Реферат на тему "Структура та форми функціонування внутрішнього економічного механізму ВАТ Молочний комбінат Фаворит"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Курсовая на тему Структура та форми функціонування внутрішнього економічного механізму ВАТ Молочний комбінат Фаворит

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Курсовая *
Размер: 108.47 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): Alexey
Предыдущая страница 1 2 3 4 5 6 Следующая страница

добавить материал

Слід мати на увазі, що за напівфабрикатного методу обліку, що відповідає умовам внутрішніх ринкових відносин, матеріальні витрати доповнюються ще однією статтею аналогічного змісту – напівфабрикати власного виробництва підприємства. Витрати за цією статтею обчислюються за встановленими внутрішніми цінами.
Витрати на амортизація. Включають суми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих засобів. Щоб проілюструвати як нараховується амортизація на підприємстві зробимо наступний розрахунок .
Нарахування амортизації
Таблиця 3.2.2
Об¢єкт основного засобу
Метод нарахування
Сума за рік
Мікро вантажівка
Легковий автомобіль
Електровимірювальна апаратура
Зменшення залишкової вартості
27918,0
16285,5
3197,88
         При нарахуванні амортизації підприємство використовує метод зменшення залишкової вартості. Щоб розрахувати суми амортизації за цим методом існує слідуючий алгоритм:
Ра = На * Зв
 де, На – норма амортизації на рік, вона дорівнює 0,423
       Зв – залишкова вартість об¢єкта        
         Для приміщення офісу та майстерні амортизацію не розраховуємо, тому що це орендовані приміщення.
Сума амортизації для:
Мікро вантажівки = 0,423 *  66000 (Залишкова вартість) = 27918,0
Легкового автомобіля = 0,423 * 38500 = 16285,5
Електровимірювальна апаратура = 0,423 * 7560 = 3197,88

3.2.2 Формування витрат на оплату праці та соціальні заходи
         На більшості промислових підприємств застосовується відрядна форма оплати праці, за якої враховується нормування робіт, точний облік виробітку й виробнича доцільність збільшення обсягу робіт на тому чи іншому робочому місці.
         Витрати на відрядну заробітну плату розраховуються за наступною формулою:
.wmz" o: ""/>
де,
         Св.з -  витрати на відрядну заробітну плату основних виробничих
 робітників, грн..;
         n – кількість найменувань виготовленої продукції;
         Ni – випуск продукції і-го найменування в плановому періоді у
        натуральному виразі;
Зрі – агрегована відрядна розцінка за і-й виріб, грн.
         Відрядна форма оплати праці залежно від специфіки виробництва може застосовуватися в поєднанні з відрядно-преміальною та акордно-преміальною – за виконання та перевиконання встановлених виробничих завдань, технічно обґрунтованих норм, поліпшення якості продукції, економією сировини та матеріалів.
         Дані про виробіток робітників-відрядників використовуються не лише для визначення розміру належної їм заробітної плати, а й для обліку переміщення матеріалів і напівфабрикатів у виробництві. Для підрахунку заробітної плати за відрядною формою необхідно мати точні дані про кількість і якість продукції, виробленої кожним робітником. При цьому забезпечується контроль за відповідністю виробленої продукції кількості використаних матеріалів, деталей чи заготовок, виданих на обробку, та уникнення так званих приписок виробітку, приховування браку і нестачі деталей.
         Погодинна форма оплати праці використовується в умовах механізації й автоматизації виробництва, зокрема, на дільницях і видах робіт із регламентованим режимом виробництва, на потокових лініях, на операціях, де потрібна особлива точність виготовлення виробів, у дослідних виробництвах тощо. Така форма оплати праці застосовується в поєднанні із встановленням нормованих завдань, нормативів чисельності і норм обслуговування для відповідних категорій працівників. Погодинна форма оплати праці залежно від виробничих умов може застосовуватись у поєднанні з преміальною – за досягнення відповідних кількісних і якісних результатів праці.
         Витрати на погодинну заробітну плату розраховуються за наступною формулою:

де,
         Сп.з – витрати на погодинну заробітну плату основних
                      виробничих робітників;
         Чоб – середньо облікова кількість основних виробничих
                     робітників на погодинній оплаті праці, осіб;
         Тп – фонд часу роботи одного основного виробничого
                   робітника в плановому періоді, год.;
         Зт.г – годинна тарифна ставка.
         Заробітна плата за погодинною формою нараховується за урочний робочий час згідно з тарифною ставкою (погодинною, денною, місячною), встановленою з урахуванням кваліфікації робітника і характеру виконуваних робіт.
         Необхідно зауважити, що на практиці частина погодинної основної заробітної плати виробничих робітників є незначною або взагалі вона відсутня, тому цю статтю, як правило, без застережень відносять до змінних витрат.
         Додаткова заробітна плата виробничих робітників. До цієї статті відносяться витрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Планова величина цих виплат обчислюється згідно з передбаченими умовами оплати праці в плановому періоді, а у разі їх відносної стабільності – у відсотках від основної заробітної плати за даними звітного періоду.
         Відрахування на соціальні заходи.
Вони охоплюють:
§  відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування робітників, зайнятих виробництвом продукції;
§  відрахування на обов’язкове соціальне страхування робітників, зайнятих виробництвом продукції;
§  відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття робітників, зайнятих виробництвом продукції;
§  відрахування на індивідуальне страхування та на інші соціальні заходи робітників, зайнятих виробництвом продукції;
Обчислюється їх сума у встановлених відсотках від заробітної плати (основної і додаткової) виробничих робітників.

3.3 Формування загально виробничих витрат структурних підрозділів підприємства
          
         Витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування охоплює широке коло витрат, необхідних для роботи устаткування в режимі виробничого процесу, а також для підтримки його в стані готовності до експлуатації. До них належать:
§  Амортизаційні відрахування на реновацію машин і устаткування, поліпшення та відновлення їх експлуатаційних параметрів.
Під машинами і устаткуванням розуміють все технологічне устаткування, транспортні засоби, закріплені за даним підрозділом. а також пристрої та інструмент технологічного призначення, що належать до основних засобів. Амортизаційні відрахування обчислюються за певним методом амортизації (лінійним, нелінійним, прискореним) згідно з установленим оптимальним терміном служби машин і устаткування. Амортизаційні відрахування належать до постійних витрат.
§  Витрати на експлуатацію устаткування. Вони містять різні витрати, у тому числі витрати на електроенергію для приведення в дію машин, стиснуте повітря, пару, воду, мастила, охолоджувальні рідини, оплату праці обслуговуючого персоналу (наладчиків, слюсарів, ремонтників, електриків та ін.) тощо.
Обчислення планової величини цих витрат не складне, але щодо витрат на енергію і допоміжні матеріали проблематичним є встановлення відповідних норм витрат. Їх потрібно дуже багато, а точність їх невисока внаслідок впливу низки чинників, які важко передбачити. Тому на практиці за умов стабільного завантаження устаткування і незмінності його складу здебільшого визначають планову величину цих витрат, виходячи із фактичного їх рівня за минулий період. Доцільнішим і універсальнішим є метод установлення планових експлуатаційних витрат на основі досвідно – статистичних норм витрат на 1000 машино – годин роботи устаткування.
Другою частиною кошторису загально виробничих витрат є витрати на організацію та управління виробництвом.  Склад цих витрат значною мірою залежать від економічного статусу підрозділу. Для підприємства рівня цеху, діяльність якого обмежовується внутрішніми відносинами, до таких витрат належать:
§  витрати на управління виробництвом, що включають оплату праці управлінського персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи, а також витрати на інформаційне забезпечення управління;
§  витрати на службові відрядження, що стосуються роботи даного підрозділу, у межах установлених норм;
§  амортизаційні відрахування від балансової вартості основних засобів підрозділу, що не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі та його транспортному обслуговуванні (будівлі, споруди, інвентар, офісне устаткування тощо). Ці об’єкти амортизації мають, як правило, загальновиробниче призначення і створюють належні умови для здійснення операційної діяльності;
§  некапітальні витрати на удосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції. Це такі витрати, як оплата праці інженерів, що зайняті відповідними роботами, вартість потрібних матеріалів, оплата послуг сторонніх організацій;
§  витрати на обслуговування виробництва, у тому числі оплата праці з відповідними відрахуваннями обслуговуючого персоналу (контролерів, складських робітників, прибиральників та ін.), витрати на охорону праці та техніку безпеки ( на спецодяг, спец харчування, інструктаж, захисні пристрої тощо);
§  витрати на утримання і ремонт будівель, споруд, інвентарю (опалення, освітлення, прибирання, поточний ремонт та ін.).
§  витрати на швидкозношуваний інвентар;
§  витрати на пожежну і сторожову охорону (оплата праці відповідних працівників, вартість матеріалів і послуг сторонніх організацій та ін.);
§  страхові платежі зі страхування майна, окремих категорій працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою для здоров’я тощо;
§  інші витрати загально виробничого призначення: орендна плата за орендовані будівлі та приміщення, вартість матеріалів, витрачених при випробуванні робітників на відповідність певній кваліфікації, утрати від простоїв, недостач матеріалів (у звіті) та ін.
Витрати за всіма статтями цієї частини кошторису обчислюються в такому самому порядку, як і витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування. За кожною статтею підсумовуються по елементні витрати з додаванням вартості послуг інших підрозділів і сторонніх організацій. Окремі елементи витрат обчислюються на основі відповідних специфікацій, нормативів, лімітів, установлених відділами і службами центрального апарату управління (заводоуправління).
Оскільки зазначені витрати в межах даної виробничої і організаційної структури є постійними й досить стабільними у часі, то на практиці їх планова величина здебільшого визначається певним коригуванням фактичного рівня за минулий (звітний) період.

3.4 Методика визначення розподілу загально виробничих витрат.
Всі витрати узагальнюються в спеціальному кошторисі, який складається на рік з поквартальним розподілом. Сюди входять різноманітні непрямі витрати, які з огляду на їх функціональне призначення поділяються на дві групи: першавитрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування, а другавитрати на організацію й управління виробництвом.
Кошторис виробництва на 2004 рік
Таблиця 3.4.1
Елементи витрат
Сума, тис. грн.
звіт за минулий рік
план на наступний рік
1. Матеріальні витрати
5210
5400
2. Заробітна плата
2050
2300
3. Відрахування на соціальні потреби
890
1000
4. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів
800
800
5. Інші витрати
450
500
6. Витрати на виробництво - усього
9400
10000
7. Витрати, які не включаються у виробничу собівартість продукції
400
450
8. Зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст віднімається, зменшення додається)
-
+300
9. Зміна залишків резерву майбутніх платежів (приріст додається, зменшення віднімається)
+10
-
10. Собівартість валової продукції
9010
9250
11. Зміна залишків незавершеного виробництва (приріст віднімається, зменшення додається)
+50
-200
12.Виробнича собівартість товарної продукції
8960
9450
13. Поза виробничі (комерційні) витрати
340
350
14. Повна собівартість товарної продукції
9300
9800

3.5 Методика визначення виробничої собівартості продукції
(робіт, послуг) підприємства
У системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькулювання – обчислення собівартості окремих виробів. Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно – технічних заходів тощо.
На підприємствах, як правило, складають (обчислюють) планові та фактичні калькуляції. Перші обчислюються за плановими нормами витрат, другі – за їхнім фактичним рівнем.
Незалежно від конкретних особливостей виробництва і продукції калькулювання передбачає розв’язання таких методичних завдань: визначення об’єкта калькулювання і вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат та методики їхнього обчислення.
Об’єкт калькулювання – це та продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється.  До об’єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини і т.п.). Головний об’єкт калькулювання – готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.
У світовій практиці господарювання застосовуються різні методи калькулювання, що зумовлено різним призначенням калькуляцій, типом виробництва та традиціями внутрішньо фірмового управління. Найчастіше використовується калькулювання за повними й неповними витратами.
За використання методу калькулювання за повними витратами всі види витрат, що стосуються виробництва й продажу продукції, включають у калькуляцію. Такий метод є традиційним для вітчизняних виробничих підприємств.
В інших країнах порівняно широко застосовується метод калькулювання за неповними витратами, тобто в калькуляції включають не всі витрати не відносять на собівартість окремих виробів, а безпосередньо віднімають від виручки за певний період під час визначення прибутку. Класичним методом калькулювання за неповними витратами є так званий метод „direct-cost”, коли на собівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати, а непрямі – на певний період.
Істотно впливають на методи калькулювання широта номенклатури продукції підприємства та специфіка виробництва. Найбільш точним і методично простим є калькулювання в одно продуктовому виробництві. Собівартість одиниці продукції тут обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції.
Під час калькулювання витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливостей виробництва. Установлюючи статті витрат, необхідно дотримуватись таких вимог:
§  максимальну частку витрат, які включаються в собівартість, треба обчислювати прямо на окремі вироби;
§  статті непрямих витрат необхідно формувати так, щоб їх можна було цілком обґрунтовано розподілити між виробами.
Орієнтована номенклатура калькуляційних статей витрат для більшості підприємств різних галузей виглядатиме так:
§  сировина та матеріали;
§  енергія технологічна;
§  основна заробітна плата виробників;
§  додаткова заробітна плата виробників;
§  відрахування на соціальні потреби виробників;
§  утримання та експлуатація машин і устаткування;
§  загальновиробничі витрати;
§  підготовка та освоєння виробництва;
§  поза виробничі витрати (витрати на маркетинг).
Сума перших семи статей становить цехову, дев’яти – виробничу і всіх статей – повну собівартість.
На підприємствах обчислюється собівартість валової, товарної і реалізованої продукції. Собівартість валової продукції як показник застосовується для внутрішніх потреб підприємств, на яких не є стабільною величина залишків незавершеного виробництва.
Предыдущая страница 1 2 3 4 5 6 Следующая страница


Структура та форми функціонування внутрішнього економічного механізму ВАТ Молочний комбінат Фаворит

Скачать курсовую работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/id=8783 часть=3



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com