Реферат на тему "Удосконалення процесів пам яті на уроках англійської мови"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Курсовая на тему Удосконалення процесів пам яті на уроках англійської мови

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Курсовая *
Размер: 44.3 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Мадлєєва Алла
1 2 3 Следующая страница

добавить материал

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Удосконалення процесів пам’яті на уроках англійської мови
Виконала:
Студентка ІІІ курсу
Мадлєєва Алла
Умань 2005
Зміст
Вступ..................................................................................
Розділ І. Стан проблеми розвитку пам‘яті особистості у           психологічній літературі.........................................................................
1.1.Аналіз психологічної літератури про процеси пам‘яті.......
1.2.Процеси пам‘яті та їх характеристика..................................
1.3.Розвиток процесів пам‘яті учнів різного віку......................
Розділ ІІ. Психологічні особливості удосконалення процесів пам‘яті у шкільній практиці....................................................................
2.1.Аналіз психологічних досліджень про процеси пам‘яті.....
2.2.Методи удосконалення процесів пам‘яті на уроках англійської мови............................................................................
2.3.Рекомендації вчителям щодо поліпшення процесів пам‘яті учнів................................................................................................
Висновки............................................................................
Список використаних джерел..........................................
Додатки...............................................................................

Вступ
Останнім часом в школах на вивчення англійської мови відводиться велика кількість людей. На сьогодні вона вивчається з першого до дванадцятого класу майже у всіх шкільних закладах. Відповідно до цього дещо проблемним для вчителів стає виклад навчального матеріалу, адже йдеться про дітей різного віку (починаючи з шестирічок). Часто спостерігаються випадки, коли програма вимагає свого, а учні не можуть досягти успіху, нарікаючи саме на „погану” пам‘ять. Та все ж часто проблема постає не в самій пам‘яті, а в „невмінні” її правильно скорегувати. Це стосується однаковою мірою як педагога, так і учня. Постільки ця проблема хвилює багатьох, актуальним на сьогодні є її широкий розгляд.
Отже, досліджують процеси пам‘яті людини багато різних вчених-психологів, зокрема П.І. Заіченко, Вольперт І.Е., Політов Ф.В., Лурія А.В., Смірнова, Леонтьєва.
 
Мета дослідження: показати в загальному можливості учнів запам‘ятовувати, зберігати та відтворювати навчальний матеріал на уроках англійської мови на прикладі школярів середньої школи.
 
Завдання:
1.Описати якісні прийоми удосконалення процесів пам‘яті різних вчених та запропонувати власні, що показали добрий результат на практиці.
2.Розробити рекомендації щодо удосконалення процесів пам‘яті учнів.
 
 
Об‘єкт дослідження: учні 3-Г, 6-Б та 9 класів.
 
Предмет дослідження: процеси пам‘яті учнів вище згаданих класів.
 
 
Методи дослідження:
– тести на визначення пам‘яті;
– анкетування;
– бесіда.
 
Практичне значення дослідження полягає у широких можливостях використання вчителем досить цікавих прийомів для вдалого запам‘ятовування інформації учнями; виявляється у проведенні особистих спостережень за роботою дітей різного віку; відбувається за участю аналізу психологічної літератури та наукових статей вище згаданих авторів.

Розділ І. Стан проблеми розвитку пам‘яті особистості у психологічній літературі.
1.1.Аналіз психологічної літератури про процеси пам‘яті.
Підбираючи літературу для написання курсової роботи, ми помітили, що інформації про процеси людської пам‘яті в ній міститься чимало. Окрім стислих визначень там є ґрунтовні пояснення кожного процесу на прикладах вивчення шкільних предметів з урахуванням вікових особливостей учнів.
Психологи у свій час здійснили великий внесок у встановлення загальних закономірностей пам‘яті. Відомими є фундаментальні психологічні дослідження П.П. Булонського, Л.С. Вигодського, Л.В. Заїкова, С.Л. Рубінштейна. [1; 3]
Цінні відомості про пам‘ять знаходяться в працях прикладного характеру. Зокрема в тих, що розкривають її в зв‘язку з особливостями засвоєння учнями змісту навчальних дисциплін. Можливо, з причини недостатності наукових робіт, присвячених особливостям мнемонічної діяльності школярів молодших і старших класів часто не йдуть шляхом осмисленого запам‘ятовування учбового матеріалу, а вдаються до механічного (зазубрювання).
„ ... Першокласник приходить до школи, – пише Іполітов, – і з першої ж чверті він зіштовхується із необхідністю запам‘ятовувати значний обсяг інформації ”. Цю необхідність можна перетворити на веселу захоплюючу гру. І тут повинні допомогти дорослі – батьки, вчитель, шкільний психолог. Допомагати весело, ненав‘язливо, непомітно, цікаво, щоб запам‘ятовування відбувалось саме собою, а не ставало непосильною працею дитини. Згадаймо, як Том Сойєр перетворив нудну роботу – фарбування паркану – на захоплюючу гру для хлопчиків. Учитель, певною мірою, повинен стати Томом Сойєром, але при цьому ще й розвивати творчу ініціативу учнів, навчати доводити правильність відповіді, розв‘язувати завдання нестандартно, відстоювати свою точку зору. „Отдыхай трудясь и наоборот”, – як зауважує народна мудрість.
Л.В. Заїков, працюючи над створення своєї методичної системи освіти, серед її типових якостей особливо виділив таку, як процесуальність, пов‘язану з механізмами пам‘яті. „Згідно процесуального характеру нашої методичної системи, кожен відрізок учбового курсу входить в якості залежного елементу в органічний зв‘язок з іншими елементами. Як це показано експериментально, справжнє пізнання кожного елементу прогресує по мірі володіння іншими, наступними елементами предмету і усвідомлення відповідного цілого, аж до всього учбового курсу та його продовження в наступних класах”. [5]
Аналізуючи хід міркувань О.М. Сороки, що в своїй статті виклав думки про можливості надання комп‘ютерної допомоги для ефективності дії процесів пам‘яті при вивченні іноземної мови, можна зробити наступні висновки:
1.Роль учня як суб‘єкта комунікації вимагає від комп‘ютера все більшої допомоги, а разом з тим і її автоматизації. На перший план виходить не завдання миттєвого контролю його діяльності, а надання учневі миттєвої допомоги, потребу в якій він визначає сам.
2.Концепція діяльності учнів базується на тому, що людина не лише пристосовується до умов зовнішнього середовища, а й активно пристосовує його до себе. У зв‘язку з цим стає необхідністю набуття не мовленнєвих навичок, а інтелектуальних вмінь. На перший план виходить потреба організувати психічні процеси, що сприяє засвоєнню матеріалу, вибудувати учбовий матеріал відповідно до структури цих процесів. Але такий підхід є загальним. У ньому слід виділити рівні для виділення тих поточних завдань, які треба вирішити в процесі діяльності (вивчення іноземної мови) а спілкування нею так само, як і внутрішня комунікація чи мислення, є видом такої діяльності. Діяльність може бути комунікативною, трудовою, ігровою, але будь-яка вона має єдину психологічну структуру.
3.Поскільки комп‘ютер – багатофункціональний засіб ТЗН, то й, відповідно, працюючи за ним, можна задіювати будь-які типи та процеси пам‘яті. Тобто, програми вивчення англійської мови містять в собі як вербальну, так і наочно-образну інформацію.  Це досить добре проявляється в різнокольорових картинках та детальному озвучуванні англійською зображуваних предметів. Прокручуючи кожне слово кілька разів, учень мимоволі утримує „на слуху” його вимову, а цікавий малюнок дозволяє зберегти у пам‘яті переклад. Такий варіант вивчення програми іноземної мови вважається досить примітивним на сьогодні, він є базою для створення більш досконалих програм. До прикладу, на сьогоднішній день актуальними є прийоми 25 кадру, швидкісне запам‘ятовування слів та інші. Але про це буде мова у наступному розділі. [7]
Подальша інформація, що привертає увагу в психологічній літературі, стосується дослідів німецького психолога Еббінгауза, котрий значну їхню кількість провів саме на собі. Результати їх містяться в книзі „Пам‘ять: внесок в експериментальну психологію” (1913р.). Базою досліду були „безглузді склади”, як він сам їх називає, з трьох букв, по типу – zok, kem. Відбираючи їх, Еббінгауз надіявся скоротити до мінімуму вплив своїх попередніх знань на процес запам‘ятовування. Він відібрав 2300 таких складів і читав їх уголос. Далі закривав список, намагаючись повторити прочитане. Звичайно, з такою кількістю слів з першої спроби вдало бажаного результату отримати було неможливо, але він не покидав зусилля, а продовжував до того часу, доки не досягнув більш-менш хорошого результату. Так, безумовно важко буде підрахувати увесь затрачений на це час, але після всього дослідник назвав його „спробою визначення критеріїв пам‘яті”. Він перевіряв свою пам‘ять в різний час після того, як запам‘ятав список. Згадуючи перший склад, психолог іноді не пам‘ятав подальшого. Але чи значило це, що список, який він вивчав місяці назад не зберігся в пам‘яті?
Г. Іббенгауз довчив список складів, і на довчання у нього ви тратилось менше ніж на завчання. Він назвав цей прийом „методом збереження інформації”. Але головним відкриттям з усього вище сказаного є саме те, що в перший час отримання інформації, пам‘ять людини зберігає лише 40-45%; об‘єм збереження впродовж 48 годин знижує інформацію до 30%. Цей досить вагомий факт, про який треба пам‘ятати кожному, хто хоче вивчити максимальну кількість іншомовної лексики: займатись вивченням без великих перерв і краще 20-30 хв. зате щоденно. [7]
Як висновок можна сказати наступне: з точки зору психологічної літератури про процеси пам‘яті, їхня єдність прослідковується у взаємо обумовленості та в проникненні одного процесу в інший. Для ефективності їхнього протікання необхідно застосовувати певні методи та прийоми, які частково пропонуються у цій роботі.
       1.2. Процеси пам‘яті та їх характеристика
Розглядаючи дане питання, доречно буде зауважити те, що загалом уся пам‘ять являє собою єдиний безперервний складний процес. Адже неможливо собі уявити такий стан свідомості, котрий зовсім не пов‘язується з пам‘яттю. Протікання даних процесів демонструється, перш за все, діяльністю особистості та її прагненню до досягнення певної мети. При звичайному їх аналізі вчені абстрагуються від складних діалектичних зв‘язків і визначають той чи інший процес у відповідності до його домінуючих характеристик. Психологічна література подає 4 процеси пам‘яті: запам‘ятовування, збереження, відтворення і забування. Отже, окремо про кожний із них.
Запам‘ятовування – процес, що передбачає закріплення нового шляхом його зв‘язку з раніше набутим. Останнє є необхідною умовою поповнення досвіду індивіда новими знаннями і формами поведінки. Залежно від характеру діяльності, найкраще запам‘ятовується той матеріал, що є його метою. Тобто запам‘ятовування якоюсь мірою є вибірковим. Але для його повної ефективності необхідно створити відповідні умови. Традиційно вони є такими:
1. Використання наочності;
2. Повторення матеріалу;
3. Розподіл у часі;
4. Урізноманітнення способів повторення;
5. Активна мисляча реальність;
6. Мотиви пам‘яті.
Експериментально доведено, що будь-яке запам’ятовування є закономірним продуктом дії суб’єкта з об’єктом. Т. ч. запам’ятовується те, що суб’єкт визначає для себе як головне. А характеристика запам’ятовування тлумачиться мотивами та способами діяльності особистості. З таких позицій розглядаються процеси пам’яті у всіх їхніх формах і на всіх рівнях формування. Отже, почнемо з першого – короткочасного.
Уявимо ситуацію. Особі, яка вивчає англійську мову надиктовується певна кількість нових для неї слів. Далі одразу пропонується їх повторити. Звичайно, тієї ж миті досліджуваний справиться із завданням, можливо навіть і на відмінно. Але коли він не буде застосовувати їх в подальшому (а також чути про них), звичайно, впродовж деякого часу так добре, як одразу, він їх не повторить. Тобто, короткочасне запам’ятовування характеризується саме короткочасністю тривалості дії. Натомість в довготривалу пам’ять надходить інформація, що набула не тактичне, а стратегічне значення для досягнення життєво важливих цілей. Довготривале запам’ятовування формується, перш за все  як внутрішньо необхідна умова його протікання. Адже, коли учень дійсно бажає опанувати англійську мову, то надиктовані слова, про які велося вище, він все-таки в подальшому буде застосовувати на практиці і відповідно запам’ятає їх на довго. Інша річ, коли то буде наукова лексика, чи просто йому непотрібна на той момент.
У відповідності до мети діяльності, куди входять процеси запам’ятовування, відрізняють два його види: мимовільне і довільне.
Мимовільне – це умова здійснення пізнавальних і практичних дій. Оскільки при цьому запам’ятовування не є метою об’єкту, то про все, що він запам’ятав, говорить: „само запам’яталось”. Насправді це є суворо закономірний процес. Якщо матеріал входить до складу основної мети діяльності, то, відповідно, запам’ятається краще. Так, якщо учень на уроках англійської мови правильно себе поводить, то й знання отримує кращі, ніж той, хто не порушує дисципліну тільки „заради порядку”.
Довільне – продукт дії, метою якої є саме запам’ятовування. Психологічна література [1] наводить приклад одного дослідження, в якому учням було запропоновано два англомовних тексти. Знання першого вимагалось перевірити наступного уроку, як домашнє завдання, а інший радилось запам’ятати надовго, адже (по секрету повідомивши) ця лексика їм дуже знадобиться в подальшому житті. Обидва ж тексти перевірялись через три тижня. Виявилось, що другий текст учні запам’ятали набагато краще, ніж перший. Отже, як швидко забувається матеріал, призначений лише для контролю [4].
Наступним процесом пам’яті є збереження. Для того, щоб через деякий час відтворити запам’ятовуваний матеріал, слід його зберегти, тобто не забути. Перш за все я зазначаю, що забування пов’язане не лише з фактором часу, адже збереження визначається ще й мірою участі його в діяльності особистості. Матеріал, закріплений в пам’яті, в процесі збереження і відтворення піддається якісним змінам. В зв’язку з цим різні частини матеріалу забуваються неоднаково. На практиці доведено, що в пам’яті краще зберігаються певні положення, а не окремі смислові одиниці. Тобто, щоб учні краще запам’ятали іншомовну лексику, необхідно дані слова застосовувати в реченнях. Таким чином, вивчення зв’язного тексту за участю цих слів дасть змогу на довше їх запам’ятати. Адже це вже буде своєрідна практика їх застосування. Вона, як відомо, у будь-якій галузі показує кращі результати, ніж просто набір незмістовних одиниць.
Нарешті підходимо до довгоочікуваного нами відтворення, що є, в свою чергу, актуалізацією закріпленого матеріалу та показником його запам’ятовування. Фізіологічна основа цього процесу – це актуалізація тимчасових нервових зв’язків, що закріпились раніше. Щоб відтворити інформацію, наш мозок знову вдається до ряду певних операцій. Серед них:
         згадування – вид відтворення без сприймання повторюваного (спогади, як точно нормалізовані в просторі і часі відтворення образів в минулому; персеверація, настирливі образи, що виникають поза бажанням людини; контрибуція, що є відтворенням того, чого не було насправді);
 пригадування – вид відтворення, що пов’язане з активною розумовою діяльністю;
 пізнавання – повторне сприймання.
Умови ефективного відтворення полягають перш за все у вдалому забезпеченні умов запам’ятовування та в чіткому визначенні завдання.
Наступним процесом, про який уже, до речі, велась мова в поясненні збереження, є характерний для усіх нас процес забування (зворотній до запам’ятовування). Він проявляється в тому, що втрачається чіткість закріплення матеріалу в пам’яті, зменшується його обсяг, виникають помилки при відтворенні, відтворення стає неможливим. Його фізіологічна основа – це різні види гальмувань:
– згасання;
– позамежне гальмування (діє сильний біологічно доцільний подразник);
– проективне (напереддіюче)  - негативний вид попередньої діяльності на наступну;
– ретроактивне – негативний вплив наступної на попередню.
Два останні види найчастіше трапляються з учнями при підготовці домашнього завдання, коли ті намагаються за мінімум часу підготувати максимум предметів, до того ж вивчають схожі одне за одним.
        Явище забування може бути як корисне, так і шкідливе. Позитивна функція полягає в тому, що воно звільняє людину від зайвого об‘єму інформації, яка після необхідного застосування стає непотрібною. У даному випадку задіюється захисний механізм забування, який не допускає перевантаження пам’яті. Негативна дія забування проявляється в тому, що нерідко воно усуває або деструктуризує попередньо набутий досвід, коли в пам’яті стираються цілі блоки інформації, необхідної для орієнтації в оточенні та плануванні дій. [ 14 ]
1 2 3 Следующая страница


Удосконалення процесів пам яті на уроках англійської мови

Скачать курсовую работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/631



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com