Реферат на тему "Управління процесами технічного розвитку ВАТ Галактон"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Диплом на тему Управління процесами технічного розвитку ВАТ Галактон

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Диплом *
Размер: 139.96 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Щедрая душа
Предыдущая страница 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая страница

добавить материал

Вже в даний час суспільство витрачає (через свої підприємства головним чином) значні суми на охорону природи й раціональне використання природних ресурсів й далі ці витрати зростатимуть. Тому, важливе економічне ставлення до ресурсів, що наявні. Необхідно, щоб в процесі проектування техніки й технології виробництва закладалися такі рішення, які виключать взаємодію з навколишнім середовищем у формі, яка відрізняється від замкнених  циклів. Все це слід мати на увазі при плануванні технічного розвитку підприємства.
Оптимізація структури «основне—допоміжне виробництво». У плані технічного розвитку оптимізація співвідношення між основним й допоміжним виробництвом має свій аспект: по-перше підвищення організаційно-технічного рівня допоміжного виробництва до рівня основного, по-друге забезпечення збалансованого резервування виробничих можливостей й, по-третє, підвищення якості продукції й послуг допоміжного виробництва. Співвідношення між основним й допоміжним виробництвом слід рахувати оптимальним у разі досягнення мінімуму сукупних приведених витрат на одиницю продукції. При цьому в якості основного фактора служить співвідношення виробничих потужностей обох підрозділів й виробництва, прогнозуючи  тут  можливість вираження її в допоміжному виробництві також методом вузької ланки.
Розвиток технічної бази управління на основі ЕОМ й засобів оргтехніки. Через план технічного розвитку можуть проходити роботи по формуванню програмного забезпечення системи забезпечення й ЕОМ. Дуже важливо в ньому передбачати також впровадження машинних носіїв інформації й системи неперервного введення даних зі всіх центрів відповідальності, заходів по забезпеченню надійності й збереженню інформації.
Підвищення кваліфікаційного рівня й удосконалення структури кадрів робочих, інженерів й техніків — ця задача плану по праці й підвищенню кваліфікації. У плані технічного розвитку одночасно з постановкою задач, розглянутих раніше, повинні формулюватися цільові установки в області кваліфікації й структури кадрів для відповідних спеціалізованих розділів плану підприємства.
Задачі плану технічного розвитку можуть бити згруповані в розділи відносно до об’єктів:
1.Розвиток промислово-виробничих засобів з виділенням активної й пасивної частин основного і допоміжного виробництва.
2.Вдосконалення виробів й підвищення технологічності й якості продукції.
3.Вдосконалення технології виробництва.
4.Вдосконалення технічної бази системи управління.
5.Розвиток кадрової складової потенціалу підприємства.
З метою інтенсифікації використання матеріально-технічних і трудових ресурсів, постійного підвищення технічного рівня виробництва, оновлення продукції та забезпечення її конкурентноздатності на ринку, на підприємствах розробляють систему планів науково-технічного розвитку та планів удосконалення організації виробництва і управління.
Вихідними даними для розробки планів науково-технічного розвитку підприємства є:
¾              маркетингові дослідження на ринку товарів і послуг;
¾              державні замовлення і господарські угоди на продукцію, що випускається;
¾              результати завершених науково-технічних робіт та інформація про
¾              досягнення науково-технічного прогресу у світі;
¾              відгуки споживачів та аналіз якості продукції, що випускається;
¾              ліцензії, патенти, пропозиції раціоналізаторів та винахідників;
¾              інформація про диспропорції виробничих потужностей, результати атестації робочих місць та аналізу організації виробництва,
¾              праці і управління;
¾              пропозиції виробничих підрозділів, філій, дочірніх підприємств,
¾              функціональних служб, робітників і службовців.
Розроблення планів науково-технічного розвитку проводиться, як правило, у два етапи. На першому етапі детально аналізується існуючий організаційно-технічний рівень виробництва і продукції, що випускається, проводиться збір пропозицій від підрозділів і робітників підприємства щодо удосконалення техніки, технологій виготовлення продукції, організації її виробництва. На другому етапі результати проведеного аналізу та зібрані пропозиції техніко-економічно обґрунтовуються, визначається економічна ефективність заходів, призначених до включення у план, джерела фінансування та виконавці.
Розроблені таким чином проекти планів погоджуються з трудовим колективом підприємства і після доопрацювання затверджуються органами управління підприємством.
Для планування технічного та організаційного розвитку підприємства важливе значення має оцінка досягнутого рівня організації виробництва та продукції, яка випускається. Оцінка здійснюється на основі системи показників, які в комплексі характеризують продукцію, обладнання, технологію, технічну та енергетичну оснащеність праці, механізацію й автоматизацію, організацію виробництва і праці, управління підприємством. [13, с. 139]
Оцінку технічного рівня різногалузевих підприємств треба проводити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва.
Найбільш важливі й типові для всіх підприємств (незалежно від галузевої належності) показники наведено в таблиці 1.1
Таблиця 1.1 - Основні показники технічного рівня підприємства
Ознаки групування показників
Показники
Ступінь технічної оснащеності праці
Фондоозброєність праці
Енергоозброєність праці
Ознаки групування показників
Показники
Технічний рівень устаткування
Продуктивність
Надійність, довговічність
Питома металомісткість
Середній строк експлуатації
Частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості
Частка технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку
Рівень прогресивності технології
Структура технологічних процесів за трудомісткістю
Частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції
Середній вік застосовуваних технологічних процесів
Коефіцієнт використання сировини й матеріалів
Рівень механізації та автоматизації виробництва
Ступінь охоплення робітників механізованою працею
Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці
Об’єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах. Для поглибленої аналітичної оцінки рівня технічного розвитку підприємства, необхідність у проведенні котрої, як правило, виникає за розробки спеціальної перспективної програми, треба застосовувати також інші показники, включаючи ті з них, що характеризують галузеві особливості виробництва, а саме:
¾              Механоозброєність праці;
¾              Коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;
¾              Коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва;
¾              Рівень утилізації відходів виробництва;
¾              Рівень забруднення навколишнього середовища;
Показники технічного та організаційного рівня виробництва повинні знайти своє відображення в узагальнюючих економічних показниках і, в першу чергу, у збільшенні прибутку, зниженні собівартості та зростанні продуктивності праці.
1.2 Поняття і зміст категорії управління технічним розвитком підприємства
У зв’язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, а також у зв’язку з його складністю важливе практичне значення має постійно здійснювана та збалансована за всіма елементами система економічного управління цим процесом на підприємстві. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства зазвичай включає такі основні етапи:
¾              установлення цілей – визначення, ранжирування, виокремлення пріоритетів;
¾              підготовчий – аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;
¾              варіативний вибір рішень – розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варіантів;
¾              програмування (планування) робіт – узгодження вибраних і прийнятих рішень, їхнє інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу;
¾              супроводження реалізації програми – контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програми.
Цілі та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи тому етапі його функціонування. Так, для одних підприємстві пріоритетним напрямом може бити перехід на ресурсозберігаючі технології, для інших — увага може бути сконцентрована на скороченні ручної праці. Відповідно програма технічного розвитку буде складовою частиною комплексної господарської програми підприємства по ресурсозбереженню або зменшенню ручної праці. Стратегія розвитку підприємства може бути спрямована й на підвищення ефективності виробництва й якості продукції. Варіантний вибір рішень по технічному розвитку припускає розгляд можливих варіантів, оцінку їх реальної ефективності й розробку на цій основі взаємопов'язаного комплексу заходів.
Важливо підкреслити, що при оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки локальний ефект, в окремому підрозділі, але й вплив рішень, що приймаються, на кінцеві результати виробництва. Тільки такий підхід дозволить виключити вірогідність створення й використовування дорогої високопродуктивної виробничої системи, працюючої «на склад».
З переходом до більш складних видів технічного розвитку (технічному переозброєнню, реконструкції й розширенню) зростає складність об’єднання  окремих рішень в єдиний комплекс. Недостатня увага до цього питання  може привести до посилення диспропорцій (між основними й допоміжними виробництвами, окремими цехами й т. д.). Ефективним інструментом для ув'язки окремих рішень й оцінки впливу розробленого комплексу заходів на кінцеві результати підприємства є моделювання.
Супровід реалізації програми дозволяє оперативно оцінювати її виконання й, при необхідності, вносити відповідні корективи. Цей етап, що забезпечує зворотний зв'язок в управлінні технічним розвитком промислового підприємства, особливо важливий у зв'язку з відносно новими проблемами, специфічними для теперішнього перехідного етапу до ринку, що регулюється.
Однією з таких проблем є небезпека  прийняття невдалого або малоефективного рішення, в результаті можливості передбачити директивно задані напрямки, об’єктів або варіантів інвестицій (наприклад, прямі вказівки вищих органів), відсутності або  низької  якості  прогнозної інформації галузевого й загальноекономічного характеру про стан вітчизняного й світового ринку.
Інша проблема полягає у відстроченні або відмові від ухвалення ефективних рішень по технічному розвитку у зв'язку з браком фінансових ресурсів. Основні причини цієї нестачі полягають у відсутності чіткої політики залучення запозичених засобів.
Нарешті, третя проблема — це відстрочка або відмова від ухвалення інвестиційного рішення через складності отримання ресурсів на проектування й підряд, малої потужності й більш низької ефективності власної проектно-конструкторської й будівельної бази.
Таким чином, особливості теперішньої господарської ситуації зумовлюють особливу значущість відпрацювання комплексної програми технічного розвитку, створення механізму побудови й корегування політики підприємства у цій області.
Ключовими етапами в процесі управління технічним розвитком підприємства є варіантний вибір рішень й програмування робіт. Від узгодженості прийнятих на цих етапах рішень головним чином залежить ефективність технічного розвитку.
Аналіз практики планування технічного розвитку показав, що проекти планів і програм здебільшого формуються на основі пропозицій, що подаються підрозділами й службами підприємства. Надалі проект корегують, виходячи з можливостей його реалізації (наявності фінансових ресурсів, тощо). Скорегований проект обговорюється на технічній раді підприємства й затверджується керівництвом.
Такий типовий порядок для більшості підприємств відображає їх відому незацікавленість в технічному розвитку. Основний недолік подібного підходу — механічне «підсумовування» різних пропозицій, відсутність їх реальної ув'язки в єдиний комплекс.
Виключити вказаний недолік дозволяє попередній аналіз програми технічного розвитку в режимі групової роботи. Мета такої роботи — перегляд й узгодження пропозицій, представлених у програмі спеціалістами різних служб й підрозділів.
В режимі групової роботи обговорюється проект програми технічного розвитку, узгоджуються окремі заходи, посилюється цільова спрямованість програми. При цьому до певної міри реалізується конкурсний відбір об’єктів й напрямів технічного розвитку.
Підхід, що пропонується, дозволяє детально врахувати конкретну ситуацію на підприємстві, позиції й інтереси представників різних підрозділів й служб. Реалізація спільно розробленого плану технічного розвитку полегшується за рахунок побудови єдиної стратегії й попереднього узгодження можливих конфліктних ситуацій між підрозділами, повної інформованості працівників підприємства про проблеми технічного розвитку й шляхах їх вирішення.
Комплексну програму технічного розвитку об’єднання (підприємства) розробляє група фахівців. У неї входять представники наукових й проектно-конструкторських підрозділів, планово-економічних й технічних служб. Важливо мати в групі спеціаліста по методології програмно-цільового методу планування. Зазвичай роботу групи очолює головний інженер підприємства.
Кількісний склад групи залежить від складності вирішуваної задачі, числа необхідних для її реалізації науково-технічних напрямів, а також підготовки членів групи в області планування. Для формування програми по досягненню запланованого техніко-економічного показника на перспективу 8—12 років достатньо 12—15 чоловік. Проте серед них повинні бути спеціалісти по плануванню науки й техніки, будівництва й виробництва, наукові працівники й інженери по конкретним напрямкам  досліджень й розробок. Окремі спеціалісти можуть притягуватися до роботи групи в процесі розробки цього планового документа при розгляді специфічних питань.
Виконавцями заходів комплексних програм технічного розвитку підприємств можуть бути як їх структурні підрозділи, так й сторонні організації, зокрема інших міністерств й відомств.
Після визначення послідовності процесу управління технічним розвитком підприємства та відповідальних осіб і виконавців, визначаються строки виконання і вартість робіт окремих етапів, заходів і програми в цілому.
Терміни завершення робіт й їх кошторисна вартість визначаються на основі тривалості циклу виконання аналогічних робіт й діючих нормативних документів (методик, інструкцій, порядків й т. п.). Важливий момент—збалансованість термінів з урахуванням безперервності проведення робіт без поділу між всіма заходами різних рівнів програми.
Предыдущая страница 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая страница


Управління процесами технічного розвитку ВАТ Галактон

Скачать дипломную работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/?id=15024&часть=3



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com