Реферат на тему "Право на відпустку за трудовим правом України"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Курсовая на тему Право на відпустку за трудовим правом України

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Курсовая *
Размер: 40.27 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): EDELL
Предыдущая страница 1 2 3 4 Следующая страница

добавить материал

Відповідно до умов надання додаткові відпустки можна об'єд­нати у такі групи:
1)    пов'язані з умовами праці і режимом роботи:
а) за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
б) за особливий характер праці;
2)    за стаж роботи;
3)    окремим категоріям працівників;
4)    заохочувальні;
5) інші додаткові від­пустки, передбачені законодавством.
Законом України «Про відпустки» передбачені додаткові від­пустки, що пов'язані з умовами праці й режимом роботи. Такі відпустки спрямовані на всебічну охорону здоров'я працівників, які працюють у важких та шкідливих умовах праці, їх призна­ченням є компенсація негативного шкідливого впливу на орга­нізм людини особливостей виробництва. Для таких працівників передбачено ряд пільг, які спрямовані на охорону умов праці та інших сторін життя. Однією з них є надання в якості компенса­ції додаткової відпустки з метою відновлення здоров'я.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про відпустки», щорічна додаткова відпустка за роботу з шкідливими та важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком ви­робництв, цехів, професій і посад, затвердженим Кабінетом Мі­ністрів України.
Конкретна тривалість відпустки, вказаної в ч.І цієї статті, встановлюється колективним або трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.
Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайня­тість працівників в яких дає право на щорічну додаткову від­пустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, був затверджений Постановою Ка­бінету Міністрів від 17 листопада 1997 р., №1290.
Необхідність встановлення нового Списку була викликана низкою причин. Насамперед Список, який був прийнятий в 1974 р., тривалий час не перевидавався, хоча до нього неодно­разово вносилися зміни й доповнення. Перелік усіх виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці був не систематизованим. Крім того, з розвитком науки і техніки по­чали з'являтися й нові професії, які не були врегульовані зако­нодавством. З іншого боку, з розпадом СРСР деякі виробницт­ва, що були зазначені у старому Списку, залишилися за межами України і тому постала необхідність їх вилучення.
Зазначений Список складається з двох додатків. За Додатком 1, що має назву: «Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість пра­цівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку», надається додаткова відпустка, яка передбачена ч.І ст.7 Закону України «Про відпустки». Додаток 2 — «Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуаль­ним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ри­зику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпуст­ку за особливий характер праці» передбачає надання додаткової відпустки відповідно до п.1 ч.І ст.8 Закону України «Про від­пустки».
На виконання п.З Постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року, №1290 Міністерство праці та соціаль­ної політики наказом від 30 січня 1998 року, №16 (зареєстрова­но в Мінюсті України 30 січня 1998 р. за №58/2497) затвердило «Порядок застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість пра­цівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку», за яким:
1. Щорічну додаткову відпустку за роботу в шкідливих і важких умовах праці надають працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами зазна­ченого Списку, незалежно від того, до якої галузі господарства належать ці виробництва й цехи, та від форм власності підприємств, організацій і установ.
Назви професій і посад керівників, фахівців, службовців і робітників, передбачених у Списку, наведено відповідно до Кла­сифікатора професій ДК 003-95, затвердженого наказом Держ­стандарту України від 27 липня 1995 року, №257.
2. Робочі місця за умовами праці атестують згідно з Поста­новою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року, №442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» та Методичними рекомендаціями для проведення атеста­ції робочих місць за умовами праці, затвердженими Постано­вою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року, №41.
3. Працівникам, професії та посади яких не передбачені у Списку, але які в окремі періоди робочого часу виконують ро­боту на виробництвах, у цехах, за професіями і на посадах,означених Списком, додаткову відпустку надають на тих самих підставах, що й працівникам, які мають право на таку відпуст­ку.
4. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки вста­новлюється колективним договором залежно від результатів атес­тації робочих місць за умовами праці і базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками й критеріями, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я і Мініс­терства праці та соціальної політики України від 31 грудня 1997 року, №383/55 «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів» та заре­єстровані в Міністерстві юстиції України 28 січня 1998 року.
У випадках, коли тривалість додаткової відпустки за резуль­татами атестації робочих місць перевищує максимальну трива­лість, вказану в Списку, відпустка може бути продовжена на кількість днів цієї різниці за рахунок власних коштів підпри­ємства.
 Додаткова відпустка за особливий характер праці
За ст.8 передбачено додаткову відпустку за особливий характер роботи та її тривалість. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається:
1) окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним наванта­женням або виконується в особливих природних географічних та геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здо­ров'я, — тривалістю до 35 календарних днів за Списком вироб­ництв, робіт, професій і посад, затвердженим Кабінетом Мініс­трів України, відповідно до Додатку 2, про який вже зазначало­ся;
2) працівникам з ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та профе­сій, визначених колективним договором, угодою.
При наданні щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день необхідно врахувати, що ненормований робочий День — це особливий режим робочого часу, який встановлю­ється для певної категорії працівників у разі неможливості нор­мування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу і ця робота не вважається надурочною.
Додаткова відпустка, яка надається за ст.8 Закону України «Про відпустки», є компенсацією за підвищене розумове та нер­вове напруження та за роботу понад нормальну тривалість ро­бочого часу, якщо така праця не може бути нормована через специфіку виконуваної роботи.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особ­ливий характер праці встановлюється в колективному або тру­довому договорі залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Щодо працівників, які працюють за ненормованим робочим днем, Міністерством праці та соціальної політики було видано наказ від 5 лютого 1998 р., №18 «Про внесення змін до Реко­мендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці», в якому зазначалось, що конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій або посад чи трудовим дого­вором. Крім того, на законодавчому рівні в деяких сферах діяль­ності визначений орієнтований перелік посад працівників з не­нормованим робочим днем.
Тривалість додаткової відпустки за ненормований робочий день не обов'язково має становити 7 календарних днів, її три­валість може бути і меншою. Право на цю відпустку працівникові визначається в кож­ному випадку із урахуванням конкретних обставин виробницт­ва безпосередньо на підприємстві, в установі, організації. Важ­ливим є те, що саме положення про надання додаткової від­пустки відповідно до ст.8 Закону України «Про відпустки» має бути закріплене в колективному чи трудовому договорі.
Отже, коло суттєвих ознак, які входять до поняття «щорічна додаткова відпустка», полягає не тільки в тому, що ця відпустка надається певній категорії працівників, які працюють в тій чи іншій галузі, зазначеній у Списку, за особливий характер праці та ненормований робочий день, а й у тому, що щорічна додат­кова відпустка надається понад щорічну основну відпустку за однієї з підстав, яку обрав працівник. Порядок надання додат­кової відпустки з декількох підстав встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Інші додаткові відпустки передбачені законодовством

До щорічних додаткових відпусток необхідно віднести від­пустки за стаж роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації. Так, відповідно до п.2 ст.35 Закону Украї­ни «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р., №3723-ХП підставою для набуття права на додаткову відпустку державним службовцям є стаж роботи в державних органах понад 10 ро­ків. Тільки в цьому випадку надається додаткова відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Крім цього Закону, Кабіне­том Міністрів України була видана Постанова від 27 квітня 1994 р., №250 «Про порядок і умови надання державним служ­бовцям додаткових оплачуваних відпусток» із змінами відпо­відно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р., №1396 «Про внесення змін до деяких постанов Кабіне­ту Міністрів України. Відповідно до вказаної Постанови, у випадку, якщо державний службовець чи посадова особа місце­вого самоврядування має стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів. Починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 кален­дарних дні за кожен наступний рік. Але в згаданій Постанові передбачено, що тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів. Тобто, виходячи з положення ст.35 Закону України «Про державну службу» та згаданої Постанови Кабінету Міністрів України, додаткові від­пустки державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування надаються тільки після 10 років роботи в цій сфері, але максимальна тривалість їх не повинна перевищувати 15 календарних днів.
Звичайно, такі додаткові відпустки носять не тільки компен­саційний, а й заохочувальний характер. Крім того, у випадку з державними службовцями бачимо, що право на отримання до­даткової відпустки пов'язане не тільки з особливостями цієї роботи, а також із тривалим перебуванням у трудових правовід­носинах. Таким чином, підставою для надання додаткової від­пустки для державних службовців є стаж роботи.
Додаткові відпустки за тривалий стаж роботи надаються та­кож суддям та працівникам прокуратури. Так, суддям, які ма­ють стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачува­на відпустка тривалістю 15 календарних днів (ст.44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р.). Відповідно до ст.49 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. атестованим працівникам прокуратури, які мають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова опла­чувана відпустка тривалістю: після 10 років — 5 календарних днів; після 15 років — 10 календарних днів; після 20 років — 15 календарних днів.
Деякі види додаткових щорічних відпусток передбачені іншими нормативно-правовими актами, наприклад, такий вид додат­кових відпусток, як заохочувальні, надаються тільки членам добровільних пожежних дружин (команд) відповідно до ст.29 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 р. Тривалість такої відпустки становить до 10 робочих днів на рік із збереженням заробітної плати.
За ст.10 ЗУ “Про відпустки” щорічна додаткова відпустка передбачена статтею 7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 цього Закону надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України.
Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.
Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
1)    жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
2)    інвалідам;
3)    особам віком до вісімнадцяти років;
4)    чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
5)    особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
6)    сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
7)    працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
8)    працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
9)    працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
10)           батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
11)           в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.
Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:
1)    особам віком до вісімнадцяти років;
2)    інвалідам;
3)    жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
4)    жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
5)    одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
Предыдущая страница 1 2 3 4 Следующая страница


Право на відпустку за трудовим правом України

Скачать курсовую работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/?id=545&часть=2



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com