Реферат на тему "Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Курсовая на тему Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Курсовая *
Размер: 143.26 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Калинин Андрей Дмитриевич
Предыдущая страница 1 2 3

добавить материал

 
За даними приведеними в таблиці розрахуємо продуктивність праці за два періоди: І період 2000 – 2001 роки, ІІ період 2002 – 2003 роки.

Таблиця 2.8
Показники продуктивності праці в рослинництві в радгоспі Степовий, Миколаївського району
Показники
І період 2000-2001 роки
ІІ період 2002-2003 роки
ІІ період в % до І періоду
Виробництво валової продукції в порівняльних цінах 2000 р.
144602,10
143164,50
99,01
на 1 працівника
1291,09
1154,55
89,42
на 1 люд.-год.
674,14
615,82
91,3
Одержано прибутку, грн.:
 
 
 
на 1 працівника
13,09
10,48
80,01
на 1 люд.-год.
12,48
6,95
55,66
Працемісткість виробництва, люд.-год.:
 
 
 
 зернові та зернобобові
0,000288596
0,000419953
145,52
 насіння соняшника
0,002435197
0,001170167
48,05
 цукрові буряки
0,002118911
0,00259366
122,41
 овочі відкритого ґрунту
0,007003619
0,024783147
353,86
 кормові коренеплоди та баштанні кормові
0,004314954
0,005880706
136,29
 силосування
1,22392E-05
2,44384E-05
199,67
 сінажування
-
2,62688E-05
 
 
Аналізуючи данні розраховані в таблиці можна зробити висновок, що ІІ період у порівнянні з І для господарства виявився гіршим. Виробництво валової продукції майже не змінилося, але господарство отримало прибутку на одного працівника на 19,99% менше. Зменшення продуктивності праці пов’язане з тим, що затрат праці у ІІ періоді було більше. Це пов’язано з погодними умовами. В 2003 році всі зернові вимерзли тому господарство повинно було затратити додаткові ресурси на пересівання озимих, що безпосередньо вплинуло на показники продуктивності праці.

2.5 Економічна ефективність виробництва і реалізації; рентабельність виробництва продукції

 
Протягом останніх років попит на продукцію рослинництва постійно зростає. Зокрема на зернові та насіння соняшника. Це є результатом того, що Україна є членом міжнародних торгових організацій і постійно веде торгівлю з іншими країнами світу.
Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. Вона означає доходність, прибутковість підприємства у  процесі госпрозрахунко­вої діяльності господарства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Тому рентабельність — показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який підвищення народногосподарської ефективності сільськогосподарського виробництва, що є основою зростання за­безпеченості населення продуктами харчування.
В умовах кризового стану економіки країни виробни­цтво основних продуктів сільського господарства скоро­тилось. При оцінці економічної ефективності сільськогоспо­дарського виробництва в колективних, державних і міжгосподарських підприємствах і об'єднаннях необхідно правильно визначати систему взаємозв'язаних показни­ків, які повинні найбільш об'єктивно відображувати її рівень. З цією метою широко використовуються як на­туральні, так і вартісні показники. Доцільно застосову­вати насамперед натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості, які є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського вироб­ництва. Показники урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці досить об'єк­тивно характеризують рівень ефективності виробництва, проте вони не можуть бути єдиними для всього сіль­ськогосподарського виробництва. Водночас одні й ті са­мі рівні врожайності і продуктивності досягаю­ться при різних витратах або різні показники продук­тивності одержують при рівновеликих витратах вироб­ництва.
Для одержання порівнянних величин витрат і резуль­татів обсяг виробленої однорідної і різнойменної про­дукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливіши­ми показниками, що характеризують обсяг сільськогос­подарського виробництва (результат), є вартість вало­вої і товарної продукції господарства, на основі яких можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток.
В умовах свободи підприємницької діяльності і рин­кових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових від­носин і сприяють зміцненню товарної форми економіч­них зв'язків та господарського розрахунку. [11]

 

Розділ 3. Динаміка виробництва продукції та фактори ефективності галузі рослинництва

3.1 Динаміка валової продукції рослинництва на 100 га с. г. угідь

 
Процес розвитку, руху соціально-економічних явищ у часі в статистиці прийнято називати динамікою. Для відображення динаміки будують ряди динаміки, які являють собою ряди значень, що змінюються в часі, статистичного показника, розташованих у хронологічному порядку.
Складовими елементами ряду динаміки є показники рівнів ряду й періоди часу (роки, квартали, місяці, доба) або моменти (дати) часу.
Одним з найважливіших показників, що відображують стан сільського господарства є вихід валової продукції. Валова продукція може розраховуватись на 100 га сільськогосподарських угідь, на 1 працівника, на 1 люд.-год. Під валовою продукцією розуміють кількість виробленої продукції у господарстві протягом певного періоду.[16, с.93-95]
Так як вихід валової продукції здатний до коливань, тому його треба аналізувати за 6 – 7 років. Для цього існують такі показники:
ü абсолютний приріст, ц з 1 га;
ü темп зростання, %;
ü темп приросту, %;
ü абсолютне значення 1% приросту,
які розраховуються базисним або ланцюговим методами.

Таблиця 3.1
Показники динаміки валової продукції сільського господарства на 100 га с.г. угідь в радгоспі Степовий Миколаївського району
Роки
Валова продукція на 100 га с.г. угідь, тис. грн.
Абсолютний приріст, тис. грн.
Темп зростання, %
Темп росту, %
Абсолютне значення 1% приросту, тис. грн.
базисний
ланцюговий
базисний
ланцюговий
базисний
ланцюговий
1997
2138,4
-
-
100,00
-
-
-
 
1998
2072,0
-66,40
-66,40
96,89
96,89
-3,11
-3,11
 
1999
2087,6
-50,80
15,60
97,62
100,75
-2,38
0,75
20,72
2000
2068,1
-70,30
-19,50
96,71
99,07
-3,29
-0,93
 
2001
2088,8
-49,60
20,70
97,68
101,00
-2,32
1,00
20,68
2002
2029,1
-109,30
-59,70
94,89
97,14
-5,11
-2,86
 
2003
2086,4
-52,00
57,30
97,57
102,82
-2,43
2,82
20,29
 
Визначимо рівень ряду:
;
Середній абсолютний приріст:
 тис. грн.;
Середній темп зростання:
;
Визначимо середній темп приросту:
;
Аналізуючи результати проведених розрахунків ми можемо зробити висновок, що середній виробіток валової продукції на 100 га с.г. угідь за період з 1997 по 2003 роки становить 2081.5 тис. грн. Встановлено, що максимальний показник валової продукції на 100 га с.г. угідь був у 1997 році і він складав 2138,4 тис. грн., мінімальний у 2002 році – 2029,1 тис. грн.
Ланцюгові показники рівня ряду свідчать про досить помітне коливання виробництва валової продукції на 100 га с.г. угідь: так, наприклад у 2003 році у порівнянні з 1998 роком спостерігається збільшення виробництва валової продукції на 100 га с.г. угідь на 0,7 %.
У 2001 році абсолютне значення 1 % приросту склало 20,72 тис. грн.
Таблиця 3.2
Вихідні та розрахункові показники для виявлення тенденції зміни виходу валової продукції на 100 га с.г. угідь в радгоспі Степовий Миколаївського району
Роки
Вихід валової продукції с.г. на 100 га с.г. угідь, тис. грн.
t
t2
t3
t4
Yt
Yt2
1997
2138,4
1
1
1
1
2138,4
2138,4
1998
2072
2
4
8
16
4144
8288
1999
2087,6
3
9
27
81
6262,8
18788,4
2000
2068,1
4
16
64
256
8272,4
33089,6
2001
2088,8
5
25
125
625
10444
52220
2002
2029,1
6
36
216
1296
12174,6
73047,6
2003
2086,4
7
49
343
2401
14604,8
102233,6
Разом
14570,4
28
140
784
4676
58041
289805,6
 
Рівняння прямої:
;
Знаходимо  та
, ,

а1= - 8,6
2081,5 = а0 – 4*8,6
а0 = 2115,9

Рівняння параболи 2-го порядку:






-3735,8=0,38а2
а2=-9831,1
-6218,7 = а1 – 8 * 9831,1
а1 = 72430,1
8291,6 = а0 + 4*72430,1 – 20 * 9831,1
а0 = -84806,8


Таблиця 3.3
Вихідні та розрахункові показники для визначення Уt для кожного року та суму квадратів відхилень
Роки
Вихід валової продукції с.г. на 100 га с.г. угідь, тис. грн.
Теоретичне значення (Уt)
S(Y-yt)2
За прямою
За параболою 2-го порядку
За прямою
За параболою 2-го порядку
1997
2138,40
2107,30
-22207,80
967,21
592737454,44
1998
2072,00
2098,70
20729,00
712,89
348083649,00
1999
2087,60
2090,10
44003,60
6,25
1756951056,00
2000
2068,10
2081,50
47616,00
179,56
2074611194,41
2001
2088,80
2072,90
31566,20
252,81
868917110,76
2002
2029,10
2064,30
-4145,80
1239,04
38129390,01
2003
2086,40
2055,70
-59520,00
942,49
3795348520,96
Разом
14570,40
14570,50
58041,20
4300,25
9474778375,58
 
\s
Рис.1. Динаміка зміни валової продукції на 100 га с.г. угідь.


;
тис. грн.
Аналізуючи проведені розрахунки можемо сказати, що найкращим чином зміну динаміки валової продукції на 100 га с.г. угідь в радгоспі Степовий Миколаївського району за 1997 – 2003 роки відображає рівняння прямої, тому що в цьому випадку сума квадратів відхилень найменша. Розрахована похідна показує, що в середньому щорічно вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь зменшувалась на 6218,7 тис. грн.

3.2 Кореляційний аналіз залежності виробництва валової продукції рослинництва від енерго- та фондозабезпеченості в радгоспі Степовий Миколаївського району

Кореляційною називається залежність при які кожному значенню факторної ознаки не завжди відповідає строго визначене значення результату. Саме цим кореляційний зв’язок відрізняється від функціонального. Кореляційний зв’язок проявляється лише в середньому і тому він називається неповною статистичною залежністю.
Розрізняють форми зв’язку прямі та зворотні. Прямий зв’язок – це такий зв’язок при якому із збільшенням факторної ознаки результативність також збільшується. Зворотний зв’язок – це, коли факторна ознака збільшується результативність зменшується. [15]
Крім того по своєму математичному вираженню вони бувають прямо та криволінійними.
– залежна змінна;                                   Х1 – енергозабезпеченість, к.с.
Х – незалежна змінна; факторна ознака;  Х2 – фондозабезпеченість, тис.грн.
а0 – вільний член;           У   – Вихід валової продукції с.г. на 100 га с.г. угідь, тис. грн.
а1 – коефіцієнт регресії.
Для визначення параметрів рівня множинної кореляції скористаємося таблицею 3.4.
Таблиця 3.4
Вихідні данні для розрахунку залежності виходу валової продукції сільського господарства від рівня інтенсивності виробництва в радгоспі Степовий Миколаївського району
Роки
У
Х1
Х2
Х1У
Х1Х2
Х12
Х22
1997
2138,4
10,40
9,45
22239,36
98,25
108,16
89,25
1998
2072,0
10,48
9,46
21714,56
99,13
109,83
89,48
1999
2087,6
10,42
9,42
21752,79
98,14
108,58
88,71
2000
2068,1
10,49
9,47
21694,37
99,38
110,04
89,76
2001
2088,8
10,40
9,45
21733,62
98,30
108,26
89,25
2002
2029,1
10,30
9,58
20907,20
98,67
106,17
91,70
2003
2086,4
10,51
9,50
21919,71
99,84
110,38
90,31
Разом
14570,4
73,00
66,33
151961,61
691,72
761,41
628,46
 

;

;

;
2882,4=10,059а2;
а2 = 286,5;
3000=а1+10*286,5; а1=135;
2081,5=а0+10,4286*135+9,4757*286,5
а0=-2041,1;
Модель рівняння залежності виходу валової продукції від фондозабезпеченості та енергозабезпеченості має такий вигляд:
;
Коефіцієнт регресії показує, що із збільшенням фондозабезпеченості на 1 тис. грн., вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь збільшується на 286,5 тис. грн., а також із збільшенням енергозабезпеченості на 1 к.с. вихід валової продукції на 100 га с.г. угідь збільшується на 135 тис. грн.
Крім параметрів рівняння необхідно встановити щільність кореляційного зв’язку, який знаходиться за допомогою коефіцієнтів кореляції.
;
;
;
 або 81,4%
Необхідні розрахунки приводяться в таблиці 3.5.
Таблиця 3.5
Розрахункові дані для визначення парних коефіцієнтів кореляції
Роки
Ланцюгові абсолютні прирости
Квадрати приростів
Добуток приростів
X1
X2
Y
X12
X22
Y2
X1 y
X2 y
X1 X2
1997
-
-
-
-
-
-
-
-
-
1998
0,080
0,012
-66,400
0,006
0,000
4408,960
-5,312
-0,802
0,001
1999
-0,060
-0,041
15,600
0,004
0,002
243,360
-0,936
-0,632
0,002
2000
0,070
0,055
-19,500
0,005
0,003
380,250
-1,365
-1,077
0,004
2001
-0,085
-0,027
20,700
0,007
0,001
428,490
-1,763
-0,555
0,002
2002
-0,101
0,129
-59,700
0,010
0,017
3564,090
6,039
-7,708
-0,013
2003
0,202
-0,073
57,300
0,041
0,005
3283,290
11,593
-4,176
-0,015
Разом
0,106
0,056
-52,000
0,073
0,028
12308,440
8,256
-14,950
-0,018
 
Аналізуючи розраховані данні можна зробити висновок, що множинний коефіцієнт кореляції свідчить про середній зв’язок між виходом валової продукції, фондо– та енергозабезпеченістю, а множинний коефіцієнт детермінації показує, що сукупний вплив вказаних факторів на вихід валової продукції складає, 81,4%, а 18,6% інших неврахованих факторів.

Розділ 4. Основні шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва

 

4.1 Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва

 
Важливим напрямом зростання ефективності сіль­ськогосподарського виробництва є підвищення рівня за­безпеченості господарств основними і оборотними фон­дами та поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте спо­стерігається деяке зниження фондовіддачі. Тому очевид­не значення раціонального використання машинно-трак­торного парку, автомобілів, виробничих приміщень і їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в господарствах істотно впливають склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, частка технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основ­них фондів є одним з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і зростан­ня його ефективності.
У системі заходів зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва чільне місце займає підвищення якості продукції. Поліпшення якості сіль­ськогосподарської продукції має велике економічне і со­ціальне значення, воно рівнозначне збільшенню вироб­ництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення більш високих кінцевих результатів нероз­ривно пов'язані з проблемою якості, розв'язання якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільсько­господарської продукції і збільшення потужностей для її переробки і зберігання. За рахунок використання ре­зервів поліпшення якості та збереження виробленої про­дукції можна на 20—30 % підвищити рівень її спожи­вання, що сприятиме більш повному задоволенню потреб населення в продуктах харчування.
Вагомим джерелом підвищення ефективності сільсь­когосподарського виробництва є раціональне викори­стання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її орга­нізації та відповідних методів матеріального і мораль­ного заохочення працівників у досягненні високих кін­цевих результатів. У зв'язку з цим очевидна необхідність всіх господарств та їх виробничих підроз­ділів на господарський розрахунок, самофінансування і самоуправління. В сучасних умовах лише наукова орга­нізація виробництва і праці в змозі створити умови для високоефективного використання трудових ресурсів і всіх елементів сільськогосподарського виробництва.

4.2 Шляхи підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Підвищення економічної ефективності сільського гос­подарства передбачає збільшення виробництва і підви­щення якості сільськогосподарської продукції при одно­часному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми не­розривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифіка­цією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільсько­господарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним дже­релом підвищення його економічної ефективності.
Шляхи підвищення ефективності сільськогосподар­ського виробництва, які забезпечують дальше збільшен­ня обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних за­ходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне ви­користання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих техно­логій та індустріальних методів виробництва; підвищен­ня якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробни­цтва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського ви­робництва на основі різноманітних форм власності і ви­дів господарювання і створення для них рівних еконо­мічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.
У комплексі заходів підвищення економічної ефек­тивності сільськогосподарського виробництва найважли­вішим є поліпшення використання землі на основі під­вищення її родючості і зростання врожайності сільсько­господарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з вико­ристанням досягнень науки, передової практики і забез­печенням високої якості праці. У передових господар­ствах України одержують зерна озимої пшениці по 55—60 ц/га, кукурудзи — 70—80, а на зрошуваних зем­лях—100—120, цукрових буряків — 550—600, зеленої маси кукурудзи — 400—450, сіна багаторічних трав — 50—60 ц/га.
Водночас впровадження у виробництво культур і сор­тів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури грунту, підвищення темпів деградації земель і загост­рення екологічної ситуації.
Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світо­ва практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту грун­тів від руйнування та підвищення їх родючості.
Один із напрямів підвищення економічної ефектив­ності сільського господарства — впровадження комплекс­ної механізації і автоматизації виробництва в усіх галу­зях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільсь­когосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.[13]
Матеріальною основою підвищення економічної ефек­тивності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досяг­нень науково-технічного прогресу, яке включає вдоско­налення, раціональне поєднання і взаємодію всіх еле­ментів праці — знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Зростання продук­тивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70—75 % зумовлюється досягненнями технічного прогре­су, частка організаційних факторів становить 25—30 %, підвищення економічної ефективності сільськогоспо­дарського виробництва відбувається в умовах поглиб­лення спеціалізації і посилення концентрації виробни­цтва на основі міжгосподарської кооперації і агропро­мислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і рівень рентабельності сільськогосподарського вироб­ництва, який забезпечує переведення господарств на пов­не самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання. Тваринницькі відгодівельні комплекси, птахофабрики і тепличні комбінати можуть здійснювати самофінансування при значно ниж­чому рівні рентабельності порівняно з колективними сільськогосподарськими підприємствами і селянськими (фермерськими) господарствами.[8, с.45-49]

Висновки

На основі проведеного дослідження по радгоспу Степовий можна зробити такі висновки.
Отже радгосп Степовий є середнім за розмірами господарством з широкою спеціалізацією, але найбільшу частину у виробництві сільськогосподарської продукції займає рослинництво і тваринництво.
З таблиці 2.1 бачимо, що господарство збільшує вихід валової продукції не за рахунок збільшення посівних площ, а за рахунок збільшення чисельності худоби. Аналізуючи останні роки 2002 – 2003, можна побачити, що 2003 рік для господарства виявився досить складним. Це пов’язано з вимерзанням всіх озимих культур. Господарство вимушено було затрачати додаткові кошти на їх пересівання, що потягнуло за собою підвищення собівартості продукції.
Для підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва господарство повинно застосовувати оптимізацію сівозмін, що поліпшить використання земельних ресурсів, і дасть змогу уникнути виснаження земель.
На мою думку було б непогано налагодити систему зрошування. Відремонтувати фрегати та канали подачі води на поля значно поліпшить догляд за досить специфічним грунтом.
Докорінне перетворення економічних відносин в агро­промисловому секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічно­го прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників господарювання, який має встановити насамперед за­лежність оплати праці від розмірів госпрозрахункового доходу господарства.
Сучасна аграрна політика спрямована на підвищення економічної ефективності сільськогосподарського вироб­ництва на основі вдосконалення економічних відносин між галузями в системі агропромислового комплексу. Це передбачає насамперед створення системи цін на про­дукцію агропромислового комплексу, яка б орієнтувала всі його ланки на високі кінцеві результати і створюва­ла умови для роботи сільськогосподарських та переробних підприємств на принципах господарського розрахун­ку і самофінансування.

Список використаних джерел

1.     Агропромисловий комплекс України: тенденції та перспек
Предыдущая страница 1 2 3


Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення

Скачать курсовую работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/?id=702&часть=3



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com