Реферат на тему "Розвиток продуктивних сил Канади"




Реферат на тему

текст обсуждение файлы править категориядобавить материалпродать работу




Курсовая на тему Розвиток продуктивних сил Канади

скачать

Найти другие подобные рефераты.

Курсовая *
Размер: 100.16 кб.
Язык: украинский
Разместил (а): DISTURBIA
Предыдущая страница 1 2 3

добавить материал


3.Галузева структура та рівень розвитку господарського комплексу Канади.
Канада входить до провідних індустріально розвинутих держав світу. Це дуже багата, з високим рівнем життя населення країна. Економіка Кана­ди тісно інтегрована зі СІНА. Разом вони утворюють зону вільної торгівлі. Майже 3/4 канадського експорту і 2/3 її імпорту припадає на США. Американські Ін­вестиції в Канаді і, відповідно, американський вплив на Канаду - дуже значні. Особливістю господарства Канади є аграрно-сировинна спеціалізація в світовому поділі праці. Вигідність такої спеціалізації грунтується на величезному природно-ресурсному потенціалі і на наявності поряд обємного ринку США. Зайнятість в експортних галузях внаслідок використання сучасної техніки і технології - незначна, Водночас багато працюючих в інших галузях обслуговують експортний сектор.
Експортними галузями стали гірничодобувна промисловість, кольорова металургія, енергетика, лісова і целюлозно-паперова промисловість та зернове господарство, їх продукція й досі становить 3/5 вартості канадського експорту. За видобутком і експортом залізної руди, міді, цинку, свинцю, нікелю, молібдену, кобальту, титані', золота, срібла, платини, урану, нафти, природного газу, вугілля, азбесту, калійних солей і сірки Канада посідає одне з перших місць у світі. Залізну руду добувають на півострові Лабрадор. Головні центри добування кольорових металів знаходяться в межах Канадського щита і в Кордильєрах. Збагачують руди поряд з рудниками і кар'єрами. Підприємства кольорової металургії розміщені біля збагачувальних фабрик або в портових містах. Поклади нафти і природного газу, як і кам'яного вугілля, знаходяться на Внутрішніх рівнинах у провінції Альберта. Трубопроводами нафту і природний газ транспортують у Приозер'я Канади і США та Тихоокеанські штати США. Історія гірничодобувної промисловості Канади налічує вже понад сто років. Багато родовищ, центрів обробки сировини і виплавки кольорових металів відомі не тільки всередині країни, а й за її межами.
Канада е великим виробником електроенергії, 2/3 якої дають гідроелектро­станції, їх будують і на малих, і на великих річках. Основний район виробниц­тва гідроелектроенергії - південно-східний край Канадського щита в провінціях Квебек і Онтаріо. Тут використовують потенціал багатьох річок, які впадають у річку і затоку Св. Лаврентія. Нині здійснюється один з найбільших у світі гідро­енергетичних проектів - будівництво каскадів потужних гідроелектростанцій на річках, які стікають з Канадського щита на північ у Гудзонову затоку і затоку Джеймс. Освоюється потенціал кордильєрських річок. Дешева електроенергія використовується для потреб кольорової металургії та целюлозно-паперової про­мисловості і передається в США лініями електропередачі,
Розробляють лісові багатства Канади як на сході, в провінціях Квебек і Онтаріо, так і на заході, в провінції Британська Колумбія. За виробництвом пиломатеріалів і паперової маси Канада поступається тільки США, а за їх експортом посідає перше місце в світі. Як виробник і експортер газетного паперу вона не знає рівних. Целюлозні і паперові фабрики побудовані біля річок, якими транспортується сировина та які дають енергію і воду. Особливо багато фабрик на лівих притоках р. Св. Лаврентія. Збір зерна в Канаді становить 50-60 млн тонн. Вивозять пшеницю і ячмінь. Як експортер зерна країна стоїть на другому місці в світі після США. Зернове госпо­дарство зосереджене в степах-преріях, що розташовані між Канадським щитом і
Кордильєрами на півдні степових провінцій. Вони є північним продовженням прерій США. Як і в США, це один з головних сільськогосподарських районів світу. Характерною рисою експортних галузей Канади є те, що вони розміщені не стільки в «обжитій» частині, скільки в малолюдних районах з екстремальними природни­ми умовами, їх дальший рух на Північ спирається на використання новітньої техніки, створення окремих «осередків» з незначною кількістю жителів. Освоєння північних районів не збігається з поняттям ріст населення.
Обробна промисловість Канади практично представлена всіма галузями сучасного виробництва. Якщо не брати до уваги експортний сектор, то всі вони працюють переважно на внутрішній ринок. Значний експорт автомобілів еквівалентний їх імпорту. Провідна галузь обробної промисловості Канади - машинобудування. Найбільшого розвитку дістало виробництво транспортних засобів (автомобілів, літаків, тепловозів, суден і снігоходів), машин для сільського господарства, устаткування для лісопаперової і гірничої промисловості. Водночас канадський імпорт на 2/3 складається з електроніки, засобів зв'язку, приладів і промислового облад­нання. Добре розвинуті чорна металургія, хімічна, легка і харчова промисловість. На відміну від підприємств експортного сектора, всі ці галузі знаходяться в «обжитій» Канаді. Більше того, для них характерна висока територіальна концентрація на півдні провінції* Онтаріо і Квебек, де виробляється понад 4/5 всієї промислової продукції. Особливо багато промислових міст розташовано на між-озерній рівнині, яку називають «півостровом Онтаріо», та в долині річки Св, Лаврентія. Уже нині тут помітні ознаки майбутнього мегалополіса, що простягатиметься майже по прямій лінії на 1 200км між містами Уїнсор і Квебек. Разом з тим - це головний «промисловий пояс» Канади. Він вигідно розташований не тільки усередині Канади, а й глибоко заходить у найбільш населену і економічно важливу частину США. Враховуючи відкритість кордонів і тісні господарські зв'язки між двома країнами, можна говорити про існування єдиного міждержав­ного міського і промислового утворення в цій частині Північної Америки.
Сільське господарство, яке забезпечує потреби внутрішнього ринку, також сконцентроване на півдні провінцій Онтаріо і Квебек. Розвинуті м'ясне і молочне тваринництво, птахівництво, вирощування овочів і фруктів. Вагоме місце в країні належить рибальству.

4. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства Канади :
4.1 Промисловості
Гірничовидобувна промисловість.
Найбільшу цінність становить нафта і природний газ, на які припадає більше двох третин загальної вартості видобутку. Наступними за важливістю є метали, вартість яких становить п'яту частину загальної вартості.
Канада посідає перше місце у світі за видобутком цинку й урану, друге - за видобутком азбесту, нікелю і калію, четверте - за видобутком срібла й міді і п'яте - за видобутком золота і свинцю. 90% канадської нафти і газу добуваються в штаті Альберта, де в нафто- і газодобувній промисловості зайняті близько 40% робочої сили. Основні нафтопереробні центри розташовані в провінціях Онтаріо і Квебек. Центри видобутку вугілля - Альберта, Саскачеван, Британська Колумбія і Нова Шотландія.
Лісова промисловість.
На території Канади знаходиться 10% всієї площі лісів планети. Ліс покриває близько 45% площі суші в межах Канади, причому більше половини цієї площі займають продуктивні ліси, які мають промислове значення. Канада посідає перше місце у світі за виробництвом газетного паперу, друге - за виробництвом целюлози і деревної маси і третє - за виробництвом пиломатеріалів. 47% всіх лісоматеріалів виробляється в Британській Колумбії, 21% у Квебеці, 16% в Онтаріо, 6% в Альберті і 5% у Нью-Брансуїку.

4.2 Транспорт.
Канада має сучасну транспортну систему. Особливу роль у ній відіграють трансконтинентальні магістралі: залізниці і шосе, що перетинають кон­тинент від Атлантичного до Тихого океану вздовж кордону зі США. Активно експ­луатується водний шлях річки Св. Лаврєнтія і Великих озер. Багато робиться для того, щоб продовжити сезон навігації (біля Монреаля річка вкривається кригою на 4-5 місяців). Головна роль у перевезенні людей, як і в США, належить власним автомобілям, а на далекі відстані - авіації. Специфічно канадською є проблема транспорту в необжитих північних районах, у тому числі і в Арктиці. Залізниці поступово простягаються все далі на північ. Аляскинське шосе, яке з'єднує основну територію США з Аляскою, перетнуло західну Канаду з півдня на північ. Побудовано шо­се «Маккензі» і ще тисячі кілометрів доріг за програмою «Дороги до ресурсів». Зви­чайним для віддалених районів став повітряний зв'язок. Широко використовуються снігоходи. Головними морськими портами є Монреаль і Ванкувер, аеропортами  То­ронто, Монреаль та Ванкувер.
Транспортна система Канади налічує приблизно 90 000км залізниці; 884 000км автомагістралей і шосейних доріг; 24 000км нафтопроводів і 75000 км газопроводів; 25 великих портів, доступних для океанських суден і 475 невеликих портів; понад 1300 ліцензованих аеропортів.
Сьогодні канадська телефонна мережа має три найбільші у світі сучасні лінії, по яким можна передавати не тільки телефонні розмови, але й радіо, телепередачі та іншу інформацію.
4.3 Паливно-енергетичний комплекс.
Канада має багаті і різноманітні природні ресурси, будь-то нафта, природний газ, залізна руда, кольорові і дорогоцінні метали, уран, вугілля гідроенергетичний потенціал, нарешті потенціал прісної води.
Експлуатація деяких ресурсів, як наприклад, великіх родовищ нафтоносних сланців, практично не розпочиналася. Продовжується інтенсивна геологічна розвідка корисних копалин на півночі Канади. Найбільше значення для економіки країни має видобуток нафти і природного газу в провінції Альберта, що забезпечує Канаді роль нетто-експортера цих найважливіших видів енергетичної сировини. У найближчі роки планується в промислових обсягах почати видобуток нафти на родовищі "Іберніа", розташованому на атлантичному шельфі Канади.
Істотне значення для економіки країни має також видобуток вугілля і, особливо, - широке використання гідроенергетичного потенціалу. На півострові Лабрадор розташований найбільший у світі каскад гідроенергетичних станцій "Ла-Гранд". Ставка на профілюючий розвиток гідроенергетики, що дає 70% всієї електроенергії Канади, призвела до того, що сьогодні Канада обладає однією з найдешевших електроенергій серед розвитих країн Заходу, а це є найважливішою конкурентною перевагою економіки країни. Крім того, канадська електроенергія в промислових масштабах експортується в США. У видобувній промисловості Канади істотне значення має експлуатація родовищ золота (Онтаріо, Квебек) нікелю (Онтаріо), залізної руди (Ньюфаундленд). редкоземельных металів (Юкон), міді (Онтаріо, Британська Колумбія). У останні роки в силу ряду причин помітно скоротилося виробництво азбесту й урану.
У цілому, на частку паливно-енергетичного комплексу припадає більш 3,5%, а на частку видобувної промисловості - біля 5,5% усього ВВП Канади. Обробна промисловість. На частку обробної промисловості припадає ледве більше 18% ВВП Канади.
По вартісному обсязі зробленої продукції найважливішими її галузями є: транспортне машинобудування (насамперед автомобілебудування), деревообробка, паперова і поліграфічна промисловість, металообробка, харчова і хімічна промисловість, машинобудування.
Канадська промисловість багато в чому продовжує спеціалізуватися на переробці що добувається ресурсів і продукції сільського господарства. Проте ступінь переробки постійно зростає, про що свідчить тенденція до збільшення частки доданої вартості у валовій продукції обробної промисловості.
Важливої особливість машинобудівної галузі є її орієнтація на обслуговування потреб ресурсного комплексу країни. Канада є одним із світових лідерів у виробництві буровой і шахтної техніки, технології і ноу-хау в сфері видобувної промисловості, гідротурбін, устаткування для лісової і деревообробної промисловості.
Особливістю канадського автомобілебудування є його тісна кооперація з американськими виробниками - на канадських автомобільних заводах налагоджений масовий випуск автомобільних вузлів, що потім проходять складання в Детройті. Сектором канадської обробної, що щвидко  развивается, промисловості є високотехнологічні галузі - телекомунікаційна, аерокосмічна, фармацевтична, лазерна промисловість і атомна енергетика. Продукція цих галузей, будь-то засоби супутникової і волоконнооптичного зв'язку, літаки, лікарські препарати, реактори типу "Канду", користуються заслуженим визнанням у усьому світі.
У самі останні роки динамічно розвивається канадська електроніка (виробництво комп'ютерів і комп'ютерних чипов). Проте дотепер попит канадського ринку на електроніку задовольняється в основному за рахунок імпорту.

5. Участь Канади у внутрішньодержавному територіальному поділі праці та економічних зв’язках.
Одним із чинників економічного зростання будь-якої країни є формування ринку робочої сили. Малочисельність всього населення, нерівномірність його розподілу по величезній території Канади історично вплинули на формування цього ринку. За рахунок іммігран­тів у 60-ті роки поповнювалось 35—40 % ринку робочої сили, 70-ті — 25 %, 80-ті - поч. 90-х - 20—25 %. Наприкінці XX ст. кількість представників лише кольорових рас у на­селенні Канади за прогнозами сягне 25 %. Суперечність по­дібного формування полягає в тому, що, з одного боку, наявним є більш високий рівень освіти й кваліфікації переселенців, з іншого — загострюється проблема безробіття.
Водночас гостро постає питання нестачі кваліфікованої робочої сили у багатьох галузях обробної промисловості, що змушує роботодавців збільшувати витрати на внутрішньо-фірмову профосвіту.
Оновлення основного капіталу в традиційних галузях економіки супроводжується інтенсивним створенням нових галузей промисловості, зокрема авіаційної. Цікаво, що продуктивність праці в цілому складає 95 % від рівня США, а в деревообробній та целюлозо-паперовій — перевищує рівень могутнього сусіда. Вузькість внутрішнього канадського ринку зумовлювала створення іноземними фірмами, зокрема американськими, міні-аналогів, точних копій головних заводів у США, але в 10—15 разів менших за потужністю. Згодом виявилась неефективність таких заводів, на яких продуктивність праці приблизно на ЗО % менша, ніж на американських.
Рівень витрат на НДДЕР у ВНП Канади майже в 2 рази менший, ніж у США, Японії, ФРН. Маючи відносно невисокий рівень розвитку фундаментальних наукових досліджень, Канада використовує відлагоджений механізм при­кладних досліджень і їх впровадження. Рівень технічної оснастки та ефективності виробництва у деревообробній промисловості, чорній металургії, ядерній енергетиці, будівництві в умовах Півночі дуже високий у Канаді. Країна є єдиною в світі, яка у промислових масштабах використовує альтернативну енергетичну технологію, що полягає в екстракції нафти з бітумінозних порід (запаси бітуму в Канаді унікальні). Згідно з оцінкою XI Світової енергетичної конференції, наприкінці XX ст. канадська економіка зможе задовольнити за рахунок синтетичної нафти від 1/3 до 1/2 своїх внутрішніх потреб у рідкому паливі.
З точки зору співвідношення матеріального виробництва і сфери послуг економіка Канади є «міні-дублікатом» економіки США (питома вага населення, зайнятого у сфері послуг, дорівнює 69 %, а в сільському господарстві - всього 3,5 %). За високою часткою сфери послуг у ВНП, на відміну від США, приховується симптом того факту, що відбувається недовикористання природних резервів еконо­мічного зростання. Створення при активній участі іноземного капіталу гірничовидобувної, а з початку 60-х років — нафтогазової промисловості суперечить нездійсненності наступного кроку: створенню на цій основі розгалуженого високоефективного обробного сектора. Більш ніж скромний для розвинутої країни внесок обробної промисловості у ВНП (близько 20 %) не може бути показником «пост-індустріального» характеру господарської структури Кана­ди, а є відображенням «гіпертрофії третинного сектора економіки».
У Канаді приблизно 80 % робочих місць забезпечує малий бізнес, а серед правових форм його організації чільне місце мають акціонерні підприємства. Щодо малих підприємств, то вони є приватними компаніями з числом зайнятих менше 50 чоловік; 8—12 % з них щорічно банкрутують. На відміну від США, у Канаді яскраво виражені диспропорції національної економіки з точки зору вкладу окремих провінцій у її економічний потенціал. Наприклад, вклад провінції Онтаріо оцінюється в 40 %; до того ж, Онтаріо і Квебек дають 77 % обробної промисловості країни, а Манітоба, Альберта й Саскачеван — більше половини сільськогосподарської продукції і основну частину зернових.
Банківська система Канади характеризується насампе­ред досить високим ступенем концентрації.
Лідером серед лише 11 комерційних банків країни є «Ройал бенк оф Кенада», який за своїми активами наближається до провідних банків США. П'ять канадських банків перебувають у списку 300 найбільших банків світу.
На відміну від банків США канадські банки активно сприяють «канадизації»- викупу канадських фірм у іно­земних власників. Друга відмінність полягає в тому, що банки Канади дуже рідко є центрами фінансово-олігархічних груп, поступаючись у цій ролі найбільшим промисловим монополіям країни. Однак банки завдяки своїй фінансовій силі реалізовують власні економічні інтереси в олігархічній системі, спираючись на непрямі важелі впливу. Наприк­лад, у канадській фінансово-корпоративній групі «Аргус корп» банк «Ройал бенк оф Кенада» активно захищає інте­реси національного капіталу; натомість у групі «Пауер корп» (Канада) ціла мережа комерційних банків Канади, США та інших країн забезпечують ґрунтовні економічні зв'язки з іноземним корпоративним капіталом, досягаючи конкурентоспроможності не у формі концентрованого вира­зу економічної могутності нації, а у формі сукупності науко­во-технічного, виробничого та організаційно-управлінського потенціалів.
Площа сільськогосподарських угідь—66 млн га—це всього 7 % території країни; з них 12 млн га відведено під пшеницю. У Канаді нараховується близько 313 тис ферм, на яких працюють менше 490 тис. чоловік. Незважаючи на порівняно низьку врожайність зернових (близько 22 ц/га; пшениця—приблизно 18 ц/га; для порівняння: у США— відповідно 43 ц/га і 26 ц/га), у Канаді щорічно вирощують до 50 млн т зерна, що забезпечує 1/5 частину всього світового експорту пшениці. Протягом останніх 40—45 років кількість ферм зменшилась на 1/2, а частка сільського ЕАН— впала з 21 % до 3,5 %. Середня величина ферми— 143,2га — має тенденцію до зростання.
Наведені тенденції не дають вичерпного уявлення про складну й багатогранну картину сучасного розвитку економіки Канади, проте дають змогу розглянути жорстку прив'язку канадської економіки до ринку США, її підпорядкований стан у північноамериканській індустріальній системі.
Залучення в Канаді американського й взагалі іноземного капіталу є причиною багатьох серйозних негативних наслідків для канадської економіки. По-перше, це маніпуляції з цінами і прибутками, в результаті яких національний бюджет недоодержує значні суми доходів; по-друге, це обмежуюча практика у сфері експортної політики, коли матірна компанія вказує канадській місце збуту її продукції, по-третє, прямі іноземні інвестиції сприяють підпорядкуванню інтересам іноземного капіталу канадських ресурсів НДДЕР; по-четверте, роздратування в Канаді викликають претензії США поширити своє законодавство на діяльність філіалів американських корпорацій в Канаді.
Діяльність іноземних корпорацій у Канаді викликала ідею «канадизації», тобто викупу в іноземців канадської власності. Ще 1971 р. була створена Корпорація розвитку Канади, покликана сприяти розширенню сфери національ­ного контролю над економікою. Крім неї, створено Агентство перевірки іноземних інвестицій, яке не ставить бар'єрів на шляху цих інвестицій, але має на меті забезпечувати Канаді більш вигідні умови капіталовкладень. Агентство розглядає також заявки на купівлю контрольних пакетів уже існуючих канадських компаній та проекти нових інвестицій з участю іноземних фірм.
Безліч прикладів (безпосередні зусилля приватного і державного корпоративного капіталу по встановленню національного контролю над крупними фірмами) свідчать про те, що політика «канадизації» швидко набирала силу протягом другої половини 70 — на початку 80-х років. Відносно вщухла її напруга на початку 90-х років. На відміну від раніше поширеної думки про дезінтегруючий (щодо Північної Америки) потенціал політики «канадизації» остан­нім часом дедалі більше утверджується розуміння того, що реально втілюється не намагання розриву регіональних внутрішньо- і міжгалузевих зв'язків двох країн по капіталу, а перегляд і впорядкування системи таких зв'язків із вра­хуванням ситуації, що змінилася. Канадський корпоративний капітал досяг більшої зрілості, усвідомивши особливі національні інтереси й помітно розширивши власні фінансові можливості.
З іншого боку, об'єктивно зберігають значення носії циклічних імпульсів із Сполучених Штатів у Канаду—взаємна торгівля, рух підприємницького й, особливо, позичкового капіталу, зміни в платіжному балансі. Зберігається визначальна роль США у процесі формування єдиного північноамериканського циклу.
На прикладі розвитку економік США і Канади можна вистежити дієві рушії ефективності ринкового господарства, які забезпечують відносно високі і стабільні темпи економічного зростання, задоволення безперервно зростаючих індивідуальних та суспільних потреб. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків сприяє забезпеченню ритмічності і збалансованості національного відтворення в обох країнах, хоча ці процеси, особливо в контексті ролі й значення зовнішньоекономічних зв'язків, не відбуваються безперешкодно, не реалізуються без суперечностей. Частка експорту у ВНП США—близько 11, Канади—28 % (у Голландії цей показник становить 45, ФРН — 27, Великобританії — 23%).
Серед розмаїтих форм зовнішньоекономічних зв'язків обох країн треба назвати передусім експорт та імпорт капіталу, що істотно впливають на масштаби міжнародної виробничої діяльності, зовнішню торгівлю товарами та послугами, фінансову допомогу іноземним країнам, участь у міжнародних науково-технічних програмах, міжнародних економічних організаціях тощо. Крім того, США активно використовують долар як головний міжнародний розрахунковий, платіжний і резервний засіб, що певним чином впливає на курс долара й, отже, на сальдо зовнішньої торгівлі США.
Впливова роль у розвитку всіх форм зовнішньоекономічних зв'язків належить ТИК і ТНБ, особливо американським. Так, на американські ТНК припадає 2/3 зовнішньоторговельного обороту країни, 4/5 патентно-ліцензійної торгівлі, переважна частина експорту капіталу; причому 3/4 прямих закордонних інвестицій ТНК США спрямовують у розвинуті країни, а із вкладень в країни, що розвиваються,— 2/3 припадає на Латинську Америку.
Банки США сконцентрували близько 80 % усіх міжнародних кредитних операцій Канади.
У США й сьогодні зосереджується наймогутніший за розмірами активів фінансовий капітал у вигляді могутніх фінансово-корпоративних груп, серед яких відбуваються серйозні перегрупування. «Старі» групи (Морганів, Дюпонів, Рокфеллерів та ін.) відтісняються з лідируючих позицій на другорядні ролі а фінансовий Олімп «освоюють» нові Каліфорнійська, групи Уолтонів, Уонгів, Баффетів, Мурів та ін. Протягом останніх десятиліть мають місце також відчутні зрушення у структурі провідних фінансово-корпоративних груп, характері та масштабах їхньої діяльності. Інтернаціоналізація виробництва й капіталу зумовила, зокрема, виникнення транснаціональних фінансово-монополістичних груп, у яких фінансовий капітал США посідає чільне місце.
Транснаціональні фінансові групи США активно укла­дають угоди з фінансовими групами інших країн з метою зміцнення конкурентних позицій. Все це змінює співвідношення сил між основними угрупованнями світового фінансового капіталу. І зараз серед 90 найбільших груп світової фінансової сфери 25 є американськими, хоча у першій де­сятці найбільших банків світу немає жодного американсь­кого, а «Сітікорпорейшн» за розмірами активів (216,9 млрд дол.) займає лише 20-те місце у зазначеному списку після 11 японських банків, 4 французьких, 2 британських, 1 німецького та 1 нідерландського.
Якщо американським символом могутності фінансового капіталу є знаменита Уоллстрит у Нью-Йорку, то канад­ським — не менш відома Бейстрит у Торонто; сімейні клани фінансово-корпоративних груп — Брофмани, Райхмани, Уестони, Ітони — намагаються не відставати від своїх аме­риканських конкурентів, обираючи для цього не шлях на­рощування сукупних капіталів та активів, а подальший розвиток організаційних основ капіталу груп, перехід до більш зрілих форм опрацювання стратегій виробничо-ринкової діяльності. Цей розвиток підпорядковується забезпеченню рівня конкурентоспроможності національних компаній, вмінню зберігати і посилювати конкурентні переваги у певних секторах і галузях господарства.
Економічне співробітництво.
Лише за минулий рік товарообіг між Україною і Канадою збільшився майже в два рази, досягши 83 млн. доларів США. Причому український експорт в Канаду збільшився за рік на 170 %. Таку позитивну динаміку співпраці між обома країнами відзначено на сьогоднішній (22 лютого) зустрічі Віце-прем’єр-міністра Михайла Гладія з послом Канади в Україні Дереком Фрейзером. Названі успіхи стали оптимістичним тлом для обговорення сторонами порядку денного четвертого засідання Українсько-Канадської міжурядової економічної комісії, яка відбудеться в середині травня ц.р. в Оттаві (Канада).
Передбачається, що на засіданні Комісії будуть розглянуті пропозиції щодо розширення співробітництва в сільському господарстві, промисловості, будівництві, енергетиці та нафтогазовому секторі.
Сторони погодилися, що за умов нинішнього прискорення радикальних реформ в Україні традиційні українсько-канадські зв’язки поповнюються все новими формами. Зокрема, Канадське агентство міжнародного розвитку здійснює в Україні ряд проектів в сфері поглиблення демократичного ладу, підвищення ролі місцевих громад, економічного прогнозування. Канада вносить значний вклад у процес закриття Чорнобильської АЕС та вирішення інших важливих екологічних і соціальних проблем України.
Вперше за багато років валова продукція сільського господарства не знизилася, а зросла на 7,6%, в тому числі в рослинництві - на 18%. Завдяки запровадженню ринкових механізмів аграрна галузь України зменшила збитки в десять разів. Тому для фінансового зміцнення галузі важливо запозичити досвід Канади щодо створення кредитних спілок для підтримки селянських і фермерських господарств, а також системи довгострокового іпотечного кредитування, розвитку інфраструктури ринку землі. Ринковим перетворенням в сільському господарстві України сприяє успішне здійснення спільного проекту розвитку м’ясного скотарства і кормовиробництва (СТЕП).

Висновки
З моєї курсової роботи можна зробити висновки.
Канада є другою за величиною країною у світі (9 970 610 кв. км), яку перевершує за розмірами тільки Росія. Канада розташована на північ від США, між Атлантичним та Тихим океанами. З заходу на схід вона досягає 7 700км, а з півночі на південь – 4 600км.
Клімат Канади варіює від помірного на півдні до арктичного на півночі. Хоча більша частина землі зайнята озерами та низинами, вкритими лісами, у Канаді є також і гірські гряди, рівнини та навіть невелика пустеля.
Населення Канади становить приблизно 30,3 млн.чол. (данні за переписом 1997р). майже 90% населення Канади мешкає в межах 160км від кордону з США.
За рівнем життя Канада стоїть на шостому місці в світі: її переганяють США, Швейцарія, Люксембург, Німеччина та Японія. Канада переважає США за тривалістю життя, а Японію – за рівнем освіти, що й послужило причиною проголошення Канади ООН найкращою країною у світі для проживання людини. Більше 65% канадців мешкає у приватних будинках. Телефонний зв’язок розповсюджений практично всюди.
 Канада це країна багата на корисні копалини, оновними з яких є нікель, цинк, мідь, золото, свинець, молібден, поташ, срібло, вугілля, нафта, природний газ. . Майже половина території Канади вкрита лісом.
Сучасна Канада – одна з найрозвинутіших країн з ринковою економікою, наприклад торгівля зі США становить близько 80% загального обсягу торгівлі Канади. Американський капітал переважає в усіх ключових галузях господарства, за винятком фінансової сфери і землеробства.
Канада є членом багатьох міжнародних організацій таких як ООН, ЮНЕСКО, НАТО, АЕС, ОАД, Велика сімка, СОТ, МБРР, МВФ та інші.

Список використаної літератури
1.                 Безуглий В.В., Козинець С.В., Регіональна економічна та соціальна географія світу - Київ, 2003 р.
2.                 Іщук С.І., Розміщення продуктивних сил - Київ, 2000 р.
3.                 Качан Е.П., Ковтюк М.О., Перига М.О., Розміщення продуктивних сил -Київ, 1997 р.
4.                 Ковалевський В.В., Михалюк О.Л., Семенова В.Ф,  Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка - Київ, 2004 р.
5.                 Ковалевський О.Л., Розміщення продуктивних сил - Київ, 2001 р.
6.                 Ковальчук О., Євтух В., Українці в Канаді - Київ, 1993 р.
7.                 Козак Ю.Т., Економіка зарубіжних країн - Київ, 2003 р.
8.                 Кузик С., Економічна і соціальна географія світу - Львів, 2002 р.
9.                 Масляк П.О., Дахно І.І., Економічна і соціальна географія світу - Київ, 2003 р.
10.             Стеченко Д.М., Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Київ, 2000 р.
11.             Тарангул Л.Л, Горленко І.О., Евтушенко Г.І., Розміщення продуктивних сил - Київ, 2000 р.
12.             Юрківський В.М., Регіональна економічна і соціальна географія зарубіжних країн - Київ, 2000 р.
Предыдущая страница 1 2 3


Розвиток продуктивних сил Канади

Скачать курсовую работу бесплатно


Постоянный url этой страницы:
http://referatnatemu.com/?id=15118&часть=3



вверх страницы

Рейтинг@Mail.ru
Copyright © 2010-2015 referatnatemu.com