П Л А Н Вступ 2
1. Природно-ресурсний потенціал сільського господарства України 3 2. Центральний регіон 3 3.Донецький регіон 11 4.Придніпровський регіон 12 5.Західний регіон 15 6.Харківський регіон 20 7.Причорноморський регіон 22 Висновки 26 Список використаної літератури 27 Вступ. Дана робота направлена на вивчення України, як економічного і сільськогосподарського об'єкту.
Також в роботі розглянуті можливості регіонів України щодо сільського господарства, географічне положення і природні умови, і ресурси і їх вплив на економічний розвиток.
Промисловість України поєднується з розвиненим інтенсивним сільським господарством. АПК України дуже значний по своїх масштабах. На півночі вирощують льон, траву для молочної худоби, жито. В степу сіють озиму пшеницю, цукровий буряк, кукурудзу, соняшник, розводять свиней, птаха, м'ясо-молочну худобу. В Закарпатті і на побережжі Чорного моря багато садів і виноградників. На могутню сировинну базу спирається високорозвинута харчова промисловість. Особливо значне виробництво цукру, рослинного і тваринного масла. Потреби сільського господарства в техніці задовольняють численні заводи сільськогосподарських машин.
Українські чорноземи відрізняються родючістю і високим ступенем розораності. Через дефіцит водних ресурсів і значну частину території півдня України відносять до зони "ризикованого " землеробства, що вимагає зрошування земель. Велике значення садівництва і виноградарства.
Серед європейських країн за рівнем забезпеченності сільскогосподарськими угіддями Україна посідає друге місце . В Україні частка сільськогосподарських угідь у загальній структурі земель становить 70%, орних земель - понад 55%. Площа сільскогосподарських угідь на душу населення в середньому по Європі становить 0,43 га, в Україні - 0,84, площа ріллі в Європі становить 0,24 га на душу населення. Отже, Україна належить до найбільш землеобеспеченних країн світу.
1. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ.
Природно-ресурсний потенціал сільського господарства України представлений земельними,водними кліматичними і біологічними ресурсами. Серед них найважливіше значення має земля, що є основним засобом виробництва в сільському господарстві. Протягом останніх десітиліть розвиток цієї галузі відбувався саме на основі максимального залучення виробництва земельних угідь.
На початок 1997 року площа сільськогосподарських угідь становила 40,7 млн.га, у тому числі 32,2 млн.га ріллі. Впродовж останніх п’яти років площа сільськогосподарських угідь зменшилася на 178 тис га (ріллі – на 285 тис.га), переважно з переведенням у категорію несільськогосподарських угідь, виходячи з екологічних міркувань та завдяки здійсненню землеохоронних заходів
. Частково землі відводилися різним землекористувачам для несільськогосподарської діяльності. Ці вилучення зумовили деяке зниження освоєності земельного фонду і сільськогосподарських угідь.
Серед європейських країн за рівнем забезпеченості сільськогосподарськими угіддями Україна посідає друге місце. Україна володіє запасами продуктивних угідь, що приблизно в чотири рази перевищують її сучасні внутрішні потреби. Загальна земельна площа на одну людину в цілому по Україні становить 0,82га сільськогосподарських угідь і 0,67 га ріллі.
На основі дослідження природи, населення і господарства України, вивчення спроб соціально-економічної регіоналізації група вчених Національної Академії наук прийшли до висновку, що макрорегіонів на території України можна виділити шість: Центральний, Донецький, Західний, Придніпровський, Харківський.
В данній роботі я розглядаю сільськогосподарські райони України по принципу ділення їх на макрорайони.
2. ЦЕНТРАЛЬНИЙ РЕГІОН.
До складу Центрального регіону входить м.Київ і шість областей: Вінницька, Житомирська, Київська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська. Його площа 158,7 тис.кв.км. Це найбільший за площею регіон України. Чисельність населення в цьому регіоні становить 12,2 млн.чол., або 23,7 % від загальної чисельності населення України.
На території регіону розташовано 96 міст та 176 селіщ міського типу, або 1/5 від їхньої загальної кількості в Україні.
Вінницька область.
Головне природне богатсво області - це земля з її різноманітними типами грунтів. Сільске господарство є основною сферою агропромислового комплексу області. В регіоні переважає сільське населення – 51,3% (922,1 тис.) Сільське господарство має буряківно-зерновий напрям у поєднанні з м ясо-молочним тваринництвом. Тут вирощують зернові: озиму пшеницю, ячмінь, зернобобові, кукурудза на зерно, овес просо, гречку, соняшник, картоплю, овочі.
Важливе місце належить кормовим культурам – конюшені, люцерні, кукурудзі, кормовим бурякам. В області функціонує 32 комбікормових заводи.
Розвинуте також садівництво, зокрема такі плодові кольтури, як яблуня, груша, абрикос, вишня, черешня.
Питома вага області у валовій продукції сільского господарства в 2000р. становила 6,03% (у 1990р.- 6,1%). Область займає перше місце в державі по валовій продукції господарства і третє місце по валовій продукції його на душу населення, однак по валовій продукції галузі на одного працюючого – лише 16 місце.
Питома вага рослинництва у загальному обсязі сільскогосподарської продукції області у 2000р. збільшилась і становила 65,0 відсоків ( у 1990р.- 55,7). Тваринництва, навпаки. Зменшилась до 37,6 відсотків ( у1990р. – 44,3).
Структурна перебудова у сільскому господарстві призвела в основному до зменшення виробництва в усіх ланках його господарювання (табл.1).
За період 1990-2000 р.р. відбулось абсолютне скорочення валової продукції галузі в усіх категоріях господарств: у 2000р. її рівень становив 52,6% від 1990р. У 2000р. намітилась тенденція до незначного росту, особливо у рослинництві, і регіон за валовою продукцією на одного працюючого перейшов з 17-го на 16-те місце.
Реструктурізація в сільському господарстві внесла суттеві зміни у структуру валової продукції. Так, питома вага господарств населення у загальному обсязі валової продукції зростала і становила: у 1990р. – 31,6%, у 2000 р. – 59,6%. Відповідно зменшувалась частка сільскогосподарських підприємств: продукція рослинництва у 1999р. становила 51,7%, у 2000р. – 47,6%, тваринництва – відповідно 33,2% і 26,9%.
Таблица 1.
Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства у Вінницькій області у всіх категоріях господарств.
  Показник
| 1990
| 1995
| 2000
| 2000, % до
1990 1995
|
Валова продукція сільського гос-
подарства усіх категорій господарств у порівняльних цінах 1996р., млн.грн.
| 2957,0
| 1987,3
| 1554,1
| 52,6 78,2
|
У тому числі:
рослинництва
| 1647,7
| 1208,2
| 1009,8
| 61,3 83,6
|
тваринництва
| 1309,3
| 779,1
| 544,3
| 41,6 69,9
|
Місце області у виробництві ва-
лової продукції сільського гос-
подарства України
| 1
| 2
| 1
| - -
|
У тому числі:
рослинництва
| 1
| 1
| -
| - -
|
тваринництва
| 5
| 2
| -
| - -
|
Виробництво валової продукції сільського господарства на душу
населення, грн
| 1540
| 1055
| 860,0
| 55,8 81,5
|
Місце області у виробництві валової продукції сільського господарства на душу населення в Україні
| 2
| 2
| 1
| - -
|
 Питома вага у виробництві валової продукції сільського господарства України
| 6,1
| 6,3
| 6,03
| - -
|
У тому числі:
рослинництва
| 6,8
| 6,7
| 6,5
| - -
|
тваринництва
| 5,4
| 5,7
| 5,3
| - -
|
Однією з важливих причин зниження показників економічної ефективності підприємств сільського господарств є відсутність господарського механізму в його організації, а також непомірно висока вартість услуг. Надзвичайно великий негативний вплив має зменшення виробництва, а отже, й пропозицій промислових засобів виробництва і предметів праці.
Житомирська область.
Область є важливим і невід ємним складовим елементом господарського комплексу країни. Вона створює 1,9% валової доданної вартості, виробляє 1,0% промислової та 3,8% сільськогосподарського продукції країни.
Житомирська область є досить значним аграрним регіоном України. Займаючи 4,1% сільськогосподарських угідь держави, вона виробляє 3,8% продукці. сільського господарства України.
Високій рівень розвитку сільськогосподарського виробництва район обумовлений двома основними чинниками: сприятливими грунтово-кліматичними умовами лісостепової частини і великою кількостю сільського населення. На розвиток галузей сільськогосподарського виробництва значною мірою впливає структура земельних ресурсів.
Основною галуззю землеродства є зернове господарство, а головною культурою – озима пшениця, що вирощується переважно в лісостеповій зоні. На Поліссі серед зернових переважають посіви жита, ячменю, гречки. Високого рівня розвитку досягло виробництво технічних культур. Найбільш пошириними тут є цукровий буряк, льон-довгунець, хміль. Розвинуте також овочівництво і садівництво.
Значна питома вага сіножатей і пасовищу структуріугідь забеспечує розвиток твариництва. Основними його галузями є скотарство, свинарство і птахівництво, скотарство, молочно-м’ясного напряму розвивається на базі кормів польового виробництва, відходів буряківництва і цукрової промисловості, природних сіножатей та пасовищ. За поголів’ям великої рогатої худоби (524,6 тис.) область займає четверте місце в Україні. Свинарство найбільш поширене в Лісостепу. Розвивається також кролівництво, птахівництво, вівчарство, рибництво, бджільництво.
Проте в останні роки спостерігались негативні тенденції у розвитку та функціонуванні сільського господарства. Про це свідчать показники виробництва основних видів продукції рослиництва і твариництва в Житомирській області протягом 1999-2000рр. ( табл.2)
Таблица 2
Виробництво основниї видів продукції рослинництва і тваринництва в Житомирській області.
  Види продукції
| 1990
| 1995
| 2000
| 2000 %, до
1990 1995
|
Зерно, тис.тонн
| 1352
| 1110
| 721
| 53,3 65,0
|
Цукрові буряки, тис. тонн
| 1300
| 975
| 388
| 29,8 39,8
|
Картопля, тис. тонн
| 1021
| 846
| 1065
| 104,3 125,9
|
Овочі, тис. тонн
| 149
| 203
| 194
| 130,2 95,6
|
М’ясо в збійній вазі, тис.тонн
| 159
| 87
| 64
| 40,3 73,6
|
Молоко, тис. тонн
| 1124
| 862
| 656
| 58,4 76,1
|
Яйця, млн. штук
| 385
| 271
| 271
| 70,4 100,
|
Тенденція до зміншення обсягів виробництва сільськогосподарської продуції спостерігається майже по всіх її видах. Найгірше становище з вирощуванням цукрових буряків, де виробництво продуції за останні 10 років знизилось більше, ніж у 3, а порівняно з 1995р. – у 2,5 рази.
Найкраща динаміка виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва спостерігається у вирощуванні овочів, де в 2000. в порявняно з 1990 р. навіть відбувся ріст на 30,2%, та яець. Це зумовлено високим рівнем споживчого попиту на названі види продукції, що сприяло меншим коливанням їх виробництва (табл.2)
Київська область.
Область складається з 25 адміністратівних районів, 25 міст, у тому числі 11 обласного підпорядкування, 29 селищ міського типу і 1194 сільських населенних пунктів.
Агропромисловий комплекс області являє собою міжгалузеве териториально-виробниче утворення, що охоплює такі сфери виробництва, як сільске господарство, харчову і переробну промисловість та сферу виробничого обслуговування основних його галузей. На функкціонування всіх елементів АПК істотний вплив здійснюють природне середовище, рівень господарського освоєння території, потреби населення в продуктах харчування, особливості розселення, забеспеченність трудовими ресурсами й інші фактори.
Сучасні ринкові перетворення в АПК покликані модифікувати функціонально-териториальну структуру АПК Київської області. Цей процесс в першу чергу пов язанний зі зміною форми власності на землю та засоби виробництва.
Серед агропромислових спеціалізованних рослинницько-промислових комплексів у межах області сформувалисися буряко-цукровий, плодоовочеконсервний, льонопромисловий і зернопромисловий. У тваринництві основне значення належить м ясо-,молоко- та птахопромисловому коплексам.
Основою зернопромислового комплексу є зернове господарство, головними зерновими культурами є озима і яра пшениця, жито, ячмінь, просо, соняшник.
Обсяги виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в області наведені в таблиці 3.
Цукробуряковий комплекс має завершену структуру і представлений бурякосіянням, виробництвом буряків, їх транспортуванням й збереганням та виробництвом цукру. За валовим збором. цукрових буряків область є безперечним лідером в Україні.
Таблиця 3
Виробництво основних видів продукції рослинництва і тваринництва в області.
  Вид продукції
| 1990
| 1995
| 2000
| 2000, % до
1990 1995
|
Зернові культури, тис. тонн
| 2112
| 1544
| 1431
| 67,7 92,7
|
Цукрові буряки,тис.тонн
| 3261
| 2565
| 1216
| 37,3 47,4
|
Соняшник на зерно, тис. тонн
| 6
| 8
| 25
| зросло у зросло у
4,2 рази 3,1 рази
|
Овочі, тис. тонн
| 464
| 381
| 295
| 63,6 77,4
|
Картопля, тис. тонн
| 1102
| 1236
| 1351
| 122,6 109,3
|
М’ясо у забійній вазі, тис. тонн
| 265
| 171
| 116
| 43,8 67,8
|
Молоко, тис. тонн
| 1592
| 1010
| 679
| 42,6 67,2
|
Яйця, млн.штук
| 1456
| 975
| 787
| 54,0 80,7
|
Чернігівська область.
Область є складовою частиною господарського комплексу держави і виробляє 1,5% її промислової продуції, займаючи за цим показником 18 місце в Україні. В загальнодержавному територіальному поділі прці Чернігівщина виділяється видобуткомнафти, та виробництва шпалер, кордових тканин, хімічних волокон і ниток, вовняних тканин льоноволокна, окремих видів продукції харчової промисловості. Тобто, місце регіону в загальнодержавному територіальному поділі праці визначають його провідні галузі господарства, а саме легка промисловість, машинобудівний та агропромисловий комплекси, Крім цього, в оласті набули розвитку деякі галузі хімічної, лісової, деревообробної та целюлозно-промислової промисловості.
