Реферат на тему "Фінансовий ринок фондовий України"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Диплом на тему Фінансовий ринок фондовий України

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Диплом *
Размер: 281.33 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Ирина К.
Предыдущая страница 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Следующая страница

добавить материал

Головним завданням регулювання є узгодження інтересів всіх суб’єктів ринку шляхом встановлення необхідних обмежень і заборон в їх взаємовідносинах, а також непрямим втручанням в їхню діяльність.
У всіх країнах регулювання діяльності фінансового ринку здійснюється трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою та судовою. Водночас у більшості країн існує спеціальний виконавчий орган, який контролює окремий сегмент дотримання законодавства його учасниками.
  Зміст  державного регулювання фінансового ринку полягає в здійсненні комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, на­гляду за ринком та запобіганні зловживанням і порушенням у цій сфері. Державне регулювання здійснюється з метою:
•  створення умов для ефективної мобілізації та розміщення на ринку вільних 
   фінансових ресурсів;
•  захисту прав інвесторів та інших учасників фінансового ринку;
•  контролю за прозорістю та відкритістю ринку;
•  дотримання учасниками ринку вимог актів законодавства;
•  запобігання монополізації та сприяння розвитку добросовісної конкуренції на фінансовому ринку.
   Хоча в процесі регулювання фінансового ринку державою реалі­зуються різні підходи до регулювання діяльності професійних та інших учасників ринку — інвесторів і емітентів, державне регулю­вання має забезпечувати однакові права й однаковий доступ до рин­ку всіх його суб'єктів, максимальну прозорість ринку, конкурентне середовище, не допускати монополізації ринку. На сьогодні для всіх країн основними форма­ми державного регулювання фінансового ринку є:
•   прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку;
•   регулювання випуску та обігу фінансових активів;
•  реєстрація випусків (емісій) фінансових активів та інформації про їх випуск, контроль за дотриманням емітентами порядку реєст­рації випуску та продажу фінансових активів;
• регулювання прав і обов'язків учасників ринку;
•  видавання спеціальних дозволів (ліцензії!) на здійснення про­фесійної діяльності на ринку та забезпечення контролю за такою діяльністю;
• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотри­манням цих прав емітентами фінансових активів і особами, які здій­снюють професійну діяльність на фінансовому ринку;
• контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку, контролюючим органам;
•  контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку тощо.
   За допомогою законів та нормативних актів держава впливає на поведінку учасників ринку і певною мірою спрямовує розвиток рин­ку в заданому напрямі.
 До основних напрямів державного регулю­вання фінансового ринку належать регулювання:
 1) процедур випуску та обігу фінансових активів;
 2) різних видів фінансової діяльності, таких як торгівля фінансо­вими активами, валютними цінностями, надання кредитних, страхо­вих послуг, емісійна діяльність тощо;
 3)  діяльності конкретних фінансових інститутів (комерційних банків, страхових, інвестиційних компаній, пенсійних фондів та інших посередників);                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        4)  діяльності іноземних учасників ринку.
   Населення виконує на ринку роль інвестора, придбаваючи ті чи інші цінні папери або запозичуючи кошти на кредитному ринку. В країнах з розвиненою ринковою економікою до 70% населення вкла­дає кошти в різноманітні фінансові активи. Значна частина населення отримує довгострокові кредити на придбання житла та на інші цілі. В Україні тільки незначна частина населення займаєть­ся інвестуванням в цінні папери. Практично відсутнє також довго­строкове кредитування населення банківськими установами, що є ознакою перехідного періоду з нестабільним та нерозвиненим фінан­совим ринком.
   Представниками фінансових інститутів, без яких неможливе функціонування фінансового ринку, є комерційні банки, кредитні спілки, інститути спільного інвестування,  інвестиційні банківські фірми, пенсійні фонди, страхові та інвестиційні компанії тощо. Основними видами діяльності фінансо­вих інститутів на ринку є:
•  придбання на ринку одних фінансових активів і перетворення їх на інші, які задовольняють певним вимогам (трансформація ак­тивів);
• торгівля фінансовими активами за свій рахунок;
• купівля-продаж фінансових активів від імені клієнтів;
• допомога в створенні й розміщенні на ринку нових фінансових активів;
•  консультації учасникам ринку щодо інвестування;
• управління активами інших учасників ринку.
   Трансформація активів, що здійснюється фінансовими посередни­ками, як правило, виконує хоча б одну з таких економічних функцій:
• узгодження термінів інвестицій;
• скорочення ризику через диверсифікацію;
• скорочення витрат при проведенні операцій;
• забезпечення платіжного механізму.
   Прикладом узгодження термінів інвестицій є діяльність банку по залученню короткострокових депозитів та наданню довгострокових кредитів. При цьому за допомогою різноманітних фінансових інстру­ментів (державні боргові цінні папери, строкові контракти) банк вчас­но виконує зобов'язання щодо повернення коштів, розміщених на короткострокових депозитах, та не порушує зобов'язань по наданих довгострокових кредитах.
   Скорочення ризику через диверсифікацію відбувається при вкла­данні коштів у інвестиційну компанію. Вкладаючи кошти інвесторів у різні за ступенем ризику та структурою доходу фінансові активи, інвестиційна компанія формує портфель активів, що забезпечує інве­стору найменший ризик при бажаному рівні доходу.
   Крім фінансових інститутів, які забезпечують ефективне розміщен­ня капіталів серед галузей економіки, значну роль відіграють інститути інфраструктури. Під інфраструктурою фінансового ринку слід розуміти весь комплекс елементів і видів діяльності, які створюють умови для ефективного функціонування ринкового механізму. До основних елементів інфраструктури фінансового ринку належать : професійні учасники, організатори торгівлі, посередники у торговельних угодах, посередницькі фінансові інститути, клірингові центри, рейтингові агентства, аудиторські компанії тощо. Окреме місце посідають інформаційно-аналітичні та консалтингові компанії, які здійснюють інформаційне забезпечення всіх суб’єктів ринку. За допомогою інститутів інфраструктури відбувається  забезпечення стабільного функціонування ринку, купівля-продаж фінансових активів на постійній та впорядкованій основі, контроль за якістю фінансових активів, що перебувають у обігу на ринку і підтримка єдиного інформаційного простору для всіх його учасників.
   Інститути позафінансової сфери — це юридичні особи, рези­денти певної держави, які займаються виробництвом різноманітних товарів та наданням послуг, виключаючи фінансові послуги. До інсти­тутів позафінансової сфери належать промислові та сільськогоспо­дарські підприємства, корпорації, установи, організації тощо. Разом з іноземними учасниками ринку вони або виступають інвесторами, або емітують і розміщують на ринку власні фінансові активи.
До іноземних учасників ринку належать міжнародні організації, іноземні уряди, корпорації, фінансові інститути та фізичні особи, які  є представниками інших держав і виступають або емітентами або інвесторами в залежності від позначеною мети.
    На фінансовому ринку велику роль грає фінансування, яке забезпечує перерозподіл коштів серед учасників для формування активів і отримання прибутку від їх використання.
   При прямому фінансуванні інвестори беруть на себе значну частину ри­зиків і зазнають значних витрат по оцінці фінансових активів та їх емітентів. При непрямому фінансуванні визначальну роль в інвес­тиційному процесі відіграють фінансові посередники, які забезпечу­ють переміщення коштів від кредиторів до позичальників та змен­шують ризики і витрати, пов'язані з інвестуванням коштів. Саме непряме фінансування відіграє провідну роль на ринку запозичень, оскільки основним джерелом ресурсів для корпорацій та багатьох інших учасників ринку виступають кредитні ресурси, які надаються фінансовими посередниками — комерційними банками, а не інвес­торами.
   Зображена структура фінансового ринку на рис. № 1.3. наглядно демонструє сфери фінансування ринку.
Фінансовий
ринок
Сфера прямого фінансування
Сфера непрямого фінансування
 

Рис. № 1.3. Класифікація фінансового ринку в залежності від сфери

 фінансування
  Всі учасники фінансового ринку виконують відповідні функції, які залежать від специфіки діяльності на ринку.  Так всі функції учасників ринку можна поділити на основні групи – які є головними на ринку, і допоміжні – які забезпечують більш ефективне виконання основних функцій.
Умовно  фінансовий ринок можна представити у вигляді наступної структури ( див. рис. № 1.4.).
 
Учасники фінансового ринку
 
 
Учасники, які виконують допоміжні функції на ринку
Учасники, які виконують основні функції на ринку
Прямі учасники фінансових операцій на ринку
Фінансові посередники
Продавці фінансових інструментів (послуг)
Покупці фінансових інструментів (послуг)
 
Суб’єкти інфраструктури
Фондова біржа
Саморегулюючі організації
Депозитарії ЦП
Реєстратори ЦП
Розрахунково-клірингові центри
Інформаційно-консультаційні центри
Хранителі ЦП
 

Рис. № 1.4. Склад основних груп учасників фінансового ринку.
   Доволі численну групу основних учасників фінансового ринку становлять фінансові посередники, які забезпечують зв’язок між продавцем і покупцем фінансових інструментів. Представниками фінансових посередників є фінансові інститути: банки, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, страхові організації, пенсійні фонди, торговці цінними паперами та ін.[27]. В розвинутих країнах фінансові посередники надають багато корисних послуг учасникам фінансових ринків:
-         здійснюють розподіл вільних ресурсів за часом;
-         сприяють зниженню вартості операцій при одночасному зростанні їхньої кількості (ефект масштабу);
-         об’єднують заощадження своїх клієнтів для здійснення великомасштабних інвестицій на первинному ринку;
-         диверсифікують ризик;
-         забезпечують рівновагу на ринку капіталів;
-         забезпечують існування ліквідних ринків фінансових ресурсів.
   Як правило, допоміжні функції здійснюють суб’єкти інфраструктури: біржі, депозитарії, реєстратори, розрахунково-клірингові центри та консалтингові агентства.
   Біржа – це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Можна виділити наступні основні функції фондової біржі:
-                     зосередження попиту та пропозиції цінних паперів;
-                     сприяння формуванню біржовому курсу цінних паперів;
-                     інформаційне забезпечення суб’єктів, які функціонують на біржі та здійснюють торгівельну діяльність;
-         контроль за проведенням розрахунків та операцій з цінними паперами.
   Депозитарій цінних паперів – це юридична особа, яка проводить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Зміст депозитарної діяльності полягає у наданні послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкритті та веденні розрахунків у цінних паперах, обслуговуванні операцій на цих рахунках (включаючи клірінг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговуванні операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.
     Реєстратор – це юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
   Хранитель – комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання або обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента на рахунках в цінних паперах які належать йому, та які він зберігає у відповідності з угодою про відкриття рахунку в цінних паперах; при цьому хранитель не має право вести реєстр власників цінних паперів, за якими він здійснює угоди зберігання.
   Саморегулююча організація – добровільне об’єднання професійних учасників ринку цінних паперів, які не мають на меті отримання прибутку, створене з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів та інших учасників ринку цінних паперів та зареєстроване ДКЦПФР.
   Клірингові центри здійснюють отримання, звірку та поточні оновлення фінансової інформації, займаються підготовкою бухгалтерських та облікових документів, які необхідні для виконання угод щодо цінних паперів, визначають взаємні зобов’язання, які передбачають взаємозалік та виконують забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.
   Інформаційно-консультативні центри спеціалізуються в наданні послуг з питань фінансового ринку, здійснюють інформаційне, арбітражне та технічне обслуговування клієнтів, контролюють діяльність інших учасників фінансового ринку, стежать за виконанням норм професійної та ділової етики всіх учасників ринку.
  Як зазначалось вище, фінансові інститути складають доволі численну групу серед основних учасників ринку. В свою чергу їх також можна класифікувати в залежності від активів і використаних джерел для фінансування.
   Так фінансові інститути можна поділити на дві основні категорії — депо­зитні та недепозитні. До депозитних інститутів належать комерційні банки, ощадні банки, ощадні та кредитні асоціації, кредитні спілки. Основною функцією депозит­них інститутів на ринку є залучення коштів у вигляді депозитів та надання позичок. Джерела фінансових ресурсів та активи депозитних та недепозитних інститутів можна згрупувати у вигляді таблиці № 1.1.
Таблиця 1.1. Джерела фінансових ресурсів та активи фінансових інститутів
Фінансові інститути
Джерела фінансових ресурсів
Активи
Депозитні інститути
Комерційні банки
Депозити
Кредити, цінні папери
Ощадні баки
Депозити
Заставні
Ощадні та кредитні асоціації
Депозити
Заставні
Кредитні спілки
Депозити
Споживчі кредити
Недепозитні інститути
Страхові компанії
Страхові внески
Цінні папери
Інвестиційні компанії
Акції
Цінні папери
Пенсійні фонди
Внески учасників
Цінні папери
Предыдущая страница 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Следующая страница


Фінансовий ринок фондовий України

Скачать дипломную работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/?id=348&часть=2



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com