Размер: 41.29 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Виктория
1 2 3 Следующая страница

добавить материал

 
ДНЕПРОПЕТРОВСКАЯ АКАДЕМИЯ УПРАВЛЕНИЯ, БИЗНЕСА И ПРАВА
КАФЕДРА АНГЛИЙСКОЙ ФИЛОЛОГИИ И ПЕРЕВОДА
КУРСОВАЯ РАБОТА
     
Тема: Реалии в современном английском языке и их перевод на родной язык (на материале повести Дж. Селленджера «Над пропастью во ржи»)
                                                                           Выполнила:
                                                                           Студентка группы РП-98-3
                                                                           
                                                       
Днепропетровск
2001
ЗМІСТ
Вступ
Розділ I Реалія в системі безеквівалентної лексики
Розділ II Визначення реалії, її структури та класифікації
Розділ III Способи перекладу реалій
Розділ IV Аналіз реалій з повісті Дж. Селінджера “Над прірвою у житі
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Кожна країна, кожний народ, кожна місцевість мають свої особливі умови розвитку, які є її характерними рисами, які відрізняють різні культури, надаючи їм щось особисте, надзвичайне, неповторне. У кожній мові існують спеціальні слова, які належать до національної лексики, не маючи повних аналогів в інших мовах. Такі слова називають реаліями, і саме вони є об’єктом  цього дослідження.
Метою цієї курсової роботи є:
1. Визначити місце реалії в системі безеквівалентної  лексики
2. Визначити зміст поняття “реалія”, структуру та типи реалій
3. Охарактеризувати засоби і особливості перекладу реалій
4. Зробити  аналіз перекладу реалій з англійської мови на українську на матеріалі повісті Дж. Селінджера  “Над прірвою у житі”.
Переклад реалій – це  частина великої і важливої проблеми передачі національної і історичної своєрідності, яка сходить до самого зародження теорії перекладу як самостійної дисципліни. Реалії входять до складу безеквівалентної лексики, але належать до найменш вивчених лінгвістичних одиниць [4, с. 106].
У перекладознавчих працях слово “реалія” як термін з’явилося у 40-х роках.  Уперше його вжив відомий фахівець А. Федоров у праці “О художественном переводе” (1941). Характеризуючи перекладацьку працю, автор зазначає: “це діяльність, що вимагає певних знань, не тільки практично мовних, а й  літературознавчих і історико - лінгвістичних, не кажучи вже про необхідність широкого культурного світогляду, що дозволяє ... усвідомити  всі особливості соціальних умов... історичні і географічні реалії і та ін.” [11, с. 23]. У подальших працях Федоров залишається вірний такому розумінню терміна реалія. Для нього реалії завжди лише предмет матеріального світу [17, с. 104 ].    Також, термін “реалія” зустрічається у кандидатській дисертації Г.Шаткова 1952 року, присвяченій проблемам, що виникають при перекладі безеквівалентної  лексики, де дослідник пише: “Найтиповішою безеквівалентною лексикою слід вважати імена власні і слова , що  позначають національно-специфичні  реалії” [12, с. 23] .
У 1952  році Л. Соболєв уперше дав визначення  терміна “реалія” як лексичної одиниці: “Терміном “реалії” позначають побутові і специфічно національні слова й звороти, що не мають еквівалентів у побуті, а отже, і в мовах інших народів” [12, с. 24]. В українському перекладознавстві термін “реалія” вперше вживає О.Кундзіч в 1954 році у праці “ Перекладацька мисль і перекладацький недомисел”, підкреслюючи при цьому неможливість перекладу реалій: “Я схильний вважати народні пісні аналогічними реаліям даного народу, що, як правило, не перекладаються” [17, с. 104] .
У 1968 році  С. Ковганюк  опублікував загалом дуже цікаву книжку “Практика перевода”, однак в ній цей досвідчений перекладач і перекладознавець досить поверхово, з точки зору Р.П. Зарівчака, розглядає проблему реалій, вважаючи ними  “ назви предметів і явищ матеріальної і духовної  культури певного народу, які в перекладі  залишаються незмінними” [9, с. 106].
Лінгвістичну суть реалій найглибше, на наш погляд, вивчив іспаніст В.С.Виноградов у своїй докторській дисертації “Лексические вопросы художественной прозы” (1975). Серед дослідників реалій в аспекті  лінгвокраєзнавства треба назвати Є.М. Верещагіна, В.Г. Костомарова, які є авторами лінгвокраєзнавчої теорії  слова.
Багато авторів, які займалися дослідженням реалій, дають приблизні, неповні визначення, говорячи лише про ті чи інші ознаки, і використовуючи неоднакові терміни для їх  визначення. Для одних до реалій  слід відносити  слова, що позначають “особливості  державного уряду, побуту, нравів та ін.” [14, с. 150].  Для інших, як наприклад,  у Л.Н. Соболєва, реалія – це  “ побутові і специфічні  національні слова й звороти, які не мають еквівалентів у побуті, а отже, і в мовах інших країн, і слова  із національного побуту, яких нема в інших мовах, тому що нема цих предметів і явищ в інших країнах” [24, с. 290]. Вл. Россельс бачить в реаліях  “іншомовні слова, які позначають поняття, предмети, явища, які не використовуються тим народом, на мову якого  твір перекладається” [21, с. 169]. Він вважає, що “реалія – це предмет, поняття, явище, характерне для історії, культури, побуту, життя того чи іншого народу країни, яке не зустрічається  в інших народах” [21, с. 169].
Дуже стислу дефініцію  реалій  дає  Л.С. Бархударов, який вважає  реаліями “ слова, які позначають  предмети, поняття і ситуації, які не існують в практичному досвіді людей, які говорять на іншій мові” [2, с. 78].  Далі він розвиває цю дефініцію шляхом переліку можливих “предметів матеріальної та духовної культури”... , наприклад, “ страви  національної кухні”, різноманіття  “народного одягу та взуття”, “ народні танці”, “політичні заклади і суспільні явища” та ін. [2, с. 79].
Але на наш погляд, найглибше цю перекладознавчу категорію, а саме реалії, опрацьовували  болгарські перекладознавці – С.Влахов та С.Флорин. Вони є авторами книги “Непереводимое в переводе” (1980), і, як ми вважаємо дали найточніше визначення реалій: “Це слова і словосполучення, що називають об’єкти, характерні для життя ( побуту, культури, соціального і історичного розвитку) одного народу і чужі для іншого” [6, с. 438].
Окрім цих болгарських вчених проблемами перекладу реалій також займалися А.В. Федоров, Л.Н. Соболєв, В.Н. Коміссаров, Вл. Россельс, Я.І.Рецкер, А.Д. Швейцер, Р.П. Зарівчак, О.Ф. Бурбак, Л.С. Бархударов, А.А.Мороз  та багато інших перекладознавців.
Таким чином, бачимо, що дослідженню реалій було присвячено багато праць і українських, і російських, і болгарських, і навіть іноземних фахівців і дослідників. Ця проблема вивчена  досить глибоко і вміло, але на наш погляд, вона все одно залишається актуальною і, в якійсь мірі, новою для  сучасних вчених, тому що життя людей не стоїть на одному місці, воно розвивається, а з цим  з’являються  нові реалії, поняття, які ще треба вивчити, яким не було приділено досить уваги. Також, ця проблема актуальна, тому що можна винайти ті сфери дослідження реалій, які не були ще дуже добре вивчені і спробувати дослідити реалію в цих невідомих областях.
Саме тому, що реалії – є дуже цікавою темою для дослідження, ми і присвятили  їм цю роботу, структура якої є такою:
I. Вступ, в якому ми розкриваємо ступінь вивченості проблеми, актуальність теми, а також  надаємо деякі дефініції відомих вчених щодо реалії.
II. Основна частина, де розглянуто поняття реалії, її структура, класифікація і деякі засоби перекладу. Також, в цій частині ми надаємо аналіз деяких реалій із твора Дж. Селінджера “Над прірвою у житі” та їх переклад на українську мову.
III. Висновки.
IV.Список використаних джерел.
РОЗДІЛ I
РЕАЛІЯ В СИСТЕМІ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ
Зіставлення словарного складу будь-якої іноземної та рідної мови  з’ясовує, що в іноземній мові поряд з мовними одиницями, що  мають одиничні, або численні відповідності в перекладацькій мові, є такі лексичні і граматичні одиниці, для яких в перекладацькій мові не існує  прямих відповідностей. Одиниці іноземної мови, що не мають регулярних відповідностей в мові перекладу, мають назву безеквівалентних  одиниць. Без еквівалентна лексика, як зазначає А.В. Суперанська, головним чином, виявляється серед  “неологізмів, серед слів, які називають специфічні поняття і реалії, і серед маловідомих імен і назв, для яких треба створювати оказіональні  відповідності в процесі перекладу” [25, с. 468]. А.В. Суперанська також відносить до безеквівалентної лексики “імена людей, прізвиська тварин, географічні назви, назви рослин, історичних подій, документів, організацій, партій, символів, транспортних засобів та ін.” [25, с. 472-476]. Влахов і Флорин вважають, що до складу безеквівалентної лексики входять, окрім реалій, терміни, вигуки, звукоімітації, екзотизми, абревіатури, звернення, фразеологізми [7, с. 43].
Безеквівалентними граматичними одиницями, з точки зору Т.Р.Левицької та А.М. Фітермана, “можуть бути як окремі морфологічні форми (наприклад, герундій) і частини мови (наприклад, артикль), так і синтаксичні структури (наприклад, абсолютні конструкції.)” [14, c. 148] Як і відповідності, безеквівалентні одиниці виявляються лише у відношенні до однієї з двох мов, які аналізуються. Ми зазначаємо це, тому що одиниці іноземної мови, безеквівалентні у відношенні до даної перекладацької мови, можуть мати регулярні відповідності в інших мовах.
У межах безеквівалентної лексики реалії виділяються в окрему перекладознавчу категорію, і належать до найменш вивчених лінгвістичних одиниць. Аналіз існуючих визначень реалії дозволяє виділити дві основні точки зору на розуміння цього явища – екстралінгвістичну та лінгвістичну. Прихильники екстралінгвістичного підходу розглядають реалію як “суто позамовне явище, визначаючи її як факти, пов’язані з подіями суспільного та культурного життя країни, особливостями її державного ладу, історією її народу” [5, с. 68]. У працях представників лінгвістичної течії релевантним критерієм виділення реалії вважається її “яскраво виражений національно-культурний колорит, співвіднесеність з об’єктивною реальністю, відображеною в свідомості конкретної лінгвокультурної спільності і, як наслідок цього, відсутність відповідностей в інших мовах” [5, с. 69].
Очевидно, всі реалії входять в обсяг безеквівалентної лексики певного бінарного зіставлення [9, с. 107]. Але ж до її складу входить також частина прислів’їв та приказок, окремі лексеми надзвичайно місткого семантичного наповнення, та інші випадки лексико-семантичної безеквівалентності.    
Окремі автори зараховують до реалій географічні назви, власні імена та прізвища [12, с. 28]. Але ж річ у тім, що при трансляційному перейменуванні реалій застосовують різні способи: транскрипцію, транслітерацію, калькування, а географічні назви, власні імена та прізвища можна при перенесенні на грунт мови-споживача лише більш або менш вдало транскрибувати чи транслітерувати.
Влахов та Флорин вважають, що “реалії входять як самостійне коло слів  до безеквівалентної лексики. Частково покривають коло реалій, але з цим частково виходять за межі безеквівалентної лексики терміни, вигуки, екзотизми, абревіатури, звернення, відступлення від літературної норми; із реаліями стикаються власні імена і фразеологізми... В тих же межах безеквівалентної лексики значне місце займають слова, які б ми назвали власне безеквівалентною лексикою – це одиниці, які не мають лексичних відповідностей в перекладацькій мові” [7, с. 43].
Болгарські вчені визначають ще один момент, який відрізняє реалію від безеквівалентного слова: “в загальних рисах слово може бути реалією у відношенні до всіх або більшості мов, а безеквівалентним – переважно в рамках даної пари мов, тобто, як правило, список реалій даної мови буде більш або менш постійний, який не залежить від перекладацької мови, в той же час, як словник безеквівалентної лексики, опиниться різним для різних пар мов” [7, с. 43].
Таким чином, ми вже можемо скласти собі більш або менш чітку думку про своєрідну категорію слів і словосполучень, які називаються реаліями. Але перед тим, як аналізувати структуру, класифікацію і способи перекладу реалій, треба дати чітку характеристику поняття реалії.
  
        
        
          
      
 
    
РОЗДІЛ II
ВИЗНАЧЕННЯ РЕАЛІЇ, ЇЇ СТРУКТУРА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ
        
В першу чергу Влахов і Флорин вказують на “сходство реалии с термином” [6, c. 432]. На відміну від більшості слів, терміни позначають чітко визначені поняття, предмети та явища [6, с. 433], звично, що це однозначні слова без синонімів, які часто входять до складу “міжнародної” лексики; серед них часто зустрічаються слова із значеннями, які обмежені даною історичною епохою. Все це можна сказати і про реалії. Більш того, на перетині цих двох категорій є ряд слів, які важко із  упевненістю причислити до одної з цих категорій, а є ще й такі, які можна на законній основі віднести до обох груп [6, с. 434].
Проте Є.К. Павлова бачить суттєву різницю між термінами та реаліями. Терміни – це основа наукової лексики, сфера їх вживання – спеціальна, наукова література. Реалії зустрічаються переважно в художній літературі, де вони складають елементи місцевого і історичного колориту. Термін поширюється із поширенням предмета, найменуванням якого він є. Але ми не можемо вимагати від терміна “національної належності”: незалежно від свого походження, він – набуток всього людства, яке користується ним, як своєю “законною” власністю. Реалія ж завжди належить народу, у мові якого вона народилася. Її лише приймають в інші мови, “як гостя, і вона гостює у них коли день, коли рік, а трапляється й так ( але порівняно рідко), що обживається настільки, що залишається назавжди, збагачуючи або засмічуючи мову, яка її прийняла” [19, с. 19].
Різниця між терміном та реалією вбачається і в їх походженні. В той час, коли багато термінів створюються штучно для найменування тих, чи інших предметів, понять і явищ (грецького або латинського  походження), реалії завжди виникають шляхом природної словотворчості, і це цілком зрозуміло: “реалії – народні слова, тісно пов’язані, головним чином, із побутом народу” [10, с. 38].
При зіставленні цих понять (термін – реалія), таких близьких і з цим таких несхожих, виявляються деякі характерні риси реалій як своєрідної лексичної категорії.
Після того, як ми розглянули схожість і різницю між реаліями і термінами, можна вивести дефініцію  поняття “реалія”. Багато вчених і фахівців давали визначення реалії, але на нашу думку, найбільш повною і зрозумілою є дефиниція Влахова та Флорина: “реалії – це слова і словосполучення народної мови, які відображають найменування предметів, понять, явищ, характерних для географічного середовища, культури, матеріального побуту або суспільно-історичних особливостей народу, нації, країни, племені, і які, таким чином, постають носіями національного, місцевого або історичного колориту; точних відповідностей на інших мовах такі слова не мають, а отже, не можуть бути перекладені “на загальних основах”, тому що вимагають особливого підходу” [6, с. 438].
Що стосується структури реалій, то на питання, до якої категорії мовних засобів слід віднести реалії, фахівці не дають однозначних відповідей. Вайсбурд , наприклад, вважає, що “ поняття, віднесені до реалій, можуть бути виражені окремими словами, словосполученнями, реченнями і скороченнями” [7, с. 18]. Але більшість інших вчених говорять про “слова” – “лексичні одиниці”, і тільки інколи добавляють “словосполучення” [7, с. 18].  Так вважають Л.Н. Соболєв, А.В. Федоров, Г.В. Чернов, а також С. Влахов і С.Флорин. В розумінні цих фахівців реалії – це тільки слова і словосполучення. Додавання  в цьому випадку “і словосполучення” означає, що до реалій можна віднести “номінативні словосполучення, тобто такі сполучення  слів, які семантично дорівнюються слову. Реалією може бути номінативне словосполучення ще тому, що до реалій прирівнюються кальки, які нерідко являють собою саме такі словосполучення. Іншою формою реалій є скорочення  (абревіатури). Включення їх до реалій також логічне, оскільки вони являють собою стягнені в одне “слово” номінативні словосполучення. Дуже часто реалією можуть вважати фразеологічні звороти, тобто стійкі словосполучення всіх типів, в тому ж числі ідіоми, прислів’я та приказки, багато з яких мають характерне національне або історичне забарвлення. 
  Ми вже розглянули поняття реалії, її структуру, але  для більш повної та яскравої характеристики доцільно розглянути типи реалій. На наш погляд найкращою класифікацією реалії є класифікація Влахова та Флорина, які розглянули реалії під різними кутами зору.  Класифікація реалій має на їх погляд :
1. Поділ за предметною ознакою
2. Поділ за місцевою ознакою (в залежності від національної та мовної залежності)       
1 2 3 Следующая страница


Реалії в сучасній англійскій мові та їх переклад на рідну мову

Скачать курсовую работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/446



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com