Реферат на тему "Шляхи формування потенціального словника в школі"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Курсовая на тему Шляхи формування потенціального словника в школі

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Курсовая *
Размер: 34.3 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Nick
1 2 Следующая страница

добавить материал

ВСТУП
На сучасному етапі вивчення іноземної мови навчання потенціальному словнику відіграє одну з важливих ролей, адже в цілому ми часто стикаємося з ним в різних видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі. Потенціальний словник є потужним фактором у розширенні доступу до більш широкого кола текстів та забезпеченні більш глибокого їх розуміння, тому йому належить визначна роль у фомуванні загального словникового запасу будь-якої особи, яка займається вивченням іноземних мов. Отже, навіть на сучасному етапі розвитку методико-педагогічної науки навчання потенціальному словнику залишається досить актуальним.
В XX ст. проблемою розробки методики навчання потенціального словника займалися такі педагоги-практики радянського періоду, як Т. М. Ковбасюк, Б. Я. Гнусіна та С. Є. Побєдінська.
Ефективність процесу навчання потенціального словника залежить від правильного вибору вчителем методів та прийомів навчання, від раціонального підходу у створенні різноманітних завдань.
Тому, об’єктом дослідження виступає зміст і комплекс вправ для навчання потенціальному словнику на різних етапах засвоєння лексичного матеріалу учнями в школі.
Предмет дослідження – шляхи формування потенціального словника в школі.
У процесі наукового дослідження була поставлена мета: дослідити та розробити методику навчання потенціальному словнику на різних етапах засвоєння лексичного матеріалу учнями в школі.
Поставлена мета визначила необхідність вирішення наступних завдань:
- визначити роль потенціального словника при вивченні іноземної мови в школі;
- розкрити особливості навчання потенціальному словнику і специфіку навчального матеріалу в школі;
- дослідити і проаналізувати досвід роботи вчителів, які працювали над проблемою навчання потенціальному словникові.
Під час дослідження були використані такі методи:
- узагальнення досвіду навчання потенціальному словникові в середніх навчальних закладах;
- критичний аналіз джерел наукової літератури.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що робиться спроба осмислити цілі та задачі навчання потенціальному словникові і сучасних методи викладання.
Практична цінність дослідження полягає у використанні фактичного матеріалу у навчанні основ англійського потенціального словника в школі.

РОЗДІЛ 1. Лексика як основний будівельний матеріал нашого мовлення
1.1 Навчання лексичній стороні мовлення
“Спочатку було слово…”. Цей вислів із Євангелія від Іоанна, який дійшов до нас із християнської міфології, чітко визначає значення і роль лексики як безпосередньо в житті людини, так і в мові як в системі знаків. “Слова – це назви речей, явищ, подій, назви всього того, що наявне в дійсності… Якщо назва незрозуміла для співрозмовника, вона порожня – такого предмета не існує. Будь-яка річ, навіть уявна, може стати помітною, якщо вона має назву”, – казав Н. І. Жинкін, підкреслюючи номінативну функцію лексики. За допомогою слів ми називаємо оточуючі предмети, конкретизуєм поняття, передаємо наші думки, вони допомагають відобразити реальну та уявну дійсність. Лексика – це основний будівельний матеріал нашого мовлення, її змістовна сторона. Володіння лексикою є важливою передумовою розвитку мовленнєвих умінь. Не даремно говорять ” Кульгаве слово – кульгаве мовлення ”. Ми вчимо слова не тільки і не стільки для того, щоб знати їх, але для того, щоб під час їх використання, здійснювати спілкування. Ось чому навчання лексичній стороні мовлення – не самоціль, а засіб навчання всім видам мовленнєвої діяльності. Чи то в усному мовленні (аудіюванні, говорінні) чи в письмовому (читанні, письмі), в основі кожного – слово. Мовна перспектива в свою чергу обумовлює вмотивованість та успішність оволодіння словником.
Існує думка, що чим більше учень знає слів, тим більші його мовленнєво-розумові здібності. Але дослідження психологів доводять, що багатий словниковий запас сам по собі не забезпечує високий рівень мислення. На думку Р. П. Мільруда, вербальні засоби лише тоді стають інструментом мислення, коли словниковий запас формується підчас та в результаті мовленнєво-розумової діяльності.
Лексика, сукупність слів та подібних до них по функціям сполучення, як відмічає багато дослідників, являють собою систему або, на думку А. А. Леонтьєва, систему систем. Системність лексики проявляється в тому, що всі її одиниці на основі власних властивостей входять до певних об’єднань (семантичні поля, лексико-семантичні та тематичні групи, синонімічні ланцюжки, антонімічні протиставлення, словотворчі гнізда і т. д.), які пов’язані між собою. Іншими словами, лексичні одиниці існують в нашій голові не хаотично та ізольовано, а в тісному зв’язку один з одним у виді певних словникових груп.
Психологи стверджуюють, що сприйняття та запам’ятовування лексичних одиниць носить асоціативний характер. Кожне нове слово вступає в асоціативний зв’язок з вже існуючими словами в довготривалій пам’яті та, завдяки нашому досвіду, сприймається як знайоме або незнайоме.
Отже, володіння словом засноване не тільки на знанні його значення, але і на володінні його звуковими та зоровими образами (формою слова), його здатністю поєднуватися граматично та семантично з іншими словами (використанням в потоці мовлення). [8, с. 337 – 338]
1.2 Розуміння потенціального словника в лінгвістиці та методиці
Активний і пасивний словниковий запас утворюють так званий наявний або реальний словник, який служить основою для формування потенційного (потенціального) словника. На відміну від наявного словника, що включає знайомі лексичні одиниці, які учні вживають для вираження своїх думок або для сприймання і розуміння думок інших людей, потенціальний словник складають ті незнайомі слова, про значення яких читач або слухач може здогадатися, зустрівшися з ними при читанні або аудіюванні. Щоб ще точніше зрозуміти суть і зміст потенціального словника варто глянути на нього одночасно з лінгвістичної точки зору та методичної. [5, с. 312]
В лінгвістиці під потенціальними словами розуміють похідні та складні слова, які реально не існують (не зафіксовані у вже здійснених реально мовленнєвих утвореннях), але які можуть створюватися в будь-який момент у відповідності до продуктивних словоутворюючих моделей даної мови. [2, с. 343]
В методиці до потенціального словника відносять:
1) інтернаціональні слова, подібні за звучанням і написанням та за значенням до слів рідної мови;
2) похідні та складні слова, що складаються з відомих учням компонентів;
3) конвертовані слова;
4) нові значення відомих багатозначних слів;
5) слова про значення яких учні можуть здогадатися за контекстом.
Цікаво, що за даними деяких досліджень, словник, що забезпечує розуміння при читанні та аудіюванні, за рахунок потенціального словника може збільшитися у 5-6 разів. [5, с. 312]

РОЗДІЛ 2. Основні критерії розкриття лексичного значення одиниць потенціального словника
2.1 Вивідність та здогадка
Частину слів учні можуть зрозуміти без звертання до допоміжних матеріалів, якщо їх ознайомити з деякими прийомами самостійного розкриття значень слів:
- створених за допомогою відомих учням основ суфіксальних похідних, таких, як writer, teacher, singing, drawing, friendly і т. п.;
- складних слів: head-teacher, water-lily, raincoat і т. п.;
- великої кількості слів одного кореня з українськими: statue, alphabet, aquarium, platform і т. п.;
- багатозначних слів, які можуть мати зовсім інше значення: face (of the clock), learn (the news), end (of the town), shut (his teeth), take (the place of), при вже знайомих учням значень цих слів: обличчя, навчатися, кінець, зачиняти, брати.
Лексичні одиниці, аналогічні перерахованим, вважають джерелами потенціального словника. Розкриття лексичного значення одиниць потенціального словника може здійснюватися або на основі вивідності або на здогадці. [6, с. 94]
Які ж фактори впливаютьна вивідність похідних слів?
Вивідність в значній мірі залежить, з одного боку, від прозорості структури похідного слова та, з іншого, від характеру відповідності похідних слів іноземної мови з їх еквівалентами в рідній мові.
Прозорість структури похідного слова передбачає чітку структурну подільність складових морфем та очевидність семантичних відносин між ними з урахуванням відповідної словотворчої моделі. Розглянемо, наприклад, такі похідні слова, як attraction, exdivssion, action, perfection, connection, protection; instructive, constructive, effective, elective, comdivssive, exdivssive; dangerous, advantageous, joyous, wonderous, glorious, famous.
В опорі на відповідні словотворчі моделі (v + -ion = n, v + -ive = adj, n + -ion = adj) в цих похідних словах чітко виділяються складові морфеми (attract- + -ion; instruct- + -ive; danger- + -ous) і очевидні семантичні відносини між ними, що дозволяє учням самостійно визначити значення подібних похідних слів і робить виправданим включення їх до відповідних вправ. [3, с. 54 – 55]
Отже, враховуючи нижче сказане можна зробити висновок, що вивідність – це виведення на основі правила значення слова, спираючись на підказки, які закладені в ньому самому, і на контекст, коли таких підказок недостатньо. [6, с. 55]
2.2 Опори, як ключ до розуміння похідних слів
2.2.1 Суфіксальні похідні
А зараз варто детальніше познайомитися з опорами похідних слів, які забезпечують легке розуміння цих лексичних одиниць.
В суфіксальних похідних опорами слугують:
а) знайоме значення похідної основи;
б) значення суфікса;
в) частина мови похідного. При цьому значення суфікса часто показує, яким чином похідне слово пов’язане з початковою основою. У всіх суфіксальних похідних, які належать до однієї словотворчої моделі, є загальна формула пояснення лексичного значення (семантична схема чи дефініція слова). Так, іменники зі значенням особи мають формулу той, хто + похідне слово, наприклад: teacher – one who teaches, reader – one who reads. Приклади інших дефініцій похідних: hairless – having no hair, beautiful – full of beauty. Перераховані похідні мають прості семантичні схеми, які можуть бути і складнішими: whiteness – the state of being white, gladness – the state of being glad.
Але в будь-якому випадку семантична дефініція містить в собі всі три вище перераховані опори і тому може слугувати прийомом розкриття значення суфіксальних похідних. [6, с. 95]
2.2.2 Складні слова
В складних словах внутрішньословесною опорою можна вважати певну змістову структуру слова: друге слово завжди є головним, перше слугує визначенням до нього. На цій основі значення багатьох складних слів, утворених на основі моделі n+n, може бути виведеним за правилом лівого визначення: ліве слово є визначенням до правого, головного за значенням, наприклад: house-dog – домашній пес, water-lily – водяна лілія. В деяких випадках для кращого розуміння слів його слід перефразовувати у відповідний йому вираз: hair-brush – a brush for hair, тобто щітка для волосся, а не щітка із волосся; letter-box – a box for letters – скринька для листів і т.д. [6, с. 95]
Всі ці похідні складні слова є неодмінною складовою мови та безпосередньо мовлення, адже щоб зрозуміти їхні значення потрібно перш за все зрозуміти правило їх формування.
2.2.3 Багатозначні слова
Багатозначні слова мають іноді тісний смисловий зв’язок із відомим для учнів значенням та постійні відповідності в українській мові. Наприклад, і в англійській і в українських мовах деякі значення багатозначного слова співпадають (head – голова), так як вони тісно пов’язані за змістом з початковим значенням (at the head of the table – на чолі столу; fifty head of cattle – п’ятдесят голів худоби та інші). Але оскільки значення багатозначного слова проявляється лише в контексті, прийнятно говорити не про мовну, а про контекстуальну вивідність. [7, с. 68 – 71]
Таким чином, при розкритті значення суфіксальних похідних і складних слів, які мають достатньо внутрішньословесних опор, а також при семантизації значень багатозначних слів, тісно пов’язаних за значенням із вже відомими учням значеннями, використовуються прийоми, основані на вивідності: пояснення слова за допомогою семантичної дефініції, опора на правило лівого визначення, контекстуальна вивідність і т. п. Такі слова зазвичай легко передаються на українську мову (тобто мають постійні міжмовні відповідності). В тих випадках, коли опор в самому слові недостатньо, щоб зрозуміти його значення (складові слова переосмислені, слово неможливо перефразувати у відповідне йому поєднання відомим шляхом, відсутній постійний український еквівалент або неможливо однозначно зрозуміти слово за контекстом), використовується прийом мовної або контекстуальної здогадки. Вивідність може слугувати критерієм для відбору матеріалу при формуванні потенціального словника на початковому етапі: можна взяти тільки ті словотворчі моделі (суфіксальних похідних та складних слів) і тільки ті значення багатозначних слів, які можливо семантизувати, керуючись достатньою кількістю опор та відповідно за певними правилами.

РОЗДІЛ 3. Прийоми роботи з суфіксальними похідними
3.1 Роль семантичних схем у розкритті лексичних значень похідних
При роботі з суфіксальними моделями радять розкривати лексичні значення похідних за допомогою семантичних схем. Майже всі суфіксальні моделі, введені для вивчення в V – VIII класах, мають просту схему пояснення. Оскільки учні працюють з максимально продуктивними моделями, в яких похідні слова формуються практично без семантичних обмежень (С. С. Хідекель, І, М. Сломінська), то похідними відповідно до моделі можуть слугувати основи майже всіх одиниць словника-мінімуму учнів, що забезпечує необхідний об’єм матеріалу для тренування. Використання схем пояснень, наприклад той, хто + виробляюча основа, забезпечує правильне виконання дії, дозволяє зрозуміти похідне слово за значенням вхідних в нього морфем, а не звичайним перекладом на українську мову. Послідовність дій при цьому така: слово з англійської мови – його осмислення за допомогою формули пояснення значення – український еквівалент. При такому способі семантизації можна зрозуміти будь-яке похідне слово, яке сформоване зі знайомою основою (навіть якщо воно не має українського еквіваленту). Схему пояснення слова можна давати також тільки українською, але український еквівалент використовується в основному для контролю.
Для успішного засвоєння прийомів семантизації необхідно створювати певну мотивацію, яка стимулює та спрямовує цю діяльність. Діючим в системі мотивів є той факт, що вміння самостійно семантизувати похідну лексику, яка раніше не зустрічалася, допомагає розуміти тексти для читання. Крім того, сама робота зі словотворчим матеріалом, якщо її організувати відповідним шляхом ( наприклад, у формі ігор), стимулює учнів досліджувати можливості мови. У грі при багаторазовому повторенні ( що є необхідним для закарбування моделі в пам’яті учнів ) зникають втома та нудьга, діти не соромляться висловлюватись або зробити щось неправильно.
При ознайомленні зі словотворчою моделлю вчитель проводить бесіду, в результаті якої учні самі формуюють навчальну задачу: що необхідно знати для правильного розуміння слів, які створені за допомогою суфіксального способу. Варто показати це на прикладі ознайомлення з моделлю n + -ful = n.
Вчитель виписує на дошку слова: handful, spoonful, cupful і т. д. та пропонує учням надати їм українські еквіваленти. Учні не можуть впоратися із цим завданням.
T: Подивіться будь-ласка, чи є щось спільне в цих словах?
P: Так, в них спільне закінчення.
T: В них спільний суфікс. А чим є інша частина слова?
P: Основою.
T: Чи відомі вам основи цих слів?
P: Так.
T: Чи можете ви зараз перекласти слова?
P: Ні. Ми не знаємо, яка це частина мови.
T: Це іменник.
Учні безрезультатно намагаються перекласти слова так: ручка, ручище, ложечка. Вчитель заперечує ці намагання.
T: Слова з суфіксом -ful мають значення – те, що виражено основою, заповнене чимось, а суфікс має значення повний. Після цього учні правильно передають значення слів українською: повна жменя, повна чашка і т. д.
T: Отже, що потрібно знати для розуміння цих слів?
P: Значення суфіксу, модель і частину мови похідного.
Вчитель просить назвати частину мови основи і разом з учнями записує модель. Потім всі слова зачитуються вголос. При записі моделі основи представляються в загальному вигляді, а суфікси – конкретно, наприклад, n + -less = a. В такій формі похідного шифр частин мови сприймається як x чи у, які означають, що замість них можна поставити буд-яке знайоме слово потрібної частини мови. Шифр частин мови вчитель пояснює один раз і записує його на дошці: v – дієслово, n – іменник і т. д. (Для запису моделі рекомендується використовувати малі літери латинського алфавіту). Для швидкого запам’ятовування значень частин мови учням пропонуються похідні слова, що записані на дошці.
1 2 Следующая страница


Шляхи формування потенціального словника в школі

Скачать курсовую работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/47572



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com