П Л А Н Вступ 2
1. Природно-ресурсний потенціал сільського господарства України 3 2. Центральний регіон 3 3.Донецький регіон 11 4.Придніпровський регіон 12 5.Західний регіон 15 6.Харківський регіон 20 7.Причорноморський регіон 22 Висновки 26 Список використаної літератури 27 Вступ. Дана робота направлена на вивчення України, як економічного і сільськогосподарського об'єкту.
Також в роботі розглянуті можливості регіонів України щодо сільського господарства, географічне положення і природні умови, і ресурси і їх вплив на економічний розвиток.
Промисловість України поєднується з розвиненим інтенсивним сільським господарством. АПК України дуже значний по своїх масштабах. На півночі вирощують льон, траву для молочної худоби, жито. В степу сіють озиму пшеницю, цукровий буряк, кукурудзу, соняшник, розводять свиней, птаха, м'ясо-молочну худобу. В Закарпатті і на побережжі Чорного моря багато садів і виноградників. На могутню сировинну базу спирається високорозвинута харчова промисловість. Особливо значне виробництво цукру, рослинного і тваринного масла. Потреби сільського господарства в техніці задовольняють численні заводи сільськогосподарських машин.
Українські чорноземи відрізняються родючістю і високим ступенем розораності. Через дефіцит водних ресурсів і значну частину території півдня України відносять до зони "ризикованого " землеробства, що вимагає зрошування земель. Велике значення садівництва і виноградарства.
Серед європейських країн за рівнем забезпеченності сільскогосподарськими угіддями Україна посідає друге місце . В Україні частка сільськогосподарських угідь у загальній структурі земель становить 70%, орних земель - понад 55%. Площа сільскогосподарських угідь на душу населення в середньому по Європі становить 0,43 га, в Україні - 0,84, площа ріллі в Європі становить 0,24 га на душу населення. Отже, Україна належить до найбільш землеобеспеченних країн світу.
1. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ.
Природно-ресурсний потенціал сільського господарства України представлений земельними,водними кліматичними і біологічними ресурсами. Серед них найважливіше значення має земля, що є основним засобом виробництва в сільському господарстві. Протягом останніх десітиліть розвиток цієї галузі відбувався саме на основі максимального залучення виробництва земельних угідь.
На початок 1997 року площа сільськогосподарських угідь становила 40,7 млн.га, у тому числі 32,2 млн.га ріллі. Впродовж останніх п’яти років площа сільськогосподарських угідь зменшилася на 178 тис га (ріллі – на 285 тис.га), переважно з переведенням у категорію несільськогосподарських угідь, виходячи з екологічних міркувань та завдяки здійсненню землеохоронних заходів
. Частково землі відводилися різним землекористувачам для несільськогосподарської діяльності. Ці вилучення зумовили деяке зниження освоєності земельного фонду і сільськогосподарських угідь.
Серед європейських країн за рівнем забезпеченості сільськогосподарськими угіддями Україна посідає друге місце. Україна володіє запасами продуктивних угідь, що приблизно в чотири рази перевищують її сучасні внутрішні потреби. Загальна земельна площа на одну людину в цілому по Україні становить 0,82га сільськогосподарських угідь і 0,67 га ріллі.
На основі дослідження природи, населення і господарства України, вивчення спроб соціально-економічної регіоналізації група вчених Національної Академії наук прийшли до висновку, що макрорегіонів на території України можна виділити шість: Центральний, Донецький, Західний, Придніпровський, Харківський.
В данній роботі я розглядаю сільськогосподарські райони України по принципу ділення їх на макрорайони.
2. ЦЕНТРАЛЬНИЙ РЕГІОН.
До складу Центрального регіону входить м.Київ і шість областей: Вінницька, Житомирська, Київська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська. Його площа 158,7 тис.кв.км. Це найбільший за площею регіон України. Чисельність населення в цьому регіоні становить 12,2 млн.чол., або 23,7 % від загальної чисельності населення України.
На території регіону розташовано 96 міст та 176 селіщ міського типу, або 1/5 від їхньої загальної кількості в Україні.
Вінницька область.
Головне природне богатсво області - це земля з її різноманітними типами грунтів. Сільске господарство є основною сферою агропромислового комплексу області. В регіоні переважає сільське населення – 51,3% (922,1 тис.) Сільське господарство має буряківно-зерновий напрям у поєднанні з м ясо-молочним тваринництвом. Тут вирощують зернові: озиму пшеницю, ячмінь, зернобобові, кукурудза на зерно, овес просо, гречку, соняшник, картоплю, овочі.
Важливе місце належить кормовим культурам – конюшені, люцерні, кукурудзі, кормовим бурякам. В області функціонує 32 комбікормових заводи.
Розвинуте також садівництво, зокрема такі плодові кольтури, як яблуня, груша, абрикос, вишня, черешня.
Питома вага області у валовій продукції сільского господарства в 2000р. становила 6,03% (у 1990р.- 6,1%). Область займає перше місце в державі по валовій продукції господарства і третє місце по валовій продукції його на душу населення, однак по валовій продукції галузі на одного працюючого – лише 16 місце.
Питома вага рослинництва у загальному обсязі сільскогосподарської продукції області у 2000р. збільшилась і становила 65,0 відсоків ( у 1990р.- 55,7). Тваринництва, навпаки. Зменшилась до 37,6 відсотків ( у1990р. – 44,3).
Структурна перебудова у сільскому господарстві призвела в основному до зменшення виробництва в усіх ланках його господарювання (табл.1).
За період 1990-2000 р.р. відбулось абсолютне скорочення валової продукції галузі в усіх категоріях господарств: у 2000р. її рівень становив 52,6% від 1990р. У 2000р. намітилась тенденція до незначного росту, особливо у рослинництві, і регіон за валовою продукцією на одного працюючого перейшов з 17-го на 16-те місце.
Реструктурізація в сільському господарстві внесла суттеві зміни у структуру валової продукції. Так, питома вага господарств населення у загальному обсязі валової продукції зростала і становила: у 1990р. – 31,6%, у 2000 р. – 59,6%. Відповідно зменшувалась частка сільскогосподарських підприємств: продукція рослинництва у 1999р. становила 51,7%, у 2000р. – 47,6%, тваринництва – відповідно 33,2% і 26,9%.
Таблица 1.
Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства у Вінницькій області у всіх категоріях господарств.
 Показник | 1990 | 1995 | 2000 | 2000, % до 1990 1995 |
Валова продукція сільського гос- подарства усіх категорій господарств у порівняльних цінах 1996р., млн.грн. | 2957,0 | 1987,3 | 1554,1 | 52,6 78,2 |
У тому числі: рослинництва | 1647,7 | 1208,2 | 1009,8 | 61,3 83,6 |
тваринництва | 1309,3 | 779,1 | 544,3 | 41,6 69,9 |
Місце області у виробництві ва- лової продукції сільського гос- подарства України | 1 | 2 | 1 | - - |
У тому числі: рослинництва | 1 | 1 | - | - - |
тваринництва | 5 | 2 | - | - - |
Виробництво валової продукції сільського господарства на душу населення, грн | 1540 | 1055 | 860,0 | 55,8 81,5 |
Місце області у виробництві валової продукції сільського господарства на душу населення в Україні | 2 | 2 | 1 | - - |
Питома вага у виробництві валової продукції сільського господарства України | 6,1 | 6,3 | 6,03 | - - |
У тому числі: рослинництва | 6,8 | 6,7 | 6,5 | - - |
тваринництва | 5,4 | 5,7 | 5,3 | - - |
Однією з важливих причин зниження показників економічної ефективності підприємств сільського господарств є відсутність господарського механізму в його організації, а також непомірно висока вартість услуг. Надзвичайно великий негативний вплив має зменшення виробництва, а отже, й пропозицій промислових засобів виробництва і предметів праці.
Житомирська область.
Область є важливим і невід ємним складовим елементом господарського комплексу країни. Вона створює 1,9% валової доданної вартості, виробляє 1,0% промислової та 3,8% сільськогосподарського продукції країни.
Житомирська область є досить значним аграрним регіоном України. Займаючи 4,1% сільськогосподарських угідь держави, вона виробляє 3,8% продукці. сільського господарства України.
Високій рівень розвитку сільськогосподарського виробництва район обумовлений двома основними чинниками: сприятливими грунтово-кліматичними умовами лісостепової частини і великою кількостю сільського населення. На розвиток галузей сільськогосподарського виробництва значною мірою впливає структура земельних ресурсів.
Основною галуззю землеродства є зернове господарство, а головною культурою – озима пшениця, що вирощується переважно в лісостеповій зоні. На Поліссі серед зернових переважають посіви жита, ячменю, гречки. Високого рівня розвитку досягло виробництво технічних культур. Найбільш пошириними тут є цукровий буряк, льон-довгунець, хміль. Розвинуте також овочівництво і садівництво.
Значна питома вага сіножатей і пасовищу структуріугідь забеспечує розвиток твариництва. Основними його галузями є скотарство, свинарство і птахівництво, скотарство, молочно-м’ясного напряму розвивається на базі кормів польового виробництва, відходів буряківництва і цукрової промисловості, природних сіножатей та пасовищ. За поголів’ям великої рогатої худоби (524,6 тис.) область займає четверте місце в Україні. Свинарство найбільш поширене в Лісостепу. Розвивається також кролівництво, птахівництво, вівчарство, рибництво, бджільництво.
Проте в останні роки спостерігались негативні тенденції у розвитку та функціонуванні сільського господарства. Про це свідчать показники виробництва основних видів продукції рослиництва і твариництва в Житомирській області протягом 1999-2000рр. ( табл.2)
Таблица 2
Виробництво основниї видів продукції рослинництва і тваринництва в Житомирській області.
 Види продукції | 1990 | 1995 | 2000 | 2000 %, до 1990 1995 |
Зерно, тис.тонн | 1352 | 1110 | 721 | 53,3 65,0 |
Цукрові буряки, тис. тонн | 1300 | 975 | 388 | 29,8 39,8 |
Картопля, тис. тонн | 1021 | 846 | 1065 | 104,3 125,9 |
Овочі, тис. тонн | 149 | 203 | 194 | 130,2 95,6 |
М’ясо в збійній вазі, тис.тонн | 159 | 87 | 64 | 40,3 73,6 |
Молоко, тис. тонн | 1124 | 862 | 656 | 58,4 76,1 |
Яйця, млн. штук | 385 | 271 | 271 | 70,4 100, |
Тенденція до зміншення обсягів виробництва сільськогосподарської продуції спостерігається майже по всіх її видах. Найгірше становище з вирощуванням цукрових буряків, де виробництво продуції за останні 10 років знизилось більше, ніж у 3, а порівняно з 1995р. – у 2,5 рази.
Найкраща динаміка виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва спостерігається у вирощуванні овочів, де в 2000. в порявняно з 1990 р. навіть відбувся ріст на 30,2%, та яець. Це зумовлено високим рівнем споживчого попиту на названі види продукції, що сприяло меншим коливанням їх виробництва (табл.2)
Київська область.
Область складається з 25 адміністратівних районів, 25 міст, у тому числі 11 обласного підпорядкування, 29 селищ міського типу і 1194 сільських населенних пунктів.
Агропромисловий комплекс області являє собою міжгалузеве териториально-виробниче утворення, що охоплює такі сфери виробництва, як сільске господарство, харчову і переробну промисловість та сферу виробничого обслуговування основних його галузей. На функкціонування всіх елементів АПК істотний вплив здійснюють природне середовище, рівень господарського освоєння території, потреби населення в продуктах харчування, особливості розселення, забеспеченність трудовими ресурсами й інші фактори.
Сучасні ринкові перетворення в АПК покликані модифікувати функціонально-териториальну структуру АПК Київської області. Цей процесс в першу чергу пов язанний зі зміною форми власності на землю та засоби виробництва.
Серед агропромислових спеціалізованних рослинницько-промислових комплексів у межах області сформувалисися буряко-цукровий, плодоовочеконсервний, льонопромисловий і зернопромисловий. У тваринництві основне значення належить м ясо-,молоко- та птахопромисловому коплексам.
Основою зернопромислового комплексу є зернове господарство, головними зерновими культурами є озима і яра пшениця, жито, ячмінь, просо, соняшник.
Обсяги виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в області наведені в таблиці 3.
Цукробуряковий комплекс має завершену структуру і представлений бурякосіянням, виробництвом буряків, їх транспортуванням й збереганням та виробництвом цукру. За валовим збором. цукрових буряків область є безперечним лідером в Україні.
Таблиця 3
Виробництво основних видів продукції рослинництва і тваринництва в області.
 Вид продукції | 1990 | 1995 | 2000 | 2000, % до 1990 1995 |
Зернові культури, тис. тонн | 2112 | 1544 | 1431 | 67,7 92,7 |
Цукрові буряки,тис.тонн | 3261 | 2565 | 1216 | 37,3 47,4 |
Соняшник на зерно, тис. тонн | 6 | 8 | 25 | зросло у зросло у 4,2 рази 3,1 рази |
Овочі, тис. тонн | 464 | 381 | 295 | 63,6 77,4 |
Картопля, тис. тонн | 1102 | 1236 | 1351 | 122,6 109,3 |
М’ясо у забійній вазі, тис. тонн | 265 | 171 | 116 | 43,8 67,8 |
Молоко, тис. тонн | 1592 | 1010 | 679 | 42,6 67,2 |
Яйця, млн.штук | 1456 | 975 | 787 | 54,0 80,7 |
Чернігівська область.
Область є складовою частиною господарського комплексу держави і виробляє 1,5% її промислової продуції, займаючи за цим показником 18 місце в Україні. В загальнодержавному територіальному поділі прці Чернігівщина виділяється видобуткомнафти, та виробництва шпалер, кордових тканин, хімічних волокон і ниток, вовняних тканин льоноволокна, окремих видів продукції харчової промисловості. Тобто, місце регіону в загальнодержавному територіальному поділі праці визначають його провідні галузі господарства, а саме легка промисловість, машинобудівний та агропромисловий комплекси, Крім цього, в оласті набули розвитку деякі галузі хімічної, лісової, деревообробної та целюлозно-промислової промисловості.