Реферат на тему "Соціально економічні проблеми зайнятості в Україні"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Реферат на тему Соціально економічні проблеми зайнятості в Україні

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Реферат *
Размер: 112.69 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): FreeDj
Предыдущая страница 1 2 3 4

добавить материал

Кошти, які передбачено на фінансування територіальної мобільності Державного фонду зайнятості є мізерними: 0.1% в 1994 р., 0,004% - в 1997р., 1.2% в 1998 р., 0.35% -в 1999 р. та 0.56% в 2000 р. від усіх запланованих видатків. Це може свідчити як про недостатню увагу до цього виду заходів ДСЗ, так і про відсутність інтересу громадян до переселення. Громадяни не активні в переселенні не тільки тому, що важко знайти роботу в будь-якому регіоні країни, але також з причин нерозвиненості ринку нерухомості, традицій і звичок, які успадковані з минулого, коли переселення людей було обмежено інститутом прописки. З огляду на це, ДСЗ доцільно було б передбачити заходи щодо часткового субсидіювання житла та витрат на переїзд для безробітних, що знаходять роботу в іншій місцевості.
Після затвердження нового Положення про порядок організації сезонних робіт на початку 1998р. пожвавилась робота у цьому напрямку.
Сезонними вважаються роботи, які через природні і кліматичні умови виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців. Сезонними вважаються деякі види робіт в лісовій промисловості та торф’яній промисловості, робота в овочівництві, садівництві виноградарстві, та вирощуванні інших сільськогосподарських рослин, робота на інкубаторно-птахівничих та міжгосподарських інкубаторних станціях, робота на підприємствах переробки плодоовочевої продукції та цукрової галузі, робота в санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку, а також авіаційні роботи в сільському та лісовому господарствах.
ДСЗ на сезонні роботи направляє громадян, які звернулися до цієї служби за сприянням у працевлаштуванні. Переважне право на участь у сезонних роботах мають громадяни,

Графік 17. Участь у сезонних роботах

 (тис. осіб)


 
Подпись: Графік 17. Участь у сезонних роботах 
 (тис. осіб)

зареєстровані у державній службі зайнятості як безробітні.
На відміну від заходів щодо переселення громадян у сільську місцевість, проїзд до місця сезонної роботи здійснюється за рахунок бажаючих працювати, а не ДСЗ.
Як видно із графіка 17 переважна більшість громадян, що брали участь у сезонних роботах, були незайняті громадяни, що перебували на обліку у ДСЗ. Проте кількість цих громадян не перевищувала 1 % від усіх незайнятих, що перебували на обліку у ДСЗ протягом року.
В програмах зайнятості та “Планах дій” значна увага також приділяється створенню додаткових робочих місць на територіях, призначених для розміщення населення, яке відселяється з районів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та депортованих народів.

Створення нових робочих місць

Одним із основних заходів цього типу є організація громадських робіт. Цей захід, в першу чергу, покликаний допомогти незайнятим громадянам зберегти відчуття приналежності до робочої сили. На додачу до грошової винагороди, громадські роботи допомагають безробітним зберегти та розвинути свої навики та звичку працювати, тобто, вони запобігають зниженню рівня людського капіталу та запобігають кризі соціальної непотрібності, пов’язаної з безробіттям. Крім того, участь у громадських роботах може збільшити ймовірність працевлаштування у тій самій галузі чи десь інде. Однак угорський досвід показує, що відсоток людей, які брали участь у громадських роботах, а потім знайшли нормальну роботу, є мізерним. Більшість учасників громадських робіт, після їх закінчення знову поповнюють лави безробітних. причиною цього, на думку дослідників, є те, що громадські роботи пропонують, як правило, роботу низької кваліфікації, які не надають додаткових навичок учасникам, а, отже, не збільшують їхні шанси знайти роботу.
Оплачувані громадські роботи організовують місцеві державні адміністрації за участю ДСЗ для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, на підприємствах комунальної власності і за договорами - на інших підприємствах. Оплачувані громадські роботи повинні мати суспільно корисну спрямованість і сприяти соціальному розвитку регіону.
Як і у випадку організації сезонних робіт, ДСЗ уповноважена адмініструвати заходи щодо організації громадських робіт. Місцеві центри зайнятості виступають посередником між незайнятим громадянином та працедавцем і укладають відповідні договори про надання робіт, що будуть корисними для регіону. Хоча законодавством дозволено ДСЗ укладати такі договори з будь-яким підприємством, громадські роботи, як правило, забезпечуються місцевими органами влади. Більшість робіт, що пропонується в рамках цього заходу, призначені для осіб з низькою кваліфікацією.
Оскільки, як було зазначено вище, громадські роботи націлені на осіб з низькою кваліфікацією, попит на ці роботи з боку безробітних не надто високий і на громадські роботи залучаються також зайняті громадяни, які виявили бажання працювати у вільний від основної роботи час.
Крім заробітної платні, яка виплачується за рахунок коштів місцевих бюджетів та працедавців за фактично виконану роботу і яка не може бути меншою від мінімальної заробітної платні,  безробітними громадянами в період участі у оплачуваних громадських роботах зберігається виплата допомоги по безробіттю. В Україні, учасник одержує також соціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також компенсацію проїзду (за умови, що такі роботи проводять у іншій місцевості) та проживання в гуртожитку (у разі потреби). Дуже позитивною є українська практика, відповідно до якої до оплачуваного робочого часу безробітного, зайнятого на громадських роботах, додається 2 години на тиждень, призначені для пошуку роботи. Це збільшує його шанси влаштуватись на підходящу роботу після закінчення громадської терміну роботи.

Графік 18. Сфера залучення безробітних до громадських робіт.


1 - сiльське господарство, 2 - апарат органiв державного та господарського управлiння, кооперативних та громадських органiзацiй, 3 - житлово-комунальне господарство, 4 - охорона здоров'я, фiзкультура та соцiальне забезпечення, 5 - промисловість, 6 - будiвництво, 7 - торгiвля i громадське харчування, 8 - культура i мистецтво, 9 - народна освiта, 10 – інші
 
 
Подпись: Графік 18. Сфера залучення безробітних до громадських робіт.
 
1 - сiльське господарство, 2 - апарат органiв державного та господарського управлiння, кооперативних та громадських органiзацiй, 3 - житлово-комунальне господарство, 4 - охорона здоров'я, фiзкультура та соцiальне забезпечення, 5 - промисловість, 6 - будiвництво, 7 - торгiвля i громадське харчування, 8 - культура i мистецтво, 9 - народна освiта, 10 – інші
Фінансування оплачуваних громадських робіт проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, коштів ДСЗ та коштів підприємств, для яких ці роботи виконуються. Кошти ДСЗ можуть бути використані на придбання інвентарю та спецодягу, на оплату проїзду та проживання. Крім того, ДСЗ може фінансувати оплату праці або доплату до мінімальної заробітної платні для безробітних, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, за умови відсутності коштів у підприємства. Для фінансування оплачуваних громадських робіт для учнів загальноосвітніх шкіл, ПТУ, студентської молоді у вільний від навчання час та під час канікул створюються спеціальні фонди за рахунок коштів місцевих бюджетів, підприємств та державного фонду сприяння зайнятості населення на паритетних засадах.
 До заходів щодо створення нових робочих місць відносять також послуги ДСЗ націлені на допомогу у здійсненні незайнятим громадянином підприємницької діяльності. В Україні є два види такої допомоги: одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності та надання безробітним безпроцентної позики для зайняття підприємницькою діяльністю.
Громадяни, яким ДСЗ виплачує допомогу по безробіттю та які виявили бажання займатися підприємницькою діяльністю, мають право на отримання всієї суми допомоги по безробіттю (або не отриманого залишку цієї допомоги) за весь визначений законодавством період її виплати одноразово. Для отримання одноразової виплати допомоги по безробіттю безробітний подає до місцевого центру зайнятості заяву про таку виплату та бізнес-план.
 В 2001 році середній розмір допомоги по безробіттю в Україні становив 85 грн., а максимальна тривалість виплати цієї допомоги (загальні підстави) – 12 місяців. Таким чином, середній незайнятий громадянин в Україні має можливість одержати підтримку для початку власної справи у розмірі 1020 грн., що складає трохи менше, ніж 190 доларів США. Якщо зважити на рівень цін на обладнання та оренду приміщення, то цих грошей явно не достатньо для початку підприємницької діяльності. Для порівняння, в Болгарії така одноразова виплата становила більше 850 доларів США в 1994 р. і все ще вважалась недостатньою для започаткування власної справи.

Проблеми безробіття та соціальний захист окремих категорій громадян

Проблеми безробіття та соціальний захист категорії інвалідів

З метою соціального захисту інвалідів та відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється квота робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Ця квота дорівнює 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено квотою, сплачують штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної платні на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
 SHAPE  \* MERGEFORMAT

Графік 19. Працевлаштування інвалідів (за групою інвалідності)(осіб).

 

І Група                                                 ІІ Група                                                ІІІ Група


 
1 - Перебувало на обліку; 2 - Працевлаштовано всього; 3 - Працевлаштовано на заброньовані місця

 

 

 
Подпись: Графік 19. Працевлаштування інвалідів (за групою інвалідності)(осіб).

І Група				ІІ Група				ІІІ Група
   

1 - Перебувало на обліку; 2 - Працевлаштовано всього; 3 - Працевлаштовано на заброньовані місця
 
Україні в 2000р. працевлаштовано на заброньовані місця 1622 особи. (див. графік 1).
 Як видно із графіка 19, відсоток працевлаштування інвалідів в Україні із року в рік збільшується: в 1998 р. було працевлаштовано близько 34% усіх інвалідів, які перебували на обліку в ДСЗ, а в 2000 р. – 44%. Із загальної кількості працевлаштованих, в межах квоти було працевлаштовано десь половину інвалідів (виняток становить хіба що інваліди І групи у 1999 р. – із 28 працевлаштованих осіб 20 осіб було працевлаштовано в межах квоти. Такий низький відсоток працевлаштування на заброньовані місця ДСЗ пояснює недосконалістю механізму бронювання відповідних робочих місць. Робочі місця часто не відповідають умовам безпеки праці та професійного рівня інвалідів, бронюються переважно підприємствами державної форми власності, багато з яких простоюють та мають заборгованість по заробітній платні.

 Проблеми безробіття та соціальний захист категорії громадян, які потребують соціального захисту

Крім квоти на працевлаштування інвалідів, в Україні також встановлюється квота на влаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. До таких громадян відносять:
а) жінок, які мають дітей віком до 6 років;
б) одиноким матерів, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;
в) молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітей (сиріт), які залишилися без піклування батьків, а також осіб, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
г) осіб передпенсійного віку (чоловіків по досягненні 58 років, жінок - 53 років);
д) осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування.
З метою забезпечення додаткових гарантій щодо працевлаштування зазначених вище категорій громадян, органи місцевої влади за поданням ДЦЗ бронюють на підприємствах з чисельністю понад 20 чоловік до 5 % загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості.
 У разі відмови у прийнятті на роботу громадян на заброньовані місця ДСЗ стягує з підприємства штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну таку відмову.
За інформацією ДСЗ низький рівень використання заброньованих місць пов’язаний з тим, що підприємства, на яких здійснювалося бронювання, у багатьох випадках перебували у стані простоїв, мали заборгованість по заробітній платні. Кім того, бронювання місць здійснюється за робітничими професіями (це закріплено в законодавчих актах), що не завжди відповідає умовам підходящої роботи для людей з вищою освітою. При вирішенні питання зайнятості осіб, звільнених після відбуття покарання, на додаток, виникає проблема відсутності у них будь-якої освіти і професійного досвіду або повної втрати кваліфікації.

Графік 20. Працевлаштування громадян, які потребують особливих гарантій соціального захисту, 2000р. (тис. осіб)

 
Подпись: Графік 20. Працевлаштування громадян, які потребують особливих гарантій соціального захисту, 2000р. (тис. осіб)  

 В інших перехідних економіках квотування місць для осіб, що потребують додаткового соціального захисту, майже не застосовується, зате там існує низка інших заходів для працевлаштування молоді та осіб передпенсійного віку.
1 - жінки, які мають дітей віком до 6 років; 2-особи, які закінчили або припинили навчання у професійно-технічних закладах освіти; 3 -молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах; 4-особи, які звільнилися із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яким надається перше робоче місце; 5 –жінки передпедсійного віку; 6-чоловіки передпедсійного віку; 7 -звільнені з установ, що виконують покарання; 8 -одинокі матері за наявністю дитини віком до 14 років або дітей-інвалідів.
 
 


Проблеми безробіття та соціальний захист категорії громадян передпенсійного віку

Що стосується осіб передпенсійного віку, то для них в деяких країнах існують заходи швидшого виходу на пенсію. В Угорщині та Словенії швидший вихід на пенсію можливий для осіб передпенсійного віку, які мають необхідний для одержання пенсійних виплат стаж. В Україні також існує такий захід, однак тільки для вивільнених працівників, яким до пенсії залишилося півтора року (у Словенії та Угорщині цим заходом можуть скористатися особи, яким до пенсії залишилося 5 років). В Україні витрати, пов’язані із швидшим виходом на пенсію, фінансуються виключно за рахунок коштів державного фонду зайнятості.
В 2001 р. в Україні, пенсіонерів, що одержували достокову пенсію, налічувалося 238 тис. чоловік. Ефект від раннього виходу на пенсію для безробітних неоднозначно оцінюється серед фахівців. Замість заохочення виходу з лав безробітних і переходу в категорію зайнятих, такий захід заохочує перехід до економічно неактивного населення. Збільшення відтоку з економічно-активного населення повинно було б зменшити безробіття. Однак, в кращому випадку, можна сподіватись на позитивний результат стосовно одного ринку – ринку праці. При врахуванні усіх взаємозв’язків (впливу ринку праці на інші сегменти економіки), ранній вихід на пенсію може, навпаки, збільшити загальний рівень безробіття. Наприклад, збільшення видатків, пов’язане з раннім виходо
Предыдущая страница 1 2 3 4


Соціально економічні проблеми зайнятості в Україні

Скачать реферат бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/?id=431&часть=4



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com