Реферат на тему "Теоретичні основи інформатики та комп ютерної техніки"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Реферат на тему Теоретичні основи інформатики та комп ютерної техніки

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Реферат *
Размер: 32.34 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Алена
Предыдущая страница 1 2

добавить материал

Найменшою одиницею об'єму даних прийнято вважати байт - послідовність, що складається з восьми взаємозв’язаних бітів. Байт може приймати значення від 0 до 255. Байтом можна закодувати, наприклад, один символ текстової інформації. Більшою одиницею виміру є кілобайт (Кбайт). 1Кбайт приблизно дорівнює  1000 байтам. Однак, для обчислювальної машини, що працює з двійковими числами, більш зручним є представлення чисел у вигляді степені двійки, і тому 1 Кбайт дорівнює 210 байт (1024). Більші одиниці вимірювання інформації утворюються додаванням префіксів мега-, гіга-, тера-:
o   кілобайт (Кбайт): 1 Кбайт = 1010 байт = 1024 байт;
o   мегабайт (Мбайт): 1 Мбайт = 1010 Кбайт = 1024 Кбайт;
o   гігабайт (Гбайт): 1 Гбайт = 1010 Мбайт = 1024 Мбайт;
o   терабайт (Тбайт): 1 Тбайт = 1010 Гбайт = 1024 Гбайт.
Саме в таких одиницях вимірюється ємність даних в інформатиці.
Структурна схема персонального комп’ютера.
 
Пам’ять комп’ютера поділяється на зовнішню ті внутрішню. В свою чергу внутрішня пам’ять поділяється на оперативну та постійну. В оперативну пам’ять можна декілька разів записувати та зчитувати різну інформацію. З постійної пам’яті інформація неодноразово зчитується, а записується звичайно при її виготовленні.
Операційною системою називається спеціалізований комплекс програм, які управляють роботою апаратних та прикладних програмних ресурсів комп’ютера самостійно або за вимогами користувача.
Сервісні програми – це допоміжні інструменти, що розширюють та доповнюють функції операційних систем.
 SHAPE  \* MERGEFORMAT
 
      АЛП            Р
                           Е
                           Г
                           І
                           С
        ПУ             Т
                           Р
                           И  
 
 
 
 
       ПУ
МА
МУ
МД
ОБЄКТ
 
ПАМЯТЬ
 
ПВВ
ІФ процесора
ГІ
С
Р
И

Системи числення.
 
Сукупність прийомів та правил найменування й позначення чисел називається системою числення. Звичайною для нас і загальноприйнятою є позиційна десяткова система числення. Як умовні знаки для запису  чисел вживаються цифри.
Система числення, в якій значення кожної цифри в довільному місці
послідовності цифр, яка означає запис числа, не змінюється, називається непозиційною. Система числення, в якій значення кожної цифри залежить від місця в послідовності цифр у записі числа, називається позиційною.
Щоб визначити число, недостатньо знати тип і алфавіт системи числення. Для цього необхідно ще додати правила, які дають змогу за значеннями цифр встановити значення числа.
Найпростішим способом запису натурального числа є зображення його за допомогою відповідної кількості паличок або рисочок. Таким способом можна користуватися для невеликих чисел.
Наступним кроком було винайдення спеціальних символів (цифр). У непозиційній системі кожен знак у запису незалежно від місця означає одне й те саме число. Добре відомим прикладом непозиційної системи числення є римська система, в якій роль цифр відіграють букви алфавіту: І - один, V - п'ять, Х - десять, С - сто, Z - п'ятдесят, D -п'ятсот, М - тисяча. Наприклад, 324 = СССХХІV. У непозиційній системі числення незручно й складно виконувати арифметичні операції.
Позиційна система числення.
 
Загальноприйнятою в сучасному світі є десяткова позиційна система числення, яка з Індії через арабські країни прийшла в Європу. Основою цієї системи є число десять. Основою системи числення називається число, яке означає, у скільки разів одиниця наступного розрядку більше за одиницю попереднього.
Загальновживана форма запису числа є насправді не що інше, як скорочена форма запису розкладу за степенями основи системи числення, наприклад
130678=1*105+3*104+0*103+6*102+7*101+8
Тут 10 є основою системи числення, а показник степеня - це номер позиції цифри в записі числа (нумерація ведеться зліва на право, починаючи з нуля). Арифметичні операції у цій системі виконують за правилами, запропонованими ще в середньовіччі. Наприклад, додаючи два багатозначних числа, застосовуємо правило додавання стовпчиком. При цьому все зводиться до додавання однозначних чисел, для яких необхідним є знання таблиці додавання.
Проблема вибору системи числення для подання чисел у пам'яті комп'ютера має велике практичне значення. В разі її вибору звичайно враховуються такі вимоги, як надійність подання чисел при використанні фізичних елементів, економічність (використання таких систем числення, в яких кількість елементів для подання чисел із деякого діапазону була б мінімальною). Для зображення цілих чисел від 1 до 999 у десятковій системі достатньо трьох розрядів, тобто трьох елементів. Оскільки кожен елемент може перебувати в десятьох станах, то загальна кількість станів - 30, у двійковій системі числення 99910=1111100, необхідна кількість станів - 20 (індекс знизу зображення числа - основа системи числення). У такому розумінні є ще більш економічна позиційна система числення - трійкова. Так, для запису цілих чисел від 1 до у десятковій системі числення потрібно 90 станів, у двійковій - 60, у трійковій - 57. Але трійкова система числення не дістала поширення внаслідок труднощів фізичної реалізації.
Тому найпоширенішою для подання чисел у пам'яті комп'ютера є двійкова система числення. Для зображення чисел у цій системі необхідно дві цифри: 0 і 1, тобто достатньо двох стійких станів фізичних елементів. Ця система є близькою до оптимальної за економічністю, і крім того, таблички додавання й множення в цій системі елементарні.
Оскільки 23=8, а 24=16 , то кожних три двійкових розряди зображення числа утворюють один вісімковий, а кожних чотири двійкових розряди - один шістнадцятковий. Тому для скорочення запису адрес та вмісту оперативної пам'яті комп'ютера використовують шістнадцяткову й вісімкову системи числення.
В процесі налагодження програм та в деяких інших ситуаціях у програмуванні актуальною є проблема переведення чисел з однієї позиційної системи числення в іншу. Якщо основа нової системи числення дорівнює деякому степеню старої системи числення, то алгоритм переводу дуже простий: потрібно згрупувати справа наліво розряди в кількості, що дорівнює показнику степеня і замінити цю групу розрядів відповідним символом нової системи числення. Цим алгоритмом зручно користуватися коли потрібно перевести число з двійкової системи числення у вісімкову або шістнадцяткову. Наприклад, 101102=10 110=268, 10111002=101 1100=5C8
у двійковому відбувається за зворотнім правилом: один символ старої системи числення заміняється групою розрядів нової системи числення, в кількості рівній показнику степеня нової системи числення. Наприклад, 4728=100 111 010=1001110102, B516=1011 0101=101101012
Як бачимо, якщо основа однієї системи числення дорівнює деякому степеню іншої, то перевід тривіальний. У протилежному випадкові користуються правилами переведення числа з однієї позиційної системи числення в іншу (найчастіше для переведення із двійкової, вісімкової та шістнадцяткової систем числення у десяткову, і навпаки).

Алгоритми переведення чисел з однієї позиційної системи числення в іншу.

 
Для переведення чисел із системи числення з основою p в систему числення з основою q, використовуючи арифметику нової системи числення з основою q, потрібно записати коефіцієнти розкладу, основи степенів і показники степенів у системі з основою q і виконати всі дії в цій самій системі. Очевидно, що це правило зручне при переведенні до десяткової системи числення.
Наприклад:
з шістнадцяткової в десяткову:
92C816=9*10163+2*10162+C*10161+8*10160=
9*16103+2*16102+12*16101+8*16100=37576
 з вісімкової в десяткову:
7358=7*1082+3*1081+5*1080= 7*8102+3*8101+5*8100=47710
з двійкової в десяткову:
1101001012=1*1028+1*1027+0*1026+1*1025+0*1024+0*1023+1*1022+0*1021+1*10  
20=1*2108+1*2107+0*2106+1*2105+ 0*2104+0*2103+1*2102+0*2101+ 1*2100=42110
Для переведення чисел із системи числення з основою p в систему числення з основою q з використанням арифметики старої системи числення з основою p потрібно:
§     для переведення цілої частини:
o        послідовно число, записане в системі основою p ділити на основу нової системи числення, виділяючи остачі. Останні записані у зворотному порядку, будуть утворювати число в новій системі числення;
§  для переведення дробової частини:
o        послідовно дробову частину множити на основу нової системи числення, виділяючи цілі частини, які й будуть утворювати запис дробової частини числа в новій системі числення.
Цим самим правилом зручно користуватися в разі переведення з десяткової системи числення, тому що її арифметика для нас звичніша.
Приклади переведення чисел у двійкову, вісімкову та шістнадцяткову системи числення.
 
1.Переведення з десяткової в двійкову систему числення:
2001,100210= 11111010001,000112
для цілої частини:                                               
2001  2                                                                                          
2000 
       1 1000 2
          1000
                0 500   2
                   500    
                         0 250    2
                            250   125   2
                                  0 124  
                                           1  62  2
                                              62 
                                                 0 31  2
                                                    30 
                                                       1 15  2
                                                          14
                                                             1 7    2
                                                                6   
                                                                   1 3    2
                                                                       
                                                                         1 1
                                                        
для дробової частини:
      0, 1002 *2
       0 2004
       0 4008
       0 8016
       1 6022
       1 2044
       0 4088
       0 8176
       1 6352
 
 
 
 
 
Перевірка:
для цілої частини:
1024;512;256;128;64;32;16;8;4;2;1.
   1      1     1      1    1    0   1  0  0 0 1=2001
для дробової частини:
1/2;1/4;1/8;1/16;1/32;1/64;1/128;1/256                                            
  0    0    0     1      1       0      0         1=1/16+1/32+1/256=25/2560,0977
похибка для дробової частини:
0,1002-0,0977=0,0025 - абсолютна похибка.
0,0025/0,1002*100%2,5% - відносна похибка.
2.Переведення з десяткової у вісімкову систему числення:
2001,100210=3721,06323268
для цілої частини:
2001  8
2000 
       1   250 8
            248
                2     31 8
                       24    
                         7 3        
                           
 
для дробової частини:
      0, 1002 *8
       0 8016
       6 4128
       3 3024
       2 4192
       3 3536
       2 8288
       6 6304
 
Перевірка:
для цілої частини:
a0=1; a1=2; a2=7; a3=3; q=8.
a0*q0+a1*q1+a2*q2+a3*q3=1*1+2*8+7*64+3*512=2001.
для дробової частини:
a-1=0; a-2=6; a-3=3; a-4=2; a-5=3; a-6=2; a-7=6; q=8.
a-1*q-1+a-2*q-2+a-3*q-3+a-4*q-4 +a-5*q-5+a-6*q-6+a-7*q-7= 0*1/8+6*1/64+3*1/512+
+2*1/4096+3*1/32768+2*1/262144+6*1/2097152≈0,1002
3.Переведення з десяткової до шістадцяткової системи числення:
2001,100210=7D1,19A6B516
для цілої частини:
2001  16
2000 
       1   125 8
            112
               D 7     
 
для дробової частини:
      0, 1002 *16
       1 6032
       9 6512
      A 4195
       6 7072
      B 3152
       5 0432
       0 6912
 
Перевірка:
для цілої частини:
a0=1; a1=13; a2=7; q=16.
a0*q0+a1*q1+a2*q2=1*1+13*16+7*256=2001.
для дробової частини:
a-1=1; a-2=9; a-3=A; a-4=6; a-5=B; a-6=5; q=16.
a-1*q-1+a-2*q-2+a-3*q-3+a-4*q-4 +a-5*q-5+a-6*q-6= 1*1/16+9*1/256+10*1/4096+
+6*1/65536+11*1/1048576+5*1/16777216≈0,1001
похибка для дробової частини:
0,1002-0,1001=0,0001 – абсолютна похибка.
0,0001/0,1002*100%=0,1% – відносна похибка.
 
Приклади додавання чисел у двійковій системі числення.
 
A=20
B=10
Знайти: 1.A+B; Прямий код: +20=0.10100 Зворотній код: -20=1.01011
               2.A-B;                          +10=0.01010                             -10=1.10101
               3.-A+B;                        -20=1.10100
               4.-A-B.                         -10=1.01010
1. A+B.   0.10100+0.01010=0.11110 (П.К.=З.К.)
перевірка:
a0*q0+a1*q1+a2*q2+a3*q3+a4*q4=0*1+1*2+1*4+1*8+1*16= 30.
2. A-B.    0.10100+1.10101=10.01001=0.01010(П.К.=З.К.)
перевірка:
a0*q0+a1*q1+a2*q2+a3*q3+a4*q4=0*1+1*2+0*4+1*8+0*16= 10.
3. -A+B.  1.01011+0.01010=1.10101-З.К.     1.01010 - П.К.
перевірка:
a0*q0+a1*q1+a2*q2+a3*q3+a4*q4=0*1+1*2+0*4+1*8+0*16= -10.
4. -A-B.   1.01011+1.10101=11.00000=1.00001-З.К.     1.11110 - П.К.
перевірка:
 a0*q0+a1*q1+a2*q2+a3*q3+a4*q4=0*1+1*2+1*4+1*8+1*16= -30.
                                                                         
 
 
 
Висновок.
 
Отже, у двадцятому тисячолітті одним з найвизначніших досягнень людства стала інформатика. Для пересічного користувача ця наука дозволила спростити такі процеси, як написання документів, розрахунки, і найголовніше – передачу інформації. Також у процесі розвитку інформатики, стала необхідність у використанні кодування. Найбільш зручним було обрано використання двійкової системи числення. Вона виявилася найбільш ефективною та економною. Це можна побачити на прикладах наведених вище. Також ця система була обрана, так як вона є першоосновою всіх кодувальних систем.
Предыдущая страница 1 2


Теоретичні основи інформатики та комп ютерної техніки

Скачать реферат бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/?id=192&часть=2



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com