Реферат на тему "Підвищення економічної ефективності використання основних фондів операційної діяльності підприємства"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Курсовая на тему Підвищення економічної ефективності використання основних фондів операційної діяльності підприємства

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Курсовая *
Размер: 131.58 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Миша
Предыдущая страница 1 2 3 4

добавить материал

Підприємство може використовувати різні підходи до проведення ремонтів основних засобів:
- запобіжна ремонтна політика, що передбачає проведення планово-попереджувальних ремонтів;
- аварійна ремонтна політика, при якій ремонтні роботи проводяться лише під час виходу основних засобів з експлуатації (аварійний ремонт);
-  комбінований.
Для вибору оптимально! стратегії ремонтів слід виходити з того, що підприємство зацікавлене, щоб витрати через виробничі паузи (ВП) та витрати на утримування засобів виробництва в задовільному стані (ремонтні роботи) (3Р) були мінімальні, тобто:
ВП+3Р – MIN.
Більш доцільною є запобіжна ремонтна політика, оскільки вона забезпечує ритмічність роботи підприємства та стабільність його виробничих можливостей завдяки планомірному утримуванню основних фондів у задовільному стані. Для неї характерні и більш низькі витрати на профілактичні ремонтні заходи порівняно з аварійними роботами.
Реалізація такої політики передбачає:
- обґрунтування ремонтного циклу, тобто періодичності та по черговості виконання ремонтних робіт (огляд обладнання, технічне обслуговування, малий та середній поточний та капітальний ремонти);
- здійснення контролю за ходом, дотриманням термінів та якості ремонтних робіт.

При виборі аварійної ремонтної політики слід враховувати, що з ладу може вийти одночасно декілька одиниць обладнання. Це може поставити під загрозу виконання виробничої програми (плану товарообороту), може унеможливити здійснення окремих етапів торговельно-технологічних операцій (зберігання товарів, фасування, розвантаження та інше), що може мати катастрофічні наслідки для діяльності підприємства та його фінансового стану.
Вибір аварійної ремонтної політики передбачає розробку програми дій підприємства в разі аварії основних фондів, в якій за видами основних фондів, що вийшли з ладу, мають бути передбачені відповідні заходи реагування.
Завчасна розробка програми дій дозволить скоротити витрати підприємства через вимушений простій. Ефективним інструментом захисту підприємства від аварійних ситуацій є також страхування його майна від безпосередніх (пошкодження та загибель) та непрямих (втрата прибутку від перерви у виробництві) збитків.
Залежно від мети та завдань виділяють поточний та капітальний ремонти основних фондів.
Метою поточного ремонту основних фондів є збереження засобів праці у стані, придатному для подальшого продуктивного використання шляхом проведення регулярних ремонтно-профілактичних операцій, спрямованих на усунення дрібних неполадок та попередження прогресуючого фізичного спрацювання. Витрати на проведення поточного ремонту є постійними, здійснюються відносно рівномірно протягом усього періоду експлуатації, відносяться на витрати обігу підприємства після їх здійснення.
Капітальний ремонт основних фондів проводиться з метою відшкодування фізичного спрацювання конструктивних елементів засобів праці та максимального відновлення їх первісних техніко-експлуатаційних параметрів. Капітальний ремонт проводиться з певною періодичністю (один раз на рік або — на два роки) і потребує значних одночасних витрат.
3 метою нагромадження коштів для проведення капітального ремонту на підприємстві може формуватися ремонтний фонд. Джерелом його формування є цільові періодичні відрахування коштів, що відносяться на витрати обігу підприємства впродовж усього ремонтного циклу (періоду між проведенням капітальних ремонтів).
Важливе значення для діяльності підприємства має економічна оцінка доцільності витрат на капітальний ремонт основних фондів.
В основі оцінки доцільності лежить порівняння двох альтернативних варіантів:
- проведення капітального ремонту основних фондів та продовження строку їх експлуатації на один ремонтний цикл.
- заміна пошкодженого об'єкта основних фондів новим.
Для здійснення оцінки необхідно визначити загальну суму витрат та збитків підприємства в кожному варіанті.
При проведенні капітального ремонту витрати підприємства складаються із:
- витрат на капітальний ремонт (ВКР);
- підвищення експлуатаційних витрат на капітально відремонтовані основні фонди порівняно з аналогічними новими (rЕВ).
Під час придбання нових основних фондів до складу витрат та збитків підприємства включають:
- витрати на придбання основних фондів (ВНФ);

- збитки від недоамортизованих діючих основних фондів (Зам).
Витрати на придбання основних фондів включають до розрахунку з поправкою на відмінності у продуктивності і тривалості ремонтного циклу нових та старих основних фондів шляхом застосування двох коригуючих коефіцієнтів:
α - коефіцієнт. що характеризує співвідношення продуктивності діючих та нових основних фондів;
β - коефіцієнт, що відображає співвідношення тривалості ремонтного циклу.
Приріст експлуатаційних витрат необхідно розраховувати на всю тривалість ремонтного циклу та продисконтувати для визначення їх теперішньої вартості.
Витрати на придбання основних фондів визначають виходячи з умов розрахунку за придбані основні фонди з врахуванням відсотків за кредит, наданого періоду відстрочки платні тощо.
В загальному вигляді умова ефективності витрат на капітальний ремонт основних фондів описується нерівністю:
ВКР+rЕВ<ВНФ.α.β+ЗАМ
Ступінь ефективності витрат на капітальний ремонт може бути визначена шляхом розрахунку коефіцієнта ефективності витрат (ЕКВ):
ЕКВ=1-(ВКР+rЕВ)/(ВНФ.α.β+ЗАМ)
Якщо ЕКВ >0, капітальний ремонт основних фондів є економічно виправданим, при ЕКВ < 0 - недоцільним.
Розрахунок значення ЕКВ по всій сукупності основних фондів торговельного підприємства дозволяє визначити послідовність заміни основних фондів за критерієм максимального мінусового значення.

 

4.6. Оптимізація термінів експлуатації основних фондів

 
Одним з важливих завдань управління: основними фондами є визначення оптимальних термінів їх експлуатації.
Скорочення термінів експлуатації дозволяє забезпечити прискорене оновлення основних фондів, зменшує рівень техніко-економічного старіння, підвищує технічний рівень підприємства, забезпечує зростання продуктивності праці та зниження ремонтно-експлуатаційних витрат.
Проте негативним наслідком такої політики є зростання поточних витрат за рахунок амортизаційних відрахувань, зростання потреби в інвестиційних ресурсах, обтяження підприємства борговими зобов'язаннями.
Подовження терміну експлуатації дозволяє зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих основних фондів, збільшити обсяги використання інвестиційних ресурсів для розширеного відтворення основних фондів, але обумовлює зниження продуктивності діючих основних фондів та зростання витрат на їх утримування та ремонт.
Оптимальний (економічно доцільний) термін експлуатації може бути визначений як період експлуатації, в якому забезпечується максимізація нагромадження коштів для відновлення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань з врахуванням обсягів їх використання на проведення ремонтних робіт, тобто:
ДВОФ=НАМ – СВРЕМ - мах,

де ДВОФ - джерела коштів для відновлення основних фондів;
НАМ - нагромаджені обсяги амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондів протягом періоду їх експлуатації;
СВРЕМ - сукупні витрати підприємства на проведення ремонтних робіт протягом періоду експлуатації основних фондів.
Визначення оптимального терміну експлуатації може бути здійснене графічним методом, застосування якого продемонстровано на рис. 7
Термін експлуатації років
 
Грошові потоки по відтворенню та ремонту основних фондів, ум. грош. од.
 


Рис 7 Грошові потоки по відтворенню та ремонту основних фондів залежно від терміну експлуатації
Де – НАМ - нагромаджені обсяги амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондів протягом періоду їх експлуатації.
СВРЕМ - сукупні витрати підприємства на проведення ремонтних робіт протягом періоду експлуатації основних фондів
ДВОФ - джерела коштів для відновлення основних фондів
Визначений у такий спосіб оптимальний термін експлуатації окремих труп та видів основних фондів підприємства дозволяє визначити щорічний обсяг заміщення основних фондів для забезпечення їх простого відтворення.

 

Висновок.

 
Завданням аналізу стану та ефективності використання основних фондів е: встановлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами - відповідність величини, складу і технічного рівня фондів потребі в них; визначення обсягів їх росту, оновлення та вибуття; вивчення технічного стану основних засобів і особливо їх активної частини - машин та устаткування: визначення ступеня використання основних фондів, аналіз повноти використання торговельної та складської площі; встановлення ступеня використан­ня обладнання та його комплектності; визначення впливу використання основних фондів на обсяг товарообороту та інші економічні та фінансові показники діяльності підприємства; виявлення резервів зростання фондовіддачі, збільшення обсягу товарообороту та прибутку за рахунок покращення використання основних фондів.
Інтенсивне використання основних фондів підвищується  через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва и управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.
Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшена випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимально виробничу структуру підприємства — важливий напрямок кращою використання основних фондів.
Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей — швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п'ять-шість і більше років. Разом з тим технічно и економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підирнємства.

Використана література.
1. Про. власність: Закон України // Голос Украши. — 1991. — 7 лют.
2. Про захист нрав споживачів: Закон Україии // Голос України. — 1991. —12 черв.
3. Про чахнет споживчого ринку в Україні: Закон України // Голос України. — 1991.
—12 черв.
4. Про споживчу кооперацию: Закон України// Голос України. — 1992. —12 квіт.
5. Про піднриємства в Україні: Закон України // Нові закони України. — К, 1991.
6. Про господарські товариства: Закон України // Нові закони України. — К, 1993. 7   Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України // Щцприємнинтво і ринок України. — 199.1 — № 3.
8. Про державне регулювання відносин у сфері торгівлі: Указ президента України // Урядовий кур'єр. — 1995. —№ 106 (липень).
9. Про підприємництво: Закон України // Нові закони України. — К, 1991.
10. Про оплату праці: Закон Украши // Підприємиицтво і ринок України. — 1995. — № 3.
11. Про впорадкувашю засгосування контрактно! форми трудового договору: Постанова Кабінету Міністрів України // Бюлетень про приватизацію. —1994.— № 3-4.
12. Типове положения про склад витрат обігу та порядок їх планування і розподілу в горговельній діяльності// Галицькі контракти. — 1996. — № 16.
13. Про систему оподатхування: Закон Украши // Нові закони України. — К, 1991.
14. Про податок на додану вартість: Закон Украши // Нові закони Украши. — К, 1992.
1.5. Про акцизний збір: Закон Україии// Нові закони Украши. — К, 1992.
16. Про баикрутство: Закон Украши // Нові закони Украши. — К, 1993.
17. Про цінні папери та фоидову біржу: Закон Украши // Голос Украши. — 1992. —
14 трав. IX. Про інвестиційну діяльиість: Закон Украши // Голос Украши. — 1991. —18 берез.
19. Про банки та банківську діяльність: Закон Украши // Правда Украши. — 1991. — 4 лип.
20. Про страхування: Закон Украши // Урядовий кур'єр. — 1996. — № 72-73.
21. Про заставу; Закон Украши (Нові закони Украши,— К, 1997.
22. Про кредитуваігая: постанова Национального Банку Украши № 246 від 28.09.95 зі змінами та доповненнями.
23. Акціонерні товариства. Залучеиня інвестицій (Маркелов А. Е., Шумейко А, К.).
— Фонд держмайна, Інвестиційна газета — К., 1997.
24. Альгин А П. Грани зкономического риска. — М.: Знание, 1991.
25. Антикризисное управление от банкротства — к финансовому оздоровлению / Под ред. Г.П. Иванова. — М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1995.
26. Астахов В. П. Анализ финансовой устойчивости фирми и процедури. связанньіе
с банкротством. — М.; Издательство «Ось-89», 1995.
27  Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия / Пер. с франц. под ред. Л. П. Бельіх — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997.
28. Баззел Р., Кокс Д., Браун Р. Информация и риск в маркетинге: Пер. с англ. / Под ред. Ефимовой М. Р. — М.: ФинстатиІІформ, 1993.
29. Балабанов И. Т. ОсновьІ финансового менеджмента. Как управлять капиталом. — М.: ФинансьІ и статистика, 1994.
30. Балабапов И. Т. Риск — менеджмент. — М.: Финансц и статистика, 1996.
31. Бакаиов М. И., Шеремет А. Д. Теория зкономического анализа. — М.: ФинансьІ и статистика, 1993.
\ї. Балабанов И. Т. Анализ и планирование финансово-хозяйственного су&ьекта. — М: ФиІІансьІ и статистика, 1994.
33. Банкротство: стратегия и тактика вьіживания. — Ч. 1. Как избежать банкротства. -    —   Международньій   институт   рьшочньіх   исследований.   Юридическая   фирма СПМЛИ. - М., 1993.
34. Бланк И. А. Инвестиционнмй менеджмент. — К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, 1995.
35. Бланк I, О. Податкова політика торговельного підприємства. Тексти лекцій. — К.: КДТЕУ, 1994.
36. Бланк И. А. Управление нрибшіью. — К.: «Ника-Центр», 1998.
37.   Бланк   I.   О.   Упрапліішя   торговельним   піднриємством.    Підручник.   —   М.: «Тандем», 1998.
38. Бланк I. О., Стоянова Є. С., Никона Є. В. Управління оборотним капиталом. Уч-бово-практичний посібиик. — М.: «Перспектива», 1998.
39. Бланк I. О., Стоянова Є. С., Бикова Є. В. Фінансовий менеджмент. Розділ III, гл. 2. Підручник. — М.: «Перспектива», 1998.
40. Бланк I. О., Гуляева Н. М. Опорний конспект- лекцій з курсу «Інвестицшний менеджмент». Учбовий посібник. — К.: КДГЕУ, 1998.
41. Бланк I. О. Деякі питания підвищеішя ефективності управління інвестиційною діяльиістю. Стаття. — К.: Вісник КДТЕУ, 1998.
42. Бланк I. О. Фіиансовий механізм управління ефективністю операційних витрат підприємства. Стаття. — К.: Фішшси України, 1998. № 8.
43. Бланк И. А. Торговьій менеджмент. — К..: УФИМБ, 1997.
44. Бланк И. А. Словарь-справочник финансового менеджера. — К.: «Ника-Центр», 1998.
45. Банковские операции (под ред. Лаврушица О. И.) в 2-х гг. — М.: 1996.
46. Банковский портфель. Т. 3., М. 1995.
47. Банковское дело (под ред. Лаврушина О. И.). — М., 1992.
48. Богатин Ю. В., Шваидар В. А. Производство прибьіли: Учеб. Пособие для вузов. - М.: Финанси, ЮНИГИ, 1998.
49.   Вітлінський   В.   В.,   Наконечний.   С.   I.   Ризик  у   менеджмент!.   —   К.:   ТОВ «Борисфен-М».
50. Воропаев Ю. Н. Риски, присущие бизнесу. (Бухгалтерский учет. — 1995. — № 4.
51. Валевич Р. П., Давидова Г. А. Зкономика торгового предприятия: Учебн. посо­бие. — Ми.: Вьісшая школа, 1996.
52. Ворст И., Ревеитлоу П. Зкономика фирміл. — М.: Вьісшая школа, 1994.
53. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємства: діагностика. стратегія, ефективність. — К.: Вита школа. Голов, вид-во, 1995.
54. Головачук Т. И. Зкономические регулирования товарооборота торгового пред­приятия. Автореферат. — К.: КТЗИ, 1991.
55. Грипюк Н. А., Уиковська Т. Є. Політика залучення позикових коштів торговель­ним підприємством. Навчальний посібник. — К: КДТЕУ, 1997. .56. Господарський ризикта метода його вимірювання. — М.: Економіка, 1992.
57. Градов А. П. Зкономическая стратегия фирмьі. — С.-П.: Специальная литерату­ра, 1995.
58. Совершенствование методов оценки зффективности основньіх производственньіх фондов. — К., 1998.
59.  Гуляева  II.  М. Управління формуванням та використанням основних фондів торговельного підприємства. Навчальний посібник. — К: КДТЕУ, 1997.
60. Дамари Р. ФиІІансьІ и предпринимательство. Пер. с англ. — Ярославль, Елень, 1993.
61. Долан Дж., Линдест Е. Рмнок. Микрозкоиомическая модель. — С-П., 1992.
(з2. Друри И. Введение в управленческий и производствсниьій учет. — М, 1994.
63. Едронова В. П., Мизиковский Е. П. Учет и анализ финансовьіх активов. — М.: Фишшсц и статистика, 1995.
64. Жеккер О. Цільові оріентири торговельного підприкмства на різних етапах його
розвитку. — X., 1995. 65   Инвестиционно-финансовьій портфель / Под общ. ред. Петракова Н. Я. — М.:
Совинвест, 1993.
66. Кауси А. Материально-техническая база торговли: Учебн. пособие. — Таллин, 1987.
67. Как обеспечить рост капитала: воспроизводственньіе основм зкономики фирмьі. (Под ред. проф. Грязповой А. Г. и проф. Ленской С. А.). Финансовая академия при Правительстве РФ. — М., 1996.
68. Кинг К., Климонд Д. Стратегическое планирование и хозяйственная политика. — М.: Прогресс, 1992.
69. Кипермап В., Шевляков А. Хозрасчет и показатели прибьіли и дохода. — М., 1991.
70. Ковалев В. В. Финансовьш анализ: управление капиталом. Вьібор инвестиций. Ана­лиз отчетности. — М.: ФинансьІ и статистика, 1995.
71. Ковалев В. В. Анализ финансового состояния и прогнозирование банкротства. — С.-П., 1994.
72. Коммерчески-посредническая деятельность на товарном рьінке. — Учебн. посо­бие, 1995.
73. Контроллинг как инструмент управления предприятием. Ананкина Е. А., Дапи-лочкин С. В., Данидочкина Н. Г. и др. Под ред. Данилочкипой Н. Г.. — М.: Ау­дит, ЮНИГИ, 1998.
74.  Коростелев С. П. Основц теории и практики оценки недвижимости. Учебное пособие. — М.: Русская Деловая Литература, 1998.
75. Коркип В. Зффективность воспроизводства основньіх фондов торговли. — Ка­зань, 1990.
76. Котлер Ф. Основм маркетинга. — М.: Прогресс, 1990.
77. Кохно П. А., Микрюков В. А., Комаров С. Е. Менеджмент. — ФинансьІ и статис­тика, 1993.
78. Кравченко Н. И. Зкономический анализ деятельности предприятий торговли и общественного питания. — Мн.: Вьющая школа, 1995.
79. Кравченко Н. И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле. — М., 1995.
80. Краткий курс зкономики предприятия. Пер. с нем. / Под редакцией Ушаковой Н. Н. — К.: изд-во «Генеза», 1998.
81.  Крейпина М.  Н. Анализ финансового состояния и инвестиционной привле­кательности акционернмх обществ в промьішленности, строительстве и торгов-..   _   ле. — М.: Б-ка журн. «Консультант бухгалтера», 1994.
82. Крутик А. Б., Пиливова А. Л. Введение в предпринимательство. Учебн. пособие для вузов. — С.-П., 1995.
83. Ластовсцький В. О., Миронюк О. В. Ефективність господарювання: оцінка, ана-ліз, фактори, резерви. — Чернівці, 1995.
84. Лііоиеико Л. О. Управління підприємницьким ризиком як елемент протидїї банкрутству торговельного підприємства. Навчальний посібник. — К., КДТЕУ, 1998.
85. Ліговевко Л. О., Ковальчук Г. В, Управління грошовими коштами торговельного підприємства. Навчальний посібник. — К., КДТЕУ, 1998.
86.  Лігонепко Л. О., Чумак 1. М. Управлішія товарішм зибезпсченпнм обороту. Навчальний Іюсібник. — К.: КДТЕУ, 1998.
87. Лігонепко Л.О. Управління дсбіторською заборгованіспо в систем! запобігання банкругству торговелиюго піднриемства. Збірннк иаукових праць. — К., КДТЕУ, 1998.
88. Лембдеп Д., Гаргер Д. Финаисіл в малом бизнесе. Практический подход. Пер. с
англ. — М.: ФишшсьІ и статистика, 1992. 89  Макконпелл К. Р., Брю С. Л. Зкономикс. — Республика. — 1992. — Т. 1, 2.
90. Максимова Т. И. Зкономический анализ доходов, расходов и рентабельности. — М.: ФинаисьІ и статистика, 1990.
91. МольІІичук М. М. Поточні витрати торговельного підприємства. Резерви їх еко-номії. — К., 1995.
92. Мороз Л. В. Організація матеріального стимулювання в торгівлі. Конспект лек-ній. — К.: КТЕІ, 1994.
93. Псстерспко А. Г. Прибшіь и рентабельность на торговом предприятии. — М., 1995.
94. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси. Пер. з англ. — К.: Вік, Глобус, 1992.
95. Основіл предпринимательской деятельности. / Под ред. Власовой В. М. — М.: Финаисіл и статистика, 1994.
96. Орлашок-Малипкая Л. Страховьіе операции. — М., 1991.
97. Орлашок-Малицкая Л. Платежеспособность страховой организации. — М., Изда­тельский центр «Анкил», 1994
98. Оценочная деятельность в России. (Сборник научньіх трудов). Финансовая ака­демия при Правительстве РФ. — М., 1998.
99. Павлова Л. Н. Финансовьій менеджмент в предприятиях и коммерческих орга­низациях. Управление денежньім потоком. — М.: ФинаисьІ и статистика, 1993.
100. Патрон В. В., Ковалев В. В. Как читать баланс. — М.: Финансьі и статистика,
1993. 101  Пилдич Д. Путь к покупателю. — М.: Прогресс, 1991.
102.   По.Іянко В. Н. Управление валовьім доходом торгового предприятия. — К.: КТЗИ, 1993.
103. Портфель конкуренции и управления финансами (Книга конкурента. Книга фи­нансового менеджера. Книга антикризисного управляющего) / отв. ред. Рубии Ю. Б. — М.: «СОМИНТЗК», 1996.
104. Райзберг Б. А. Предпринимательство и риск. Серия «Зкономика». — М.: Знание, 1992.
105. Райст Т., Кой г Б. Фииансовьіе инвестиции и риск. Пер. с англ. — К.: їоргово-издат. Бюро, 1995.
106. Риски в современном бизнесе. — М.: Альянс, 1994.
107. Риски в современном бизнесе. Авторн: Грабовьій П. Г., Петрова С. Н., Полтав­цев С. И., Романова К. Г., Хрусталев Б. Б., Яровепко С. М.. Издательство «Аканс», 1994.
108. Руководство по кредитному менеджменту. Пер. с англ. / Под ред. Здвардса Б. — М.: ИНФРА-М, 1996.
109.  Родионова В. М., Федотова М. А. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции. — М.: Перспектива, 1995.
110. Родионов И. А. Планирование прибили на торговом предприятии. — М., 1996.
111. Розничная торговля. Природа и значение. / Искусство торговать. Общая редак­ция. — Кумок С. И. - М., 1995.
112. СмоліІІ I. В., Лещук Н. М. Стратегія розвитку торговельного підприємства в ринкових умовах. Навчальний посібник. — К: КДТЕУ, 1998.
ИЗ. Стратегия и тактики антикризисного управления   фирмой. / Под   ред.    1'радона
Л. II., Кузина Б. И. — С.-П.: «Специальная литература», 1996. 1)4. Стоун Д., Хитчинг X. Бухгалтерский учет и финансовьій анализ. —- С.-П.: АОЗТ
«Литература», 1993.
115. Стоянова Е. С. Фишшсовілй менеджмент. — М.: Перспектива, 1995. їіб. Сут«»І)міиа В. М. Фішшси зарубіжннх корпорации. Навчальний посібник. — К.:
Либідь, 1993. I!7  Теория и практика антикризисного управления:   Учебник  для   вузов / Базаров
Г. 3., Беляев С. Г., Бельіх Л. П. и др. Под ред. Беляева С. Г. и Кошкина В. И..
- М.: Закон и право, ІОНИГИ, 1996.
!18. Труділ зольного зкономического общества. Правительство МосквьІ, М., 1998. 119   УІІковская Т. Е. Финансовое равновесие предприятия. — К.: Моиографія, Київ.
Вид. Дім «Генеза». 120. Управление риском (практические методіл минимизации случайного риска по-
тенциальньіх убьітков), — Санкт-Петербург, ут «Омега», 1993 121   Уткин 3.
Предыдущая страница 1 2 3 4


Підвищення економічної ефективності використання основних фондів операційної діяльності підприємства

Скачать курсовую работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/?id=506&часть=4



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com