Реферат на тему "Фразеологізми у російських творах Т Г Шевченка"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Курсовая на тему Фразеологізми у російських творах Т Г Шевченка

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Курсовая *
Размер: 46.43 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): вікторія
1 2 3 Следующая страница

добавить материал

План
Вступ
1.                Фразеологія як розділ науки про мову
2.                Фразеологічне багатство української мови
3.                Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів
4.                Джерела української фразеології
5.                Практична частина
Висновки
Використана література

Вступ
Тема: Фразеологізми у російських творах Т.Г. Шевченка.
Мета роботи:
- розкрити суть фразеологічного вираження мовленнєвої діяльності у творах Т.Г. Шевченка;
- з’ясувати походження фразеологічних одиниць української мови та вживання їх у мовленні;
- розкрити семантичний аспект фразеологічного вираження мовленнєвої діяльності.
Завдання:
- опрацювати статті та книги відомих учених, науковців з даної теми;
- познайомитися з матеріалами фразеологічних словників про походження та вживання у мовленнєвій діяльності фразеологічних одиниць;
- дослідити походження фразеологічних одиниць;
- розкрити значення семантичного, морфологічного, структурного, жанрового аспектів фразеологічного вираження мовленнєвої діяльності у російській творчості Кобзаря;
- теоретичні питання підтверджувати прикладами.
Об’єкт дослідження: фразеологічні одиниці.
Предмет дослідження: вираження фразеологізмів у російських творах Т.Г. Шевченка.
Методи дослідження: метод порівняння, метод зіставлення.
Матеріалом дослідження є статті відомих учених, мовознавців; різні види фразеологічних словників; художня література.
Моя курсова складається із п'яти розділів:
Розділ І. Фразеологія як розділ науки про мову. У ньому розповідається про поняття фразеології та предмет її вивчення. Дається визначення фразеологізму, спільні та відмінні риси слова й фразеологізму.
Розділ ІІ. Фразеологічне багатство української мови. Основні групи фразеологізмів. У цьому розділі мова йде про семантичну, морфологічну, структурну та жанрову класифікації фразеологізмів. У свою чергу кожна класифікація розбивається на підпункти, які теж є розтлумаченими.
Розділ ІІІ. Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних одиниць. У цьому розділі говориться про здатність фразеологізмів набувати багатозначності, мати антоніми, синоніми. Цим вони схожі на слова.
Розділ IV. Джерела української фразеології. У цьому розділі розповідається про походження українських фразеологізмів, сфери з яких вони до нас потрапили.
Розділ V. Практична частина. У цьому розділі перераховані пункти знайшли практичне підтвердження.
Фразеологізми – іскрометні скарби мовної образності – передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловлене в національний колорит.
Вивчення фразеологізмів поширює знання про безмежний світ людини, виховує повагу до народу-фразотворця, поповнює мовний запас своєрідними крилатими словами, допомагає краще зрозуміти складні явища.
Знання цих чудових перлин народної мудрості, розуміння їх під час читання художніх творів, публіцистики, преси, при перегляді кінофільмів і спектаклів, правильне їх уживання є безсумнівним показником емоційного освоєння рідного слова. Добірна, фразеологічно багата мова не лише навчає, а й виховує сентенціями, які містяться в ідіомах, прислів’ях, приказках, примовках, відкриває глибини й самої мови
Фразеологія останніми десятиріччями привертає до себе дедалі більшу увагу дослідників-мовознавців, а також істориків і літераторів. І це цілком зрозуміло. Вона, як мова взагалі, є надійною схованкою здобутків культури, звичаїв, прагнень і сподівань народу, одним із найважливіших джерел для дослідження його минулого й теперішнього життя.
Фразеологія завдяки своєму значенню й експресивно-емоційним властивостям дає естетичну оцінку дійсності, збагачує духовно людину нашого часу.

1.                Фразеологія як розділ науки про мову
Фразеологією (гр.phrases- зворот, вислів і logos- поняття,вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти.
Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням.
Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї , ідеали , мрії й сподівання. Вона привертає увагу мовознавців, істориків, етнографів, філософів.
Стійке сполучення , що являє собою змістову цілісність і відтворюється в процесі мовлення, називається фразеологізмом. Наприклад: покласти зуби на полицю; повісити носа; як рак свисне; з вогню та в полум’я.
Фразеологізмизи з одного боку, мають ознаки спільні зі словами, словосполученнями і реченнями, а з іншого - відрізняються від них.
Як і слова, фразеологізми:
1) не творяться щоразу, а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням,
2) відзначаються стійкістю складу і сталістю структури,
3) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв’язки з словами,
4) виконують ту ж функцію, що й слова. Наприклад: накивати п’ятами- втекти ; пасти задніх - відставати.
На відміну від слів фразеологізми:
1) складаються із самостійних одиниць мови – слів, які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми,
2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою. Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати.
Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.
2.                Фразеологічне багатство української мови. Основні групи фразеологізмів
Фразеологізми: семантичний аспект
Широкого визнання у вітчизняному й світовому мовознавстві здобула семантична класифікація, фразеологізмів, опрацьована В.В.Виноградовим. Являючи собою єдине значеннєве ціле, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду з'єднаності компонентів і співвіднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників-компонентів.
Зважаючи на це, В.В.Виноградов розрізняє три групи фразеологічних одиниць - фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення — семантичне неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів [4; 396]. Наприклад: бити баглаї - ледарювати; пекти раків — червоніти; дати кучми — побити; собаку з'їсти - набути досвіду; на руку ковінька — вигідно і под.
Із словами однакового звучання, що виступають у вільному вжитку, компоненти фразеологічних зрощень перебувають у зв'язках омонімічності.
За визначенням В.В.Виноградова, фразеологічні зрощення являють собою "своєрідні складні синтаксичні слова" [4;397]. Компоненти фразеологічних зрощень нагадують морфеми у словах. Як і слова з невідною основою, вони позбавлені внутрішньої форми. Лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм становлення фразеологічних зрощень і з'ясувати, чому саме ці слова-компоненти спонукали появу цілісного значення.
Фразеологічні єдності - теж семантичне неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне їх значення умотивоване значенням компонентів [4; 401]. Наприклад: не нюхати пороху — не бути ще в боях; прикусити язика — замовкнути; кров з молоком - здоровий та ін.
Вмотивованість фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість із них є образними висловами, - причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно (тримати камінь за пазухою; виносити сміття з хати; вивести на чисту воду; накрити мокрим рядном).
Фразеологічні єдності можуть виникати і внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, вживання її у певній граматичній формі (нуль уваги; діло табак), внаслідок наявності експресивних відтінків значення (плакали наші гроші).До цього розряду В.В.Виноградов залучає фразові штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, і літературні цитати, і крилаті вислови, і народні прислів’я та приказки [4; 404].
Фразеологічні сполучення - тип фраз, створюваних реалізацією зв'язних значень слів [4; 405]. Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями. Вони аналітичні, наприклад: зачепити почуття; зачепити гордість; зачепити інтереси.
Слова з фразеологічне зв'язним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, досада бере при неможливості радість, задоволення, насолода бере).
Класифікаційна схема В. В. Виноградова — важливий етап у становленні фразеологічної теорії. Але в процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов стали очевидними її вразливі місця, зокрема нечіткість критерію умотивованості значення, неможливість застосувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо.
Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В.Виноградова, М. М. Шанський виділив четвертий клас— фразеологічні вирази, до яких належать "такі стійкі в-своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантичне подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням"[13; 78].
Наприклад: серйозно й надовго; Вовків боятися — в ліс не ходити; Не все те золото, що блищить.
Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються, як готові структурні і значеннєві одиниці.
Морфологічна класифікація
За характером значення і виконуваними синтаксичними функціями в реченні, фразеологічні одиниці можуть співвідношуватися з різними частинами мови. Граматичні розряди ФО часто збігаються із приналежністю їх стрижневих компонентів до певної частини мови: кирпу гнути (задаватися); негусто (мало). Однак встановити стрижневий компонент можна не завжди. Фразеологізми поділяються на кілька лексико-граматичних розрядів:
-                     дієслівні: на головах ходити;
-                     іменникові: під вусом;
-                     прислівникові: служити вірою і правдою;
-                     прикметникові: хоч з лиця воду пий;
-                     займенникові;
-                     вигукові.
Структурна класифікація
За цією класифікацією фразеологізми поділяються на:
- ФО свіввідносні за будовою з словосполученням: душа в душу, вітер у голові;
- фразеологізми-речення: очі на лоба вилізли, ведмідь на вухо наступив;
- мінімальні фразеологізми: за спасибі, хоч плач, як на духу.
Жанрова класифікація
З давніх-давен народ із покоління в покоління передавав усталені звороти– чудові перлини народної мудрості.
Серед українських фразеологізмів є традиційні формули – власне українські каламбури (на городі бузина , а в Києві дядько ; трошки гречки трошки проса , трошки взута , трошки боса), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза),доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), запрошення (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки ( скільки літ ,скільки зим) і т. ін.
Велику цінність становлять прислів’я і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей.
Прислів'я – народне висловлювання повчального характеру, яке формулює якусь закономірність або правило (не знавши броду, не лізь у воду).
Приказка – стійке народне висловлювання повчального змісту, але яке має пряме значення відповідно до конкретної життєвої ситуації (п’яте колесо до воза).
Примовки – усталені етикетні вислови (ласкаво просимо, в ногах правди немає).
Крилаті вислови –стійкі афористична вислови з фольклору, літератури, наукових джерел, вислови видатних людей ("З усіх втрат, втрата часу найбільша" (Г. Сковорода)).
3.                Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів
Є ряд фразеологічних одиниць, зокрема серед крилатих висловів, прислів’їв та приказок , які досить легко змінюють чи розширюють свої компоненти з рядів відповідної синонімії закладених в образі можливих уточнень .
Наприклад: валити (звалювати , скидати , змішувати , горнути ) все до купи.
Зустрічається й зворотнє явище : скорочення фразеологізмів. Опущений компонент, правда, здебільшого живе асоціативно в свідомості й мовця і слухача. Наприклад: моя хата скраю (я нічого не знаю).
З розвитком мови відбуваються також зміни в значенні окремих фразеологічних зворотів. Вони нерідко набувають додаткових відтінків у значенні. Так з’являються багатозначні фразеологічні звороти . Наприклад , усталений зворот брати (близько) до серця означає: 1) переживати через щось і 2) надавати чомусь великого значення.
Серед фразеологічних одиниць української мови є й омоніми – однакові з лексичними і структурно – граматичними особливостями, але різні за змістом усталені звороти. Скажімо, однозвучні фразеологізми дати чосу мають значення: 1) бити і 2) тікати ; пускати півня; 1) підпалювати і 2) зриватись на високої ноті ; закривати очі ;1) помирати , 2) бути присутнім при чіїсь смерті і 3) навмисно не помічати чогось .
Також зустрічається синонімія серед ФО. Наприклад: підбивати клинці, смалити халяви, тобтати стежку (залицятися).
Фразеологічні антоніми – це усталені звороти, які , характеризуючи предмети і явища дійсності з певного боку, дають їм протилежну оцінку .
Наприклад: як ракета – як черепаха; розпускати язика – тримати язик за зубами; ударити лихом об землю - повісити носа.
4.                Джерела української фразеології
Переважна більшість фразеологізмів , як і слів , за походженням є корінними українськими. До складу української фразеології входять також усталені звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу. Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження – старогрецькі, староримські, усталені звороти з західноєвропейських мов – німецької, французької, англійської , італьянської та ін.
Основним, невичерпним джерелом української фразеології є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафоричні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо-професійного походження. Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: не до солі, вийшов пшик, ростуть груші на вербі.
5.                Практична частина
Основу Шевченкової мовної творчості разом із лексикою становить також і народна фразеологія, яка в поета часто зливається з його власними афоризмами й стає засобом розкриття як художнього, так і соціально-політичного кредо поета, перетворюється у невід'ємний художній компонент вираження його революційних ідей. Передусім, мене цікавлять твори Кобзаря російською мовою, бо цього вимагає тема моєї роботи. Усі фразеологізми, використані Шевченком у своїх творах я поділила на групи, згідно з існуючими класифікаціями.
Згідно з семантичною класифікацією фразеологізми поділяють на зрощення, єдності, вирази.
1 2 3 Следующая страница


Фразеологізми у російських творах Т Г Шевченка

Скачать курсовую работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/53797



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com