З отриманого числа віднімається відносна величина, що характеризує витрати на 1 грн. реалізованої продукції (7). Якщо представити: то за умови, коли розмір Ср\Р буде відповідати витратам на 1 грн. товарної продукції, використовуваним при розрахунку динаміки собівартості продукції. Для підприємства ВАТ «Ударний», витрати на 1 грн. товарної й реалізованої продукції збігаються або відрізняються друг від друга дуже незначно. Тому замість витрат на 1 грн. реалізованої продукції можна використовувати витрати на 1 грн. товарної продукції. Останнє вираження в дужках включає озброєність праці основними виробничими фондами (8) і оборотними коштами (9). Сума їх характеризує озброєність праці виробничими фондами (А\Ч = Ф\Ч + О\Ч), що має тенденцію до збільшення при удосконалюванні структури показників, що складаються. Під впливом науково-технічного прогресу частка озброєності праці основними виробничими фондами по темпах зростає швидше, ніж другий показник, і одночасно підвищується питома вага активної частини й вартості виробничих фондів. Останнє просліджується, якщо вираження (8) представити у вигляді Ф\Фа · Фа\Ч. У цьому випадку Ф\Фа буде індексом підвищення середньорічної вартості основних фондів над її активною частиною (чим менше це перевищення, тим прогресивніша структура основних фондів), а Фа\Ч – показником озброєності праці активною частиною основних фондів. Аналіз рентабельності виробництва з використанням показника чистої продукції може бути проведений на основі рівняння: 1 2 3 4 5 6 7 8 де З – сума заробітної плати промислово-виробничого персоналу тис. грн. Перший співмножник показує середньогодинний виробіток за рік по чистій продукції; шостий – відображає витрати заробітної плати на 1 грн. обсягу чистої продукції. На основі вихідних даних по виведеній формулі розраховують показники за рік у зіставленні з планом або за ряд років. Потім, одержавши відносні величини, що відбивають динаміку взаємозалежних показників, визначають міру впливу кожного з фактора на зміну загальної рентабельності виробництва підприємства. Рентабельність виробництва підвищується при випереджальних темпах росту продуктивності праці в порівнянні зі збільшенням фондоозброєності праці виробничими фондами, при зниженні собівартості продукції, а також підвищенні прибутку за рахунок додаткових джерел. У свою чергу зростання продуктивності праці залежить від збільшення середньогодинного виробітку робітника, ступеня використання робочого дня і календарного часу за рік і ін. Результати факторного аналізу загальної рентабельності підприємства зведені в таблиці: «Факторний аналіз рентабельності виробництва винзаводу» (див. Додаток 3). 2.2.2 Показники ефективності використання праці Показники продуктивності праці, темп росту продуктивності праці До групи показників ефективності використання живої праці можна віднести наступні: - темп зростання продуктивності праці; - частка приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці; - відносна економія живої праці. Продуктивність праці – показник ефективності використання ресурсів праці, трудового фактора. Продуктивність праці виміряється кількістю продукції в натуральному або грошовому вираженні, виробленою одним працівником за певний, фіксований час (година, день, місяць, рік). Підвищення продуктивності праці – об'єктивний економічний закон розвитку людського суспільства. У процесі праці жива праця використовує результати минулої, упредметненої праці (предмети й засоби праці) для виробництва нових продуктів. Продуктивність живої праці – це здатність живої праці виробляти в одиницю часу певну кількість продукції. Показники продуктивності праці: 1. Виробіток: , (6) де Ч – чисельність працівників, Т – обсяг продукції, Зт – витрати праці. 2. Трудомісткість: чи , (7) У залежності від прийнятої одиниці виміру праці будуть виходити різні показники: на одну людину, на один людино-день, годину, на 1 грн. витрат праці. Показники динаміки продуктивності праці – індекси продуктивності праці: а) індивідуальні індекси (по якому-небудь продукту): , (8) б) загальні індекси – у цілому по виробництву: , (9) - (по формулі середнього індексу), (10) , (11) де Id – індекс структурних зрушень; , (12) де , a . Продуктивність праці – основний фактор зростання ефективності виробництва. Підвищення її означає зростання інтенсивності виробництва, тобто зменшення витрат праці (часу) на виробництво одиниці продукції. Темпи зростання продуктивності праці розраховуються по формулах: , і (13) де Wi – продуктивність праці в розрахунковому періоді, грн.\чол.; WБ – продуктивність праці в базовому періоді, грн.\чол.; Ч – кількість виробничого персоналу, чол. Так, показник продуктивності праці на винзаводі ВАТ «Ударний» становить: грн.\чол. 1998 р. грн.\чол. 1999 р. грн.\чол. 2000 р. Темп зростання продуктивності праці на підприємстві: 1999 р. 2000 р. Таким чином, динаміка продуктивності праці на винзаводі ВАТ «Ударний» свідчить про підвищення даного показника, тобто з 67,7 у 1997 р., до 73,8 у 1999 р. і до 81,0 у 2000 р., а темп зростання продуктивності праці склав 109,1% і 109,7% у 1999 р. і в 2000 р. відповідно. Показник частки приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці Показник частки приросту продукції в результаті підвищення продуктивності праці, безсумнівно, повинен бути віднесений до показників, що характеризують ефективність виробництва, тому що він виражає збільшення випуску продукції з меншими витратами праці. Показник частки приросту продукції в результаті зростання продуктивності праці dВ (у %) визначається по формулі: (14) де DЧ – темпи зростання чисельності промислово-виробничого персоналу, %; – Jв темпи приросту випуску продукції, %. У свою чергу показники DЧ й Jв можна обчислити по формулі: (15) (16) де Чф і Чб – чисельність промислово-виробничого персоналу відповідно фактично й у базисному періоді, чоловік; Вф і Вб – обсяг випуску продукції відповідно фактично й у базисному періоді, тис. грн. Для визначення показника частки приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці, в ВАТ «Ударний», розраховуємо показники DЧ й Jв: Отже, показник частки приросту продукції в результаті зростання продуктивності праці dВ (у %) в ВАТ “Ударний” становить: Однак варто помітити, що у випадку, коли фактична чисельність промислово-виробничого персоналу в порівнянні з чисельністю в базисному періоді не змінюється або зменшується (випадок із ВАТ «Ударний»), немає необхідності робити указаний розрахунок, тому що весь приріст продукції при цьому утворюється у результаті зростання продуктивності праці. З іншого боку, при відсутності зростання випуску продукції цей показник узагалі не визначається. Відносна економія живої праці Проблема економії живої праці взагалі, а на сучасному етапі розвитку нашої економіки особливо, є надзвичайно важливою. Вирішувати її можливо лише на основі – неухильного підвищення продуктивності праці в результаті збільшення її фондоозброєності. Чим більше економія живої праці, тим вище її продуктивність і вище частка приросту продукції. Показник економії живої праці дуже наочно показує, наскільки використані резерви збільшення продуктивності праці. Адже найважливішим завданням планування праці є визначення мінімальної потреби в працівниках, необхідних для нормального ходу процесу виробництва й виконання виробничої програми. Відносна економія живої праці Эт (чоловік), розраховується по формулі: (17) де Jв – темпи зростання випуску продукції, %. Розрахуємо темп зростання випуску продукції за 2000 р., стосовно 1999 р.: Тоді показник відносної економії живої праці Эт (чоловік), на підприємстві складе: чіл. 1999 р. чіл. 2000 р. Розрахований нами показник економії живої праці дуже наочно показує, наскільки використані резерви зростання продуктивності праці. Чим більше економія живої праці, тим вище її продуктивність і вище частка приросту продукції. Таким чином, на підставі проведених розрахунків, можна констатувати про неухильне підвищення продуктивності праці, на винзаводі ВАТ «Ударний», що є результатом зростання фондоозброєності праці (див. Додатки 3, 4). 2.2.3 Показники ефективності використання основних фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень Фондовіддача Наступною групою функціональних показників є показники використання виробничих фондів і капітальних вкладень. Сюди можуть бути віднесені такі показники: - фондовіддача; - приріст оборотних коштів до приросту товарної продукції; - виробництво чистої продукції на 1 грн. середньорічного обсягу оборотних коштів; - відносна економія основних виробничих фондів; - відносна економія оборотних коштів; - оборотність оборотних коштів; - приріст оборотних коштів до приросту товарної продукції; - питомі капітальні вкладення на одиницю виробничої потужності, що вводиться; - питомі капітальні вкладення на одиницю приросту продукції; - строк окупності капітальних вкладень. Перераховані показники відображають рівень використання засобів виробництва в одному виробничому циклі, частково або цілком переносять свою вартість на готову продукцію. У зв'язку з цим використання засобів виробництва істотно впливає на рівень ефективності. Останні три показники характеризують ефективність капітальних вкладень, що направляються на збільшення випуску продукції. Фондовіддача є в даний час основним показником використання основних виробничих фондів. Вона показує обсяг виробленої продукції, що приходиться на 1 грн. середньорічної вартості основних виробничих фондів. Продукція може бути представлена у вартісному чи натуральному вираженні. Динаміка цього показника відбиває зміну величини й структури основних фондів, обсягу й асортименту продукції, що випускається. Оскільки фондовіддача виражає співвідношення між досягнутим економічним ефектом (у виді виробленої продукції) і витратами на створення основних фондів, за допомогою яких досягнутий цей ефект, вона є й показником ефективності виробництва. Фондовіддача розраховується по формулі: (18) де Т – обсяг виробленої продукції; Ф – вартість основних виробничих фондів, грн. Розрахуємо показник фондовіддачі на підприємстві: грн. 1999 р. грн. 2000 р. На підставі наших розрахунків видно, що на 1 грн. середньорічної вартості основних виробничих фондів, приходиться 10,17 грн. і 10,44 грн. виробленої продукції в 1999 р. і 2000 р. відповідно. У нашому випадку, показник фондовіддачі в 2000 р. стосовно 1999 р. збільшився на 0,27 грн. Як уже говорилося, динаміка цього показника відбиває зміни розміру й структури основних фондів, обсягу й асортименту продукції, що випускається. Приріст оборотних коштів до приросту товарної продукції Показник приросту оборотних коштів до приросту товарної продукції розраховується по формулі (19) де Поб – приріст середньорічної вартості оборотних коштів, %; Jв – темп зростання обсягу чистої (товарної) продукції. Таким чином, показник приросту оборотних коштів до приросту товарної продукції, на підприємстві, складе: На підставі зроблених розрахунків, можна говорити, що приріст товарної продукції, на підприємстві, випереджає приріст оборотних коштів на 2,3%. Відносна економія основних виробничих фондів, відносна економія оборотних коштів Відносна економія основних виробничих фондів, грн., розраховується по наступній формулі: , (20) де Фб – середньорічна вартість основних фондів у базовому періоді; Фi – середньорічна вартість у розрахунковому періоді. Варто помітити, що відносну економію оборотних коштів, матеріальних витрат, фондів заробітної плати можна розрахувати по цій же формулі з використанням відповідних значень фондів. Таким чином, показник відносної економії основних фондів на підприємстві становить: %. Оборотні кошти складають частину засобів виробництва, що включають у себе також фонди обігу (готова продукція, кошти). Таким чином, показник відносної економії оборотних коштів характеризує отриману економію матеріальних і коштів у процесі виробництва й реалізації продукції. Економія оборотних коштів сприяє прискоренню їхньої оборотності і тим самим підвищенню ефективності виробництва. Розрахуємо відносну економію оборотних коштів (тис. грн.), в ВАТ «Ударний», по наступній формулі: , (21) де Оф, Об – оборотні кошти відповідно фактично й у базисному періоді, тис. грн., Jв – темп зростання обсягу чистої продукції. Таким чином, відносна економія оборотних коштів, у 2000 р., в ВАТ «Ударний» становить: тис. грн. Як уже говорилося, показник відносної економії оборотних коштів характеризує отриману економію матеріальних і коштів у процесі виробництва й реалізації продукції. Економія оборотних коштів сприяє прискоренню їхньої оборотності й тим самим підвищенню ефективності виробництва. Оборотність оборотних коштів Прискорення оборотності оборотних коштів сприяє їхньому вивільненню й використанню на інші потреби підприємства. Скорочення одного обороту (у днях) оборотних коштів і часткове вивільнення їх свідчить про ефективне їхнє використання. Тривалість одного обороту оборотних коштів До (у днях) можна визначити по формулі: , (22) де Ос – оборотні кошти, тис. грн.; Вр – виторг від реалізації продукції, тис. грн.: 360 – кількість днів у році. Таким чином, оборотність оборотних коштів на підприємстві становить: дн. 1999 р. дн. 2000 р. На підставі розрахунків видно, що показники тривалості одного обороту оборотних коштів (До) у 1999 і 2000 р. практично рівні, і при округленні складуть 21,4 дн., але все-таки незначно, показник До за 2000 р., позитивніший ніж показник за 1999 р. на 0,06 дн. Різниця між фактичною кількістю днів одного обороту в минулому році (2000) у порівнянні з базисним (1999), показує, на скільки днів прискорилася оборотність, що і буде служити показником ефективного використання оборотних коштів. 2.2.4 Показники ефективності використання матеріальних ресурсів Відносна економія матеріальних витрат, зниження питомої витрати матеріалів (виноматеріалів) Наступною групою функціональних показників є показники використання матеріальних ресурсів: - відносна економія матеріальних витрат; - зниження питомої витрати матеріалів (виноматеріалів). - матеріальні витрати на 1 грн. товарної продукції; Частка матеріальних витрат у собівартості виноробної продукції становить 93%. Тому стає зрозумілим прагнення працівників управління виноробних підприємств до економії сировини, матеріалів, палива, усіх видів енергії, тари й інших матеріальних ресурсів як до виконання найважливішої умови підвищення ефективності виробництва. У складі матеріальних витрат вартість сировини переважає, тому у виноробстві розроблені деталізовані норми утрат виноматеріалів.
|