Реферат на тему "Соціально економічні проблеми зайнятості в Україні"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Реферат на тему Соціально економічні проблеми зайнятості в Україні

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Реферат *
Размер: 112.69 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): FreeDj
Предыдущая страница 1 2 3 4 Следующая страница

добавить материал

Тривалість безробіття

 

Графік 9. Структура безробітних за тривалістю безробіття (тих, що перебували на обліку протягом року).


 
Подпись: Графік 9. Структура безробітних за тривалістю безробіття (тих, що перебували на обліку протягом року).
  

Небезпечним сигналом є збільшення із року в рік довготривалого безробіття (графік 9). В 1996 році особи, що мають статус безробітного більше ніж 1 рік, становили 14% усіх безробітних, що перебувало на обліку у службі зайнятості протягом року, а в 2000 р. – 39%. Ця негативна тенденція добре проілюстрована на правій панелі графіка 9: частка безробітних, що мали статус безробітного більше 3 років, від 2 до 3 років, від 1.5 до 2 років та від 1 до 1.5 років, протягом 1996-2000 рр. різко зростала, а частка найменш довготривалого безробіття (до 1 місяця, від 1 до 2 місяців та від 2 до 3 місяців), навпаки, різко скорочувалась. Так, в 2000 р. особи, що мали статус безробітного від одного до півтора року, були найбільшою групою безробітних (18.3%), а ті, що мали статус безробітного до 1 місяця, 1-2 місяці та 2-3 місяці – 5.5%, 6.3%, 6.2% відповідно.

Регіональні особливості безробіття

Як наслідок успадкованої від Радянського Союзу пристрасті до великої концентрації виробництва на окремих державних підприємствах, між регіонами в Україні існують суттєві відмінності в рівнях безробіття. Є багато локальних центрів зайнятості, із зареєстрованим безробіттям у декілька разів вищим ніж в середньому по Україні. Так, різниця між максимальним та мінімальним рівнем безробіття в 2000р. в Україні сягнула 19.4 відс.пункти, що є дуже високим показником за мірками перехідних економік ( 6.3 п.п. в Чехії в 1997р., 12.8 - в Словенії, 18.6 – в Польщі в 1998р.).

Графік 10. Індекс невідповідності.

.wmz" o: ""/>
Методологія розрахунків:
НВ = Ѕ*VAR (uj/u)
НВ’ = 2*[1-SUM{Nj/N*(uj/u * vj/v)1/2}]
 де:
u – рівень безробіття (U/N);
v – коефіцієнт вакансій (V/N)
uj – рівень безробіття в області j;
vj – коефіцієнт вакансій в області j;
N – робоча сила (працездатне населення працездатного віку у випадку України)
Nj  - робоча сила в області j.
 
Подпись: Графік 10. Індекс невідповідності.
 
Методологія розрахунків:
НВ = Ѕ*VAR (uj/u)
НВ’ = 2*[1-SUM{Nj/N*(uj/u * vj/v)1/2}]
 де:
u – рівень безробіття (U/N);
v – коефіцієнт вакансій (V/N)
uj – рівень безробіття в області j;
vj – коефіцієнт вакансій в області j;
N – робоча сила (працездатне населення працездатного віку у випадку України)
Nj  - робоча сила в області j.

Здебільшого низький рівень безробіття тяжіє до великих міст таких як Київ, Одеса або Харків, східних та південних регіонів з відносно диверсифікованою економікою та добрими можливостями для підприємництва та економічного розвитку. На відміну від них, сільські та моноструктурні регіони з нерозвинутою інфраструктурою та малим потенціалом для швидкої реструктуризації, що зосереджені, в основному, в західній та північній частині країни, найбільше потерпають від безробіття.
Проблема значної невідповідності у рівнях розвитку регіонів України посилюється дуже низькою мобільністю, обумовленою обмеженнями по реєстрації (насправді це та ж радянська система прописки під новою назвою), великими цінами на житло, погано розвинутою системою транспорту, що постійно дорожчає. Виявити розміри такої невідповідності можна за допомогою індексу (див. графік 10).
Індекс невідповідності показує в якій мірі для зниження безробіття вимагається перерозподіл трудових ресурсів між областями. Індекс НВ просто вимірює асиметричність впливу безробіття у розрізі областей (графік 10). Оскільки рівень безробіття сам по собі дає інформацію тільки про пропозицію робочої сили, він несе мало інформації про несумісність між попитом та пропозицією робочої сили. Індекс НВ’ бере до уваги як попит (вакансії) так і пропозицію  (безробітні) робочої сили.
Як видно із графіка 10, індекс НВ’ вказує на значно більшу регіональну невідповідність, ніж індекс НВ. Говорячи буквально, в 2002 році 19.8 % безробіття можна було б позбутися, якщо б вдосконалити мобільність робочої сили. Значне падіння цього індексу, що спостерігається в останні роки, вказує на зменшення регіональних відмінностей у розвитку ринку праці в Україні.

Структура вакансій

 У таблиці 3 наведено структуру вакансій, інформація про які подавалася підприємствами, установами та організаціями до центрів зайнятості України, наприкінці 1994 та 1997-2000рр. Можна сказати, що протягом останніх років є деякі позитивні зрушення в зареєстрованому попиті на працю. В результаті запровадження нових форм співробітництва центрів зайнятості з роботодавцями та вдосконаленням системи управління інформацією про вакансії, їх кількість, протягом останніх років, зростає випереджаючими темпами: навантаження на одне вільне робоче місце скоротилося з 30 осіб у 1998 р. до 17 осіб у 2000 р.
Хоча питома вага приватних підприємств, які подають інформацію про вільні робочі місця до центрів зайнятості, трохи зростає, це відбувається дуже повільно порівняно із розвитком приватного сектору. Цей факт можна пояснити тим, що приватні підприємства віддають перевагу пошуку найкваліфікованіших кадрів через приватні агентства або безпосередньому відбору кадрів без будь-якої сторонньої допомоги.

 Таблиця 3. Структура вакансій на підприємствах за їх формою власності та галузями економіки, та за

кваліфікацією (у % до загальної кількості вакансій)

 
                                                                                                                                                     
1994
1997
1998
1999
2000
За формами власності
 
 
 
 
 
державна
80.3
59.9
49.6
46.8
49.6
колективна
16.3
35.6
46.6
49.2
45.1
приватна
2.2
4.3
3.5
3.7
5.0
інші
1.2
0.2
0.3
0.3
0.3
За галузями економіки
 
 
 
 
 
промисловість
36.4
44.9
38.4
39.4
41.7
сільське господарство
8.4
10.3
11.0
7.4
5.3
транспорт і зв’язок
6.9
6.8
6.3
6.4
5.5
будівництво
15.6
9.6
10.8
11.5
10.6
торгівля і гром. харчування
3.2
5.0
5.0
4.9
5.3
житлово-комун. господарство
7.0
5.0
6.6
9.1
9.6
охорона здоров’я
5.9
4.0
5.4
4.6
4.8
інші
16.6
14.4
16.5
16.7
17.2
За кваліфікацією
 
 
 
 
 
робітники
74.1
73.5
67.2
68.2
69.7
службовці
16.9
21.7
27.2
25.2
24.2
без спеціальної підготовки
9.0
4.8
5.6
6.6
6.1
Навантаження на одне вільне робоче місце
1
20
30
24
17
 



3. Політика сприяння зайнятості в Україні

Питання фінансування заходів політики зайнятості

Відповідно до законів України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та “Про зайнятість населення” фінансування заходів сприяння зайнятості та соціального захисту незайнятого населення в Україні з 2001 р. здійснюється в основному за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є правонаступником Державного фонду зайнятості. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом та, на відміну від свого попередника, не є складовою частиною Державного бюджету України. Основними джерелами формування коштів фонду є страхові внески роботодавців та працівників (1.5% та 0.5% від фонду заробітної платні відповідно), а також асигнування державного бюджету, суми фінансових санкцій та адміністративних штрафів, інші надходження відповідно до законодавства України.
У таблиці 4 показана динаміка надходжень та витрат Державного фонду сприяння зайнятості України у відсотках до ВВП, що дає змогу оцінити відносні розміри витрат на активні та пасивні заходи у контексті всієї економіки та порівняти їх з аналогічними показниками в інших країнах.

Таблиця 4. Загальні надходження та витрати з фонду зайнятості у % до ВВП, 1994-2001 рр.

 
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
Загальні надходження до фонду зайнятості
0.52
0.31
0.34
0.23
0.45
0.43
0.41
0.61
Загальні витрати з фонду зайнятості
0.22
0.19
0.14
0.21
0.32
0.41
0.36
0.47
З них
 
 
 
 
 
 
 
 
Виплата допомоги по безробіттю
0.01
0.02
0.05
0.14
0.20
0.26
0.24
0.28
Заходи активної політики зайнятості
0.09
0.06
0.03
0.02
0.03
0.04
0.04
0.04
Утримання державної служби зайнятості
0.05
0.06
0.04
0.05
0.05
0.05
0.05
0.06
Довідково:
Офіційний рівень безробіття
0.29
0.46
1.27
2.33
3.69
4.30
4.22
3.68
Останні роки характеризуються більш повним використанням коштів фонду зайнятості та, як наслідок, більш стабільним фінансуванням заходів програм зайнятості всіх рівнів, що дало можливість збільшити обсяги охоплення незайнятого населення заходами активної політики та своєчасно виплачувати допомогу по безробіттю.

Таблиця 5. Витрати на заходи політики зайнятості в країнах ОЕСР та Східноєвропейських країнах (Чеській Республіці, Угорщині, Польщі) у 1997 та 2000 рр., у % до ВВП

Заходи
Країни ОЕСР*
Країни Східної Європи
Україна
 
1997
2000
1997
2000
1998
2000
Профорієнтаційні та інші послуги центрів зайнятості та адміністративні витрати
0.01-0.32
0.04-0.26
0.08-0.13
0.08-0.11
0.08
0.06
Профнавчання
0.02-0.93
0.02-0.84
0.01-0.08
0.01-0.07
0.03
0.03
Заходи для молоді
0.02-0.27
0.01-0.41
0.02-0.09
0.02-0.07
-
-
Субсидії роботодавцям у приватному секторі**
0.01-0.30
0.01-0.28
0.08-0.98
0.04-0.58
-
-
Підтримка самозайнятості
0.01-0.08
0.01-0.05

0.01
-
0.002
Громадські роботи
0.01-0.48
0.01-0.50
0.01-0.15
0.02-0.15
-
0.008
Заходи для інвалідів
0.01-0.59
0.01-0.57
0.18 (Польща)
0.01
-
-
Допомога по безробіттю
0.02-3.03
0.09-2.08
0.20-1.10
0.30-0.81
0.21
0.23
Вихід на дострокову пенсію через обставини на ринку праці
0.01-1.71
0.01-1.63
0.17 (Угорщина)
0.04 (Угорщина)
-
0.02
Всього
0.08-5.49
0.38-4.51
0.32-1.07
0.52-0.87
0.32
0.36
*Субсидії роботодавцям в Україні передбачені законодавством, починаючи з 2001 р.
 Якщо порівнювати загальні витрати на заходи політики зайнятості та на активні заходи зокрема в Україні, країнах Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) та країнах з перехідною економікою (див. таблицю 5), варто зазначити, що в нашій країні вони ще досі на низькому рівні.
В Україні можна спостерігати залежність між витратами на пасивні чи активні заходи та рівнем безробіття: зростання відкритого безробіття до 1999р. супроводжувалось стрімким зростанням витрат на виплату допомоги по безробіттю, але незначним зростанням витрат на заходи активної політики (див. таблиці 4 та 7). Така динаміка є підтвердженням того, що зростання кількості зареєстрованих безробітних осіб вимагає негайно більше матеріальних ресурсів для їх захисту від негативних наслідків безробіття, і таким чином, витрати на виплату допомоги по безробіттю витісняють витрати на активні заходи.

Таблиця 7. Використання коштів державного фонду сприяння зайнятості у 1998-2000 рр.

Статті витрат
1998
1999
2000
млн. грн.
питома вага. %
млн. грн.
питома вага. %
млн. грн.
питома вага. %
Допомога по безробіттю
210
63.3
335.5
64.5
412.4
65.1
Дострокова пенсія
-
-
27.8
5.3
40.3
6.4
Профнавчання
28.9
8.7
44.3
8.5
48.6
7.7
Громадські роботи
3.2
1
6.5
1.2
15.8
2.5
Безпроцентні позики для зайняття підприємницькою діяльністю
-
-
0.1
-
3.6
0.6
Забезпечення підрозділів ДСЗ службовими приміщеннями
15.6
4.7
17.0
3.3
19.4
3.1
Науково-дослідна, інформаційна робота та інші витрати, пов’язані з реалізацією заходів по сприянню зайнятості
2.7
0.8
2.9
0.6
4.1
0.6
Створення та утримання автоматизованої інформаційно-довідкової системи
13.0
3.9
15.9
3.1
8.2
1.3
Утримання ДСЗ
54.8
16.52
59.5
11.43
81.1
12.8
Видатки. всього (касові)
331.7
100
520.5
100
633.6
100
 
Відмінність між Україною та іншими країнами з перехідною економікою -- країнами ОЕСР та країнами колишнього Радянського Союзу -- в контексті заходів політики зайнятості полягає в тому, що в цих країнах поряд з громадськими роботами та профнавчанням активно використовуються інші заходи, а саме сприяння самозайнятості та зайнятості на основі субсидій, а в Україні їх почали активно впроваджувати лише з 2001р. Як показують дослідження вчених, успіх цих заходів залежить як від загальної економічної ситуації та бізнесового клімату в країні, так і від доступності навчання основам бізнесу та менеджменту, рівня фінансової підтримки та надання бізнес-консультацій, доступу до дешевих приміщень, вхідних матеріалів та устаткування, технологічної підтримки, допомоги у встановленні ділових контактів та у пошуку ринків збуту.
Таким чином, аналіз витрат на заходи сприяння зайнятості та соціального захисту незайнятого населення в Україні та порівняння з іншими країнами показує, що, по-перше, в нашій країні виділяється порівняно незначна сума на їх фінансування, особливо на фінансування активних заходів; по-друге, як наслідок, ці заходи, в основному, обмежуються виплатою допомоги по безробіттю чи дострокової пенсії, заходами професійної орієнтації та працевлаштування, професійної підготовки та громадських робіт, а основні інструменти, які фактично мають сприяти регіональній реструктуризації та підвищенню зайнятості, залишаються поза увагою; і по-третє, для того, щоб навіть мізерні витрати на різні заходи не були марно витраченими, потрібно приділяти більше уваги ретельній розробці та відповідному дотриманню методології цих заходів та їх оцінюванню щодо ефективності в коротко та довгостроковому періодах.

Пасивні заходи політики зайнятості

 Компенсацію, пов’язану із безробіттям, яку одержують громадяни України, умовно можна поділити на два види: допомога по безробіттю та матеріальна допомога.
Предыдущая страница 1 2 3 4 Следующая страница


Соціально економічні проблеми зайнятості в Україні

Скачать реферат бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/?id=431&часть=2



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com