Реферат на тему "Фіскальна політика як засіб регулювання економіки"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Курсовая на тему Фіскальна політика як засіб регулювання економіки

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Курсовая *
Размер: 62.98 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): DISTURBIA
Предыдущая страница 1 2 3 4 5 Следующая страница

добавить материал

 Мy/Gr = c'/1-c' = ΔY/ΔGΤ (2.5)
Нехай с'= 0.8; тоді для повної  зайнятості, тобто збільшення обсягів виробництв на 800 одиниць, треба збільшити соціальні трансферти на 200 одиниць (за умови, що інша частина державних витрат - закупівлі товарів та послуг - залишиться на попередньому рівні. [7, c.41].
Державні витрати, податки, інфляція.
Завищені державні витрати, як занижені податки, можуть ставати причиною цінової нестабільно. В цьому разі сенс фіскальної політики полягатиме у зменшенні сукупних витрат. Зобразимо механізм виникнення так званого "інфляційного розриву" на рисунку 2.1.
                 
                K  E2 
        C+I+G
Інфляційний розрив
 
               E1
 

        C+I    E
.zip" v:shapes="_x0000_s1078">
 

              Yu Yf  Yi y        
Рисунок 2.1 Механізм виникнення інфляційного розриву.
Пояснення до рисунка 2.1.
1. На рисунку показано, що певні витрати домогосподарств і інвестиції підприємців не забезпечують виробництва на рівні повної зайнятості, а лише на рівні Yu.
2. Державні витрати спричинили появу інфляційного розриву (відрізок КЕ1), тобто зростання цін.
Відповідно до нашого рисунка, повне використання ресурсів передбачає створення продукту в обсязі Yf. Продукт Yi за наявних у суспільстві ресурсів створений бути не може.
Отже, витрати на рівні продукту Yi не можуть мати товарного забезпечення і втіляться у зростанні цін. Якщо причиною перевищення державних  витрат  стали надмірні закупівлі товарів та послуг, то для відповіді на питання, на скільки одиниць слід зменшити останні, треба скористатися мультиплікатором
 Мy/c = 1/(1-c'). (2.6)
Отже, в даному випадку подолання інфляційного розриву вимагає скорочення державних закупівель на 80 одиниць. Якщо ж надмірні державні витрати втілились у соціальних трансфертах, то для аналогічних розрахунків користуються іншим мультиплікатором:
 (2.7)
Отже, для скорочення інфляційного розриву соціальні трансферти треба скоротити на 100 одиниць. Порівняння впливу двох елементів державних  витрат засвідчує, що вплив соціальних трансфертів є слабшим. Звідси висновок: більш ефективним засобом обмеження інфляції є скорочення державних закупівель. Іншим фіскальним засобомобмеження інфляції є збільшення податків. При цьому споживання зменшується на ту саму величину, на яку збільшуються податки. Обгрунтованим є припущення, що під впливом зростання податків люди намагаються зберегти попередні рівні споживання за рахунок скорочення заощаджень.
Отже, гранична схильність до споживання повинна зрости. Наприклад, нехай вона збільшиться з 0.8 до 0.85. Щоб відповісти на питання, як треба збільшити податки, щоб скоротити виробництво на 400 одиниць, доцільно застосувати мультиплікатор податків з новим значенням граничної схильності до споживання:
(2.8)
Результати розрахунку дають підстави для висновку про досить значний вплив на подолання інфляції такого фіскального засобу, як збільшення податків.
Світовій економічній науці відома  система  мультиплікаторів, які, як уже зазначалося, поєднують цілі та засоби (інструменти регулювання). Без  урахування мультиплікаторів не розробляється жодна державна програма.
Наведемо приклади деяких мультиплікаторів.
Мультиплікатор державних витрат дає можливість оцінити вплив витрат держави на величину ВНП. Для виведення його скористаємося формулою макрорівноваги:
Y = C + I + G (2.9)
Врахуємо, що С = с'(1 - t)Y,
де с' - гранична схильність до споживання;
t - частка податків у сукупних доходах.
Тоді
Y = c'(1 - t) Y + I + G (2.10)
- незмінна величина
Продиференцюємо отримане рівняння по G:
 (2.11)
Тут My/g показує, як зміниться Y при зміні G на одиницю. Надамо змінним с' та t таких значень: с'= 0.8, t =0.2, підставимо їх у формулу мультиплікатора і отримаємо:
My/g = 2.8.(2.12)
Мультиплікатор показує, що при збільшенні державних витрат на одиницю, ВНП збільшується на 2.8 одиниць.
Мультиплікатор податків оцінює вплив розміру податків на обсяг ВНП. Для виведення його знову скористаємося формулою макрорівноваги, але будемо виходити з того, що
С = с'(Y - T), (2.13)
де Т - загальнавеличина податкових надходжень;
(Y - T) - доход після оподаткування.
Матимемо:
Y = c'(Y - T) + I + G (2.14)
Зробивши прості перетворення і продиференціювавши рівняння по Т, дістанемо:
 (2.15)
Тут Мy/t показує, як зміниться Y при зміні T на одиницю. Надамо с' значення 0.8. Матимемо: My/t = - 4.
Отриманий мультиплікатор показує, що при збільшенні загальної величини податків на одиницю, ВНП зменшується на 4 одиниці.
Мультиплікатор процентної ставки оцінює вплив процентної ставки на величину ВНП. Виведення мультиплікатора теж розпочнемо з формули макрорівноваги, але тепер врахуємо дві обставини:
С = с'(1 - t) Y, (2.16)
I = eY - ki,
де е - частка заощаджень у ВНП;
і - ставка процента;
k - коефіцієнт щільності зв'язку між інвестиціями та ставкою процента. Знак " - " перед к означає, що зв'язок обернений:
Тепер формула Y = C + I + G набуде такого вигляду:
Y = c'(1 - t) Y + eY - ki + G (2.17)
Здійснивши перетворення і продиференціювавши по і, матимемо:
 (2.18)
Тут My/i показує, як зміниться Y при зміні і на одиницю.
Мультиплікатор показує, що при збільшенні ставки процента на одиницю Y зменшується на 1.15 одиниць.
Грошовий мультиплікатор відображає залежність грошової пропозиції від грошової бази. [22, c.74].
Для виведення мультиплікатора скористаємося основними залежностями сфери грошового обігу. Грошова пропозиція складається з готівки та депозитів:
M = C + D, (2.19)
де С - готівка;
D - депозити.
Грошова база - це готівка на руках у населення та у банківськихрезервах:
B = C + R, (2.20)
де В - грошова база,
С - готівка,
R - банківські резерви.
Для перетворення наведених формул скористаємося відносними показниками (коефіцієнтами):
, (2.21)
де d - коефіцієнт розподілу доходів населення на готівку та депозити;
, (2.22)
де r - норма банківських резервів, тобто частина депозитів, що зберігається у резервах.
Тоді C = d * D, R = r * D. (2.23)
 (2.24)
Мультиплікатор показує, що при збільшенні грошової бази на одиницю, грошова пропозиція зросте на 3.7 одиниць. Після розгляду чотирьох мультиплікаторів можна зробити деякі узагальнення:
1. розрахунки мультиплікаторів ґрунтуються на фундаментальних макроекономічних залежностях. У трьох перших прикладах була використана загальна формула балансування ВНП та суми основних елементів сукупних витрат, у четвертому - формули грошової рівноваги.
2. Як цілі та засоби їх досягнення можуть розглядатись різні величини. У перших трьох прикладах ціллю виступав ВНП, а засобом впливу були G, T та iнше.
У четвертому прикладі як ціль аналізувалася пропозиція грошей Ms , а засобом слугувала грошова база В.
3. Оскільки кожен із мультиплікаторів дає певні кількісні залежності, то він може бути використаний для прогнозування.
 Третій висновок заслуговує особливої уваги. Оскільки для розрахунку самих мультиплікаторів використовуються значення інших змінних, то прогнози щодо впливу кожного із засобів на мету будуть настільки точними, наскільки правильними є уявлення про перелічені змінні. А ці уявлення в більшості випадків формуються на підставі результатів обробки статистичної інформації. Із переліченихзмінних лише показник r (норма банківських резервів) не потребує такої обробки, оскільки він визначається центральним банком країни для всіх іншихбанків. Інші змінні:
с' – гранична схильність до споживання,
t - частка податків в доходах,
е - частка заощаджень,
 к - коефіцієнт щільності зв'язку між інвестиціями та ставкою процента,
d - коефіціент розподілу доходів на готівку та депозит одержуються статистичним шляхом.
Саме наявність реальних статистичних даних щодо перелічених та інших змінних перетворює макроекономічну модель на макроеконометричну.
Макроеконометричною називається модель, що відображає економіку не лише якісно, а й кількісно.

3.Зміст державного бюджету та проблеми його формування
Фінансово-бюджетне регулювання є основою фіскальної політики - кейнсіанського методу досягнення макроекономічної рівноваги.
Під фінансами розуміють систему економічних відносин, що склались у суспільстві щодо формування і використання грошових ресурсів. У більш вузькому розумінні, фінанси - це грошові фонди (готівкові і безготівкові), за якими стоять матеріальні ресурси, необхідні для функціонування підприємств і здійснення державою своїх функцій. Суть фінансів більш повно виявляється у виконуваних ними функціях: розподільчої, регулюючої і контрольної.
Фінансова система будь-якої країни складається із трьох тісно переплетених сфер: фінанси держави, фінанси фірм і фінанси домашніх господарств.
Фінанси домашніх господарств (населення) - це грошові фонди, що формуються з доходів домашніх господарств. За допомогою фінансів фірм (підприємств) створюється національний продукт, який є джерелом формування фінансових ресурсів населення і держави. Проте у виконанні згаданих функцій фінансів основна роль належить фінансам держави.
Отже, державні фінанси - це сукупність грошових засобів,зосереджених у руках держави і призначених для забезпечення властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів, через які ці функції реалізуються. П.Самуельсон коротко сформулював основні функції держави, які вона реалізує через свої фінансові засоби - ефективність, справедливість і стабільність.
Ефективність означає, що держава через податкову систему та пільги, регулюючи грошовий обіг і кредитування, сприяє переливанню капіталів, підвищенню ділової активності, найбільш доцільному використанню виробничих ресурсів. Справедливість полягає у відповідній податковій політиці, яка забезпечує формування фондів держави для фінансування соціальних програм, спрямованих на фінансову підтримку найменш захищених членів суспільства за рахунок найзаможніших.
 Стабільність - це спрямованість фінансової і кредитної політики на досягнення макроекономічної рівноваги. Використання державних фінансів, таким чином, лежить в основі фінансового макроекономічного регулювання. Державні фінанси зосереджуються у бюджетні держави і бюджетах місцевих органів влади.
Державний бюджет - це фінансовий план утворення і використання грошових фондів держави протягом року; це баланс доходів і витрат держави, який складає міністерство фінансів. [10, c.101].
Державний бюджет (місцеві бюджети) завжди складаються з двох частин- доходної і витратної. Доходна частина показує обсяги і джерела надходження доходів бюджету, а витратна - бюджетні видатки та їх обсяги.
Доходи бюджету складаються насамперед з різноманітних податків з фірм і центрального і 70% місцевого бюджетів формується за рахунок податків), а також митних зборів, процентних платежів державі і державної позики. домашніх господарств.
Витрати бюджету мають таке спрямування: на виконання соціальних програм, оборону. утримання апарату державного управління, державні інвестиції і закупівлі, а також виплату процентів по державному боргу.
Основу доходів бюджету складають податки. Усі податки поділяються на чотири групи:
- прямі (оподаткування особистого доходу і прибутку фірм);
- непрямі (акцизи або податок з продаж, податок з обороту, з доданої вартості);
- податки на власність (з майна, землі, спадщини);
- платежі на соціальне страхування (страхові внески з заробітної плати, прибутку корпорацій по старості, медичному обслуговуванню, безробіттю).
Роль податків як регулятора економіки зростає. Держава, маніпулюючи податковими ставками і видами податків, має змогу стимулювати чи обмежувати розвиток окремих галузей або сфер економіки, підприємств чи монополістичних об'єднань.
Наприклад, звільняючи від оподаткування суми, що йдуть на технічний розвиток виробництва (на іновацію і модернізацію), держава сприяє НТП. Не оподатковуються інвестиційні, страхові і соціальні фонди тощо. Так держава через регулювання подат ками може впливати на ефективність і стабільність економічного розвитку.
Особливе значення мають прямі податки, які утворюють більшу частину державного бюджету. Світовий досвід переконливо свідчить, що найвищими темпами розвивається економіка (10 - 15% на рік) при мінімальному оподаткуванні прибутку (ставка 10 - 12%). При ставці податку нижче від 10% нагромадження капіталу відбувається швидше, ніж створюються умови для його ефективного використання. Тому податкові пільги не повинні бути значними і тривалими.
Водночас рівень податків на прибуток і доходи визначає майбутній обсяг державних витрат, які спрямовуються на розв'язання гострих соціальних проблем, регулювання "ефективного попиту". Тому при встановленні податкових ставок держава враховує дві обставини: з одного боку, надмірний податковий тиск а підприємства створює структуру цін, веде до згортання виробництва, а з іншого - зменшення податкових ставок сприяє пожвавленню виробництва і економічному зростанню, а в кінцевому рахунку веде до зростання доходів підприємств, населення, держави і нації в цілому.
Держава так повинна будувати свою систему оподаткування, щоб охопити податками різні види доходів і ефективно впливати на їх формування. При цьому слід застосувати принцип: однакові доходи обкладаються однаковими податками. Це дає змогу реалізувати один із аспектів соціальної справедливості: хто більше одержує доходів, той більше віддає на фінансування суспільних потреб. Тому держава застосовує такий принцип оподаткування, як прогресивний податок.
Прогресивним називають податок, який зростає швидше від оподаткованого доходу. Прогресивним оподаткуванням обкла даються доходи громадян і прибутки фірм, майнова власність при спадщині чи дарінні.
Регресивний податок, який зростає повільніше від оподаткованого доходу, - це податкові відрахування соціального страхування на випадок безробіття і акцизні збори.
 Регресія полягає у тому, що заможнішому сплатити ці податки легше, адже вони охоплюють меншу частку в його доході.
 Пропорційний податок передбачає незмінність податкових ставок незалежно від доходу. Основним податком у державний бюджет є прогресивний податок.
Бюджет - це грошове вираження збалансованого кошторису доходів та видатків за певний період.
Фактичний бюджет відображає реальні видатки, надходження і дефіцити за певний період.
Структурний бюджет відображає, якими мають бути урядові видатки, надходження і дефіцити, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва (визначаються дією дискреційних програм, що запроваджені законодавчо).
Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, надходжень і дефіцитів, які виникають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення або спаду (визначається дією автоматичних стабілізаторів). Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами.
Доходи:
Податок на прибуток корпорацій.
Податок з продажу.
Місцеві податки.
Доходи від зовнішньоекономічної діяльності.
Рентні платежі.
Неподаткові доходи.
Прибутковий податок.
Інші статті доходів.
Витрати:
Фінансування економіки.
Соціально-культурні програми і НТ програми.
Оборона.
Управління.
Цільові програми.
Кредити і допомога іншим державам.
Виплати з держбюджету:
Асигнування – видача грошових засобів із держбюджету на утримання підприємств і установ.
Субсидії – вид державної грошової допомоги, яка надається організаціям і установам.
Субвенції – вид державної грошової допомоги місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку.
Дотації – вид державної грошової допомоги організаціям, підприємствам для покриття збитків з метою підтримки.
Фінансові пільги
Адаптаційні
Планово-збитковим малорентабельним підприємствам на строк, передбачений програмою, з метою їхнього фінансового оздоровлення
Стимулюючі
З метою посилити економічну зацікавленість підприємств в НТП, першочергового виконання держзамовлень і вирішення соціальних завдань
 

Стан держбюджету:
Нормальний, коли витратна частина держбюджету дорівнює доходній.
Дефіцитний, коли витрати перевищують доходи.
Дефіцит держбюджету не є небезпечний для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3%ВНП. У противному випадку він негативно відбивається на функціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки вцілому.
Предыдущая страница 1 2 3 4 5 Следующая страница


Фіскальна політика як засіб регулювання економіки

Скачать курсовую работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/?id=15049&часть=2



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com