Реферат на тему "Розвиток продуктивних сил Канади"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Курсовая на тему Розвиток продуктивних сил Канади

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Курсовая *
Размер: 100.16 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): DISTURBIA
Предыдущая страница 1 2 3 Следующая страница

добавить материал

Родовищами вугілля багаті передгір'я Скелястих гір, Альберта й Аппалачі, прибережні провінції. Залізну руду добувають у районі озера Верхнього, півострова Лабрадор і Кордильєрах. Канадський щит - комора країни з багатими родовищами нікелю, міді, заліза, кобальту, платини й урану. В Аппалачах можна знайти запаси азбесту, кам'яного вугілля, золота, срібла і кольорових металів. Кордільєри мають у своєму розпорядженні родовища кольорових і шляхетних металів.

Населення.

Населення Канади нараховує всього 30,3 млн. чоловік (дані 1997 року), причому більша його частина живе на вузькій смузі вздовж кордону з США шириною в 160км та довжиною в 6 000км. Зростанню населення в рівній мірі сприяє імміграція та природний приріст населення (число новонароджених мінус число померлих). В період з 1991 по 1996 роки населення Канади зростало щорічно на 1,1%, що являється самим високим показником з країн великої сімки. Канада представляє приблизно 0,5% населення земної кулі. За оцінками експертів, в 2026 році Канада буде нараховувати 36,2 млн. мешканців.
Більшість канадців, 76,6%, живуть в містах, а 23,4% - в сільській місцевості. Згідно останнього перепису населення, 31% населення Канади (8,61 млн.. чол.) живуть у трьох найбільших містах країни – Торонто, Монреалі, Ванкувері. Тривалість життя в Канаді – 74,9 років для чоловіків та 81,4 років для жінок. Це один із самих високих показників у світі.
За статистикою, середній розмір сім’ї у Канаді складає 3,1 чоловік, в який включено 1,3 дітей. Розмір сім’ї залишається незмінним з 1991 року.

Альберта

В провінції Альберта проживає 2,4 млн. канадців, коріння яких не так легко прослідкувати. До 1880 років провінцію населяли в основному корінні жителі Північної Америки, але пізніше їх переважили за численністю поселенці з західно європейських країн. В 1881 році на території, яка пізніше стала Альбертою, проживало ледве 1000 вихідців з Європи. Десять років потому їх число перевищувало 17,5 тисяч. Під час хвилі еміграції в 1890-х – 1920-х роках, яку активно заохочував уряд Канади, до провінції прибували емігранти з європейських країн, в результаті чого в 1921 році в ній проживало майже 585 тисяч чоловік.
Після другої світової війни ситуація змінилася кардинальним чином. З початку 60-х років в Альберті поселялися вихідці з більшості країн світу, включно і з Азії та Карибських островів.
На сьогоднішній день лише 44% мешканців Альберти – нащадки британських поселенців; другими великим етнічними групами являються німці, українці, французи, скандинави та датчани.Згідно перепису населення в 1991 році, близько 150 тис. мешканців провінції являлися представниками північних народів або метисами. Нечисленні етнічні групи складають інші 24% населення. В Альберті розмовляють англійською мовою.
Майже 2/3 населення провінції молодше 40 років, що робить Альберту однією з самих молодих провінцій розвинутих країн. Цьому, в певній мірі, сприяє високий рівень імміграції молодих професіоналів з інших країн світу. Близько 80% всіх мешканців Альберти живуть у містах та приміських зонах, причому більше половини живуть у двох найбільших містах провінції – Едмонтоні та Калгарі.
 
Британська Колумбія
Більшість мешканців Британської Колумбії – нащадки перших поселенців з Британських островів, проте населення провінції складають іммігранти майже усіх національностей. Більше 100 тис. жителів провінції – нащадки тисяч китайців, які приймали участь у будівництві залізничного шляху на території Британської Колумбії наприкінці XIX сторіччя. На додаток, більше 60 тис. мешканців провінції походять з Індії, а біля 16 тис. – з Японії.
Чисельність представників корінного населення материка стала значно зростати останніми роками, та у 1991 році перевищила за 165 тис. чоловік. Провінція продовжує залучати іммігрантів: більше 40 тис. чоловік поселяються у провінції кожного року, тому її населення нараховує більше 4 млн. чоловік - 12% всього населення Канади. Майже 60% всіх мешканців живе у Вікторії та Ванкувері, а також у їх передмістях. У Ванкувері нараховується 1,8 млн. мешканців – це третє за розміром місто Канади.
Манітоба
Довгі роки населення Манітоли складалося в основному з вихідців з Британських островів, проте нова імміграційна політика змінила співвідношення національностей і тепер у провінції можна знайти представників більшості народів світу. У Манітобі також проживає велика кількість франкомовних канадців.
Хоча Манітоба – одна з самих малозаселених провінцій Канади, вона являється важливим центром декількох етнічних груп. Наприклад, у Манітобі живе найбільша кількість українців за межами України. Більше 115 тис. мешканців провінції – індіанці або метиси.
Біля 60% всього населення Манітоли живе у столиці – Вінніпезі. Друге за величиною місто – Брендон, розташоване на південному заході провінції.
Нью-Брансвік
Населення Нью-Брансвіку перевищує 750 тис. чоловік. В ній проживає біля 35% франкомовних канадців, і це єдина офіційно двомовна провінція Канади. Перші поселенці Нью-Брансвіку прибували з Франції, Англії, Шотландії та Ірландії, а пізніше й з Німеччини, скандинавських країн та Азії. Муніципальний округ Нова Данія пишається чисельною датською колонією у Північній Америці.Індіанців у провінції нараховують лише 12 тис. осіб.
Узбережжя та долини річок провінції особливо заселені. Найбільші міста провінції - Монктон та Фредеріктон, столиця Нью-Брансвіку.
 
Нова Земля
Мешканці Нової Землі – нащадки вихідців з південно-західної Англії та південної Ірландії, які іммігрували до провінції наприкінці XVIII та на початку XIX ст. Освоєння земель в основному залежало від місць рибальського промислу, цей порядок залишається й до сьогодні: півострів Авалон та північно-західна частина Нової Землі залишаються найбільш заселеними територіями провінції. Св. Джон, столиця – найбільше місто провінції з населенням понад 172 тис. осіб.
Нова Шотландія
Більше 80% населення зараховують себе до нащадків мешканців Британських островів. На другому місці знаходяться французи – біля 18% мешканців, а 2%, що залишилися, припадають на частку етнічних німців, датчан, поляків, італійців та євреїв. За рахунок еміграції росте кількість китайців, вихідців із Азії, Африки, Східної Європи.
Біля 22 тис. мешканців Нової Шотландії – індіанці. У Галіфаксі та його передмістях живе біля 320 тис. усіх мешканців провінції, а у Сіднеї біля 116 тис.
Північно-Західні Території
На сьогоднішній день на Північно-Західних Територіях мешкає біля 40 тис. осіб, з яких до північних народів відносяться тільки 48%. Більшість жителів території мешкають у невеликих спільнотах. Єллоунайф, столиця території, нараховує усього 15 тис. жителів.
Онтаріо
З 1779 року хвилі поселенців з Англії, Шотландії та Ірландії йшли одна за одною освоювати нові території у долині Св. Лаврентія. До цього часу імміграція відіграє важливу роль у зростанні населення й добробуту Онтаріо, де зараз проживають великі групи італійського, німецького, китайського, датського, португальського, індійського та польського походження. У 1991 році у провінції нараховувалося майже 250 тис. індіанців та метисів.
Онтаріо є найбільш населеною провінцією Канади – в ній живе біля 11 млн. осіб. Незважаючи на те, що англійська найпоширеніша мова в Онтаріо, франко фони відіграють важливу роль у культурному житті та являють собою найчисельнішу мовну меншину.
 
Острів Принс-Едуард
У 1996 році населення Острову Принс-Едуард складало трохи більше 136,5 тис. мешканців. З них 62% мешкає в сільській місцевості. Шарлоттаун, з населенням 33 тис. мешканців, єдине місто. Біля 80% населення – нащадки ірландців та шотландців. Біля 15% - французи за національністю, але лише 5% населення провінції вважає французьку за рідну мову. Населення острову досить молоде – 38% всіх мешканців не досягли 25-го віку.
 
Квебек
З 7 млн. мешканців – 5 – французи, всього 350 тис. – походять з Британських островів й біля 137 тис. – індіанці та метиси. Італійці та переселенці із Східної Європи складають найбільш великі національні меншини Квебеку, однак з 60-х років нашого століття значно збільшився приток іммігрантів з Португалії, Гаїті, країн Латинської Америки та з Південно-Східної Азії. З кінця Другої Світової Війни до Квебеку, особливо до найбільшого міста провінції Монреалю, переїхало більше 650 тис. іммігрантів з 80 країн світу. Французькою мовою розмовляє 83% мешканців Квебеку, англійською – біля 17%.
Саскачеван
Метиси, нащадки європейців та індіанців, були серед перших поселенців у провінції, багато з яких переїхали до Саскачевану з Манітоли. Завдяки дешевій землі сільське господарство поступово витіснило торгівлю хутрами. Значна хвиля імміграції до провінції почалася з 1899 року і закінчилася у 1929 році.На сьогодні населення провінції складає більше 1 мільйона. Саскачеван – єдина провінція Канади, де більшість мешканців не являються нащадками англійців або канадців. Найбільш великими етнічними групами є німці, українці, скандинави, датчани, поляки та росіяни. Реджина та Саскатаун – два найбільш великих міста провінції в яких мешкає майже третина всього населення Саскачевану.
 
Юкон
Великі ліси Юкону з давніх давен були заселені атапаска нами, культурні й мовні традиції яких існують біля тисячі років. У наші дні вижило лише шість племен атапасканських індіанців: кутчин, хан, тутчоун, тлінгіт, каска та тагіш.
На Юконі живуть біля 31 тис осіб. 23% мешканців території - індіанці. Близько 60% всього населення живе в Уайтхорс, столиці території.
Густота населення по провінціях та територіях:
Провінція/
Територія
Площа (км. кв.)
Населення (тис.чол.)
Густота населення
Нова Земля
405,720
544,400
1.34
Нова Шотландія
55,490
934,600
16.84
Нью-Брансвік
73,440
753,000
10.25
Острів Принс-Едуард
5,660
136,400
24.1
Квебек
1,540,680
7,333,300
4.76
Онтаріо
1,068,580
11,411,500
10.68
Манітоба
649,950
1,138,900
1.75
Саскачеван
652,330
1,024,400
1.57
Альберта
661,190
2,419,900
3.66
Британська Колумбія
947,800
4,009,900
4.23
Юкон
483,450
30,700
0.06
Північно-Західні Території
1,171,918
41,668
0.04
Нунавут
1,900,000
27,146
0.014
Канада
9,970,610
30,300,400
3.0
Ринок трудових ресурсів Канади.
За даними на початок 2003р., чисельність економічно активного населення складало деяким більш 15 млн. чоловік.
Зайняте населення нараховувало приблизно 13,6 млн. До цієї категорії статистика відносить усіх працездатних громадян, що виконують роботу за винагороду протягом повного або неповного робочого дня (тижня); мають оплачувану роботу, але тимчасово відсутні в зв'язку з хворобою, відпусткою, фаховим навчанням, тимчасовим припиненням виробництва, страйком і деякими іншими причинами; самостійно забезпечують себе роботою (індивідуальна трудова діяльність, включаючи підприємництво, роботу на сімейній фірмі і т.п.) Чисельність безробітних складала на початку 2003р. біля 1,4 млн. чоловік. Безробітними визнаються працездатні громадяни, не зайняті і які не мають  заробітків, що активно шукають роботу. На відміну від українського законодавства, канадське не потребує, щоб для одержання статусу безробітного громадянину, що шукає роботу, обов'язково реєструвався в державній службі зайнятості. Чисельність зайнятих і безробітних у Канаді виявляється в результаті щомісячно проведених спеціальних вибіркових опитуваннь населення. Водночас, для одержання різноманітного роду допомоги з боку співробітників служби зайнятості необхідна реєстрація в центрах зайнятості, що є у всіх більш-меньш значних населених пунктах.
У Канаді достатньо широко поширена зайнятість на неповний робочий день або тиждень. У такому режимі - тобто менше 20 годин на тиждень - 1996-1997р. працювали біля 20% зайнятих. У галузях матеріального виробництва не цілком зайнятих мало, а середня тривалість робочого тижня складає 39-40 годин. У невиробничій сфері,навідміну від виробничої, зайнятість протягом неповного робочого дня або тижня – є розповсюдженим явищем . Середня тривалість робочого тижня зайнятих у торгівлі, банківсько-фінансовому секторі, у сфері послуг і охорони здоров'я складає 25-26 годин.   
Розподіл зайнятих по галузях господарства типово для розвинутої ринкової економіки. У сфері матеріального виробництва працює менше 24% загального числа зайнятих, у галузях сфери послуг, відповідно - більш 76% усіх зайнятих.
Чисельність зайнятих у сфері матеріального виробництва скорочувалася в 2001-2002 р., потім стала зростати, і до 2003 р. вона повернулася до рівня, досягнутого на початку десятиліття. Зайнятість у сфері послуг у цілому зростає постійно.
Зайнятість у державному секторі економіки досягла свого піку у 2002 р. - тоді на підприємствах і в організаціях федерального, провінційного і муніципального рівня працювало біля 2,7 млн. чоловік. У наступні чотири роки в зв'язку з проведеної федеральною і провінційною владою політикою "скорочення державного сектора", чисельність зайнятих у ньому робітників зменшилася майже на 150 тисяч чоловік. За той же період чисельність працюючих у приватному секторі економіки зросла майже на 1 млн. чоловік.
Примітно, що найбільш швидкозростаючою категорією робітників в останні роки є "самозайняті" - люди, що самостійно забезпечують себе роботою. Протягом 1992-2002 р. чисельність найманих робітників у приватному секторі економіки збільшилася на 7%, а чисельність самостійних робітників - на 17%. У середньому вони тепер складають приблизно 1/5 усіх працюючих у недержавному секторі. Проте в ряді професій, особливо серед висококваліфікованих спеціалістів, вони складають переважну більшість. Індивідуальна трудова діяльність особливо широко поширена серед робітників медичних професій (нею зайнято біля 80% зубних лікарів і техніків, приблизно 60% терапевтів і хірургів), юристів, архітекторів, робітників мистецтва. Звертає на себе увагу той факт, що іммігранти більш схильні до індивідуальної трудової діяльності, серед них частка забезпечуючих себе роботою самостійно приблизно в півтора рази вища, ніж серед уроджених канадців.
Водночас, важливо враховувати, що для організації приватної практики в більшості випадків потрібно підтвердження відповідних дипломів, решти іспитів, одержання різноманітного роду ліцензій і дозволів.
Безробіття - одна з найбільш гострих проблем сучасної Канади. У 1990-2001р. її середньорічний рівень значно перевищував 10% економічно активного населення. У 2002 р. він склав 9,6% у порівнянні з 5,4% у США. Причому, якщо в Сполучених Штатах зайнятість після попереднього десятиліття економічного спаду швидко відновилася і продовжувала рости, то в Канаді вона тільки в кінця 2002 р. відновилася до рівня 1989 р. Водночас у деяких західноєвропейських країнах - членах групи семи становище на ринку праці не краще, а рівень безробіття вище, ніж у Канаді.
Така ситуація, що називають "кризою зайнятості", склалася у Канаді внаслідок декількох причин. По-перше це пов'язано з впливом на канадську економіку лібералізації міжнародної торгівлі. Умови конкурентної боротьби для канадських виробників помітно ускладнилися як на зовнішніх, так і на внутрішніх ринках після вступу в силу в 1989р. угоди про вільну торгівлю із США і розширення з 2001р. зони вільної торгівлі на весь північноамериканський континент. Зниження витрат на робочу силу шляхом скорочення персоналу було, а в ряді галузей і залишається для канадських корпорацій одним із головних засобів підвищення ефективності виробництва і зміцнення конкурентних позицій. По-друге зайнятість повільно зростає через проведення федеральним урядом і владою провінцій політики "бюджетної економії", скорочення участі госсектора у виробництві товарів і послуг. Якщо хвиля масових скорочень персоналу в приватному секторі економіки до 1995-2003 р. помітно спала, те в державному секторі саме на ці роки прийшовся пік звільнень.
Серед провінцій Канади найбільше високими показниками безробіття відрізняються Ньюфаундленд, Квебек і Нова Шотландія.
Предыдущая страница 1 2 3 Следующая страница


Розвиток продуктивних сил Канади

Скачать курсовую работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/?id=15118&часть=2



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com